Справа  № 2-965/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28.02.2011    року суддя  Заводського районного суду м. Запоріжжя Марченко Н.В. розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними  та зобов’язання вчинити дії по перерахунку соціальної допомоги дітям війни.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними  та зобов’язання вчинити дії по перерахунку соціальної допомоги дітям війни, просить провести нарахування заборгованості з виплат суми соціальної допомоги «Дітям війни»виходячи з положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни»яка підлягає перерахуванню на підставі рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, та № 10 рп/2008 тобто в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.08.2010 року до теперішнього часу з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення та здійснювати її нарахування постійно.

          Дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким , що підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач, відповідно до ч.1ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, та підтверджується його паспортом, копії яких є у матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статус дитини війни має особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни», що надає йому права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" №497 від 11.04.2000р., пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

У 2010 році будь-яких змін до ст.6 Закону № 2195-ІV від 18.11.2004р. не вносилося, а тому відповідно підвищення до пенсії осіб зі статусом «дитини війни»складає 30% мінімальної пенсії за віком.

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Не визначеність у Законі іншого, ніж вищенаведеній нормі Закону, розміру для обчислення підвищення до пенсії особам зі статусом «дитина війни», не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як про це визначено у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин, посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є недоречними та судом до уваги не приймається.

Доводи заперечення про відсутність у відповідача коштів на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеної ст.6 Закону № 2195- ІV  від 18.11.2004р. не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані. Проте відповідачем не надано жодного доказу про вчення ним будь-яких дії, направлених на отримання цих коштів для виконання покладених на нього державою обов'язків, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідним підвищенням, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.

В Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р., чинній у 2010 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

У  2010р. дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

Щодо вимог зобов’язання здійснення подальших виплат соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , то суд вважає ці вимоги безпідставними, оскільки згідно ст.2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Те що надалі будуть порушуватись права позивача і яким чином вони будуть порушуватись не відомо, тому суд не може захищати права позивачки від можливих порушень які на час розгляду справи ще не відбулись.

Керуючись ст. ст. 183-2 КАС України,   ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Законом України „Про державний бюджет України за 2010 рік" , Законом України „Про державний бюджет України за 2011 рік"                             

                                               ВИРІШИВ:

               Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м.Запоріжжя щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1   підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком у розмірах, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV від 18.11.2004р. за період  з 07.08.2010 року по 28.02.2011 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1   недоотриману за період з 07.08.2010 по 28.02.2011 р. суму пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV від 18.11.2004р. та вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період з 07.08.2010 по 28.02.2011 р. з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 ,  в іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Суддя:                                                                                               Н.В. Марченко