Справа №2-221 2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2007 року
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Васильчука С.Ф.
при секретарі - Чудяк Н.П.
з участю позивача - ОСОБА_1
відповідача - Піонтковського А.Л.
представника:
позивача - ОСОБА_2
відповідача - Краснобокого О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Черняхові справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Черняхівський Прометей - 2005» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку, моральної шкоди, ціна позову 6тис.650грн., -
ВСТАНОВИВ:
12.03.07р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому вказав, що згідно наказу №18 від 10.05.05р. він був прийнятий на роботу на посаду заступника директора до Приватного сільськогосподарського підприємства «Черняхівський Прометей-2005» (надалі ПСП).
Згідно наказу № 43 від 01.12.2006р. з 01.12.2006р. він був звільнений з роботи за згодою сторін. За весь час роботи відповідач не сплачував йому заробітну плату. В день звільнення він отримав трудову книжку, однак ніяких коштів щодо зарплати він не отримав по час звернення до суду, чим роботодавець порушив вимоги законодавства щодо виплати заробітної плати та розрахунків при звільненні.
Крім того, невиплатою зарплати та розрахунку при звільненні, відповідачем завдано йому моральну шкоду, яка полягає в позбавленні його можливості на нормальне матеріальне забезпечення як його, так і членів його сім'ї, що потребувало від нього додаткових зусиль по організації матеріального забезпечення. Вважає, що з вини відповідача йому завдано моральну шкоду в сумі Зтис. грн.
У зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, позивач просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію в розмірі мінімальної зарплати щомісячно за весь час затримки розрахунку по час звернення до суду з позовом.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, зазначивши, що просять стягнути заборгованість по зарплаті в сумі її мінімального розміру за весь час фактичної роботи, який визначений записами в трудовій книжці з моменту прийняття на роботу та звільнення з неї. Стягнути компенсацію за час затримки розрахунку та моральну шкоду в сумі 3тис.грн.
Відповідач та його представник позов визнали тільки в сумі 633грн. - заборгованості по зарплаті з відрахуванням стягнутих аліментів. Щодо стягнення компенсації та моральної шкоди позов не визнали.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази, покази свідка ОСОБА_3, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав:
- правовідносини регулюються ст.ст. 94, 95, 237-1, 97, 116, 117 КЗпП України, ст. 83 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004р.
2
№ 2285-1У, ст. 82 Закону України від 20.12.2005р. № 3235-1У «Про державний бюджет України на 2006 рік»; - з пояснень позивача та його представника вбачається, що 06.05.2005р. він був прийнятий на роботу в ПСП «Черняхівський Прометей -2005» на посаду заступника директора, згідно наказу №18. Згідно наказу № 43 від 01.12.2006р. з 01.12.2006р. він був звільнений з підприємства з займаної посади за згодою сторін;
Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с. 3) та сторонами не оспорюються.
Позивач вказав, що за весь час роботи на підприємстві він жодного разу не отримував заробітну плату. Ця обставина визнана відповідачем. Тому позивач в суді та його представник, просили суд стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті в сумі її мінімального розміру, який діяв на час роботи за весь час трудових відносин.
Крім того, позивач вказав, що в день звільнення він отримав трудову книжку, однак до даного часу на роботу не влаштувався, заборгованість по зарплаті відповідачем йому не сплачена, а тому просить суд стягнути з відповідача грошову компенсацію з дня звільнення по день подачі позову до суду в розмірі щомісячної мінімальної зарплати, яка була встановлена законом під час затримки розрахунку.
Позивач, крім того, просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 3тис.грн. у зв'язку з тим, що на протязі півтора року він безпідставно заробітну плату не отримував, а з часу звільнення по даний час не отримав розрахунку при звільненні, що змушувало його докладати додаткових зусиль для організації свого життя та порушувало його конституційні права на отримання заробітної плати.
Частково заперечуючи проти позову, відповідач та його представник вказали, що дійсно позивач працював на посаді заступника директора в термін, зазначений в позові та в трудовій книжці позивача. Однак, відповідач надав до суду наказ № 1 від 04.01.06р. «Про затвердження мінімальної заробітної плати в господарстві» з 01.01.2006р., згідно з яким мінімальна заробітна плата становить 350грн. по даному підприємстві.
Згідно з наказом № 2 від тієї ж дати «...всіх керівників та спеціалістів перевести на неповний робочий день з оплатою праці 0,5 тарифної ставки».
З цих підстав відповідач вважає, що мінімальна заробітна плата у 2006р. становила 350грн., а 0,5 тарифної ставки у позивача 175грн. щомісячно.
Зазначене рішення керівника ПСПО підтверджено, на думку відповідача, колективними договорами на 2005 та 2006 роки.
Перед початком попереднього розгляду справи та розгляду справи по суті, судом сторонам роз'яснено положення ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається.
Згідно вимог ст. 29, 32 КЗпП України працівник, при прийнятті на роботу, чи при подальшій зміні суттєвих умов праці повинен бути під розпис повідомлений про це роботодавцем. Розмір заробітної плати та умов праці є суттєвими умовами трудового договору.
Згідно з записом у трудовій книжці позивача, він був прийнятий на роботу просто на посаду заступника директора. Сам про це позивач зазначив в позові та в суді, заперечивши, що йому було відомо про те, що він приймається на роботу на 0,5 тарифної ставки заступника директора, чи в подальшому його суттєві умови праці змінювалися щодо її оплати та часу роботи.
Відповідачем до суду не надано жодного доказу з приводу того, що позивач приймався у 2005р. на посаду заступника директора за умови роботи при неповному робочому дні та з оплатою 0,5 тарифної ставки.
Відповідачем не надано до суду ні копію наказу про прийняття на роботу позивача під його розпис, при вищезазначених умовах праці та заробітної платні, ні особистої картки позивача з зазначенням умов праці чи наказів про їх зміну під розпис, як того вимагає «Інструкція про порядок ведення трудових книжок», не внесено і відповідних записів до трудової книжки позивача.
Крім того, наказ № 2 від 04.01.06р. не доведено під розпис робітнику.
Усна домовленість, на яку посилається відповідач в суді, судом до уваги прийнята бути не може, так як позивач категорично заперечує про таку.
З таких підстав, суд приходить до переконання, що позивач був прийнятий на роботу
3
на посаду заступника директора ПСП на повний робочий день з повною оплатою праці, згідно тарифної ставки та при цьому не бере до уваги наказ № 2 від 04.01.06р. про встановлення йому неповного робочого дня з оплатою 0,5 тарифної ставки.
Щодо оплати праці, суд бере до уваги Закони України від 2004р. 23.12 та від 2005р. 20.12 щодо розмірів мінімальної заробітної плати за вказані періоди «Про державний бюджет України на 2005 та 2006 роки».
Наданий відповідачем до суду наказ № 2 від 04.01.06 по ПСП, починаючи з 1 липня 2006р. суперечить вищевказаним законам, а тому згідно Конституції України, судом до уваги до 1 липня 2006р. прийнятий бути не може, так як з зазначеної дати 01.07.06р. мінімальна заробітна плата з 350грн. зросла.
Згідно з наведеними Законами України, мінімальна заробітна плата становила :
· з 1 січня 2005р. - 262грн.;
· з 1 квітня 2005р. - 290грн.;
· зі липня 2005р.- 310грн.
· 3 1 вересня 2005р. - 332грн.;
· з 1 січня 2006р. - 350грн;
· зі липня 2006р. - 375грн.;
· з 1 грудня 2006р. - 400грн.
Зазначені, гарантовані державою, мінімальні розміри заробітної плати, суд бере за основу, враховуючи те, що ні позивач, ні відповідач не надали до суду довідки про фактично нараховану позивачу заробітну плату за час роботи позивачем.
Крім того, в позові та в судових засіданнях позивач просить стягнути мінімальну заробітну плату, яка була на час його роботи та компенсацію в розмірі мінімальної зарплати.
Згідно з записами в трудові книжці позивача, він працював у відповідача з 06.05.2005р. по 01.12.2006р. Мінімальна заробітна плата становила:
травень 2005р. - по липень 2005р.- 2 місяці 290грн.х2=580грн. за мінусом 5 неробочих днів= (290:22 робочих+13грн.18коп.х5+ 65грн.90коп.)=514грн. 10коп.;
з 1 липня 2005р. по 1 вересня 2005р. - 2 місяці - 310грн. (310х2)=620грн.;
з 1 вересня 2005р. по 1 січня 2006р. - 332грн. (332х4місяці)=1тис.328грн.;
з 1 січня 2006р. Пп 1 липня 2006р. - 350 (350x6 місяців)=2тис. 100грн.
З 1 грудня 2006р. - 400грн., однак позивач вже був звільнений з 01.12.2006р.
Всього мінімальна заробітна плата за час роботи позивача становить 4тисячі 562грн. 10коп.
Відповідач також заперечив проти повного задоволення позовних вимог щодо заборгованості по зарплаті ще з тих підстав, що згідно виконавчого листа № 2-5549 з позивача стягуються аліменти. Виконавчий лист надійшов до відповідача 01.03.2006р., розмір відрахувань по ньому становить 1/3 частина прибутку позивача.
04.04.06р. до ПСП надійшло повідомлення з виконавчої служби, що заборгованість позивача по аліментах станом на 10.01.06р. становить 2тис.820грн.27коп., у зв'язку з чим утриманню, на погашення заборгованості, підлягає 50% доходу позивача.
Згідно доданих до справи відповідачем видаткових касових ордерів з позивача відповідачем утримано з заробітку та перераховано по виконавчому листу:
14.08.06.- 60грн.52коп (а.с.14);
17.10.06р. - 189грн.95коп. (а.с.15);
31.01.07р.- 196грн.50коп. (а.с.16).
У зв'язку з тим, що згідно рішення суду позивач зобов'язаний сплачувати аліменти на
утримання дітей, а виконавчий лист є обов'язковим для бухгалтерії відповідача, суд вважає,
що утримані з заробітку позивача аліменти та перераховані кредитору, підлягають
відмінусуванню від суми заборгованості по зарплаті. Таким чином, сума заборгованості по
зарплаті становить 4тис.562грн. 10коп. - виплачені аліменти.
(60грн.52коп.+189грн.95коп.+196грн.50коп.=446грн.97коп.) 446грн.97коп.=
4тис. 115грн. 13коп.
Суд не бере до уваги видаткові касові ордери № 0 від 13.07.06р. на суму 181грн.57коп. та № 20 від 17.04.06р. на суму 175грн.02коп. по сплаті аліментів з тих підстав, так як в судовому засіданні встановлено з пояснень позивача, відповідача та свідка ОСОБА_3, що зазначені суми не відраховувалися з заробітку позивача, а добровільно внесені ним та Піонтківським А.Л. - директором ПСП в бухгалтерію підприємства на погашення аліментів.
4
Щодо довідки, наданої суду відповідачем (а.с.8) про нарахування аліментів, то суд бере її частково до уваги, в тій сумі - 446грн.97коп., яка підтверджена видатковими касовими ордерами, про що зазначалося вище.
Згідно ст. 117 КЗпП України у випадку, коли в день звільнення з працівником не проведено повного розрахунку (ст. 116 КЗпП), роботодавець зобов'язаний сплатити працівнику компенсацію в розмірі його середньомісячного заробітку за весь час затримки з моменту звільнення.
Позивач просить стягнути з відповідача за три місяці затримки по 365грн. за кожний. Однак сторонами не надано до суду доказів щодо середньомісячного заробітку позивача.
З таких підстав суд бере до уваги розмір мінімальної заробітної плати, який був встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» - 400грн.
Хоча по справі і виник спір з приводу розміру суми затриманого розрахунку, однак цей спір вирішено на користь позивача, а тому вимога про виплату компенсації за час затримки розрахунку (за три місяці) підлягає задоволенню в сумі 400грн.хЗмісяці=1200грн.
При цьому суд також бере до уваги вимоги ст.238 КЗпП України в частині необмеженості терміну звернення до суду з даною вимогою та те, що з моменту звільнення на протязі трьох місяців позивач ніде не працевлаштовувався - ст.117ч.З КЗпП України.
Щодо моральної шкоди, заявленої позивачем в сумі 3тис.грн., то суд вважає, що її розмір є надмірним і задовольняє позов в цій частині частково в сумі 200грн. визнаючи, що неправомірною бездіяльністю відповідача позивач на протязі півтора року не отримував зарплату та своєчасно не отримав розрахунку при звільненні в порушення вимог законодавства, що змушувало позивача вживати додаткових зусиль по забезпеченню себе та сім'ї по організації свого життя.
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 237-1, 94, 95, 97, 116, 117, 238 КЗпП України, керуючись ст.ст. 269, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Черняхівський Прометей-2005», що в с Новопіль, Черняхівського району Житомирської області на користьОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1:
· заборгованість по заробітній платі за весь час роботи з 06.05.2005р. по 01.12.2006р. в сумі чотири тисячі сто п'ятнадцять гривень тридцять копійок;
· компенсацію за три місяці затримки розрахунку при звільненні в сумі одна тисяча двісті гривень, яка підлягає стягненню на користь позивача без утримань прибуткового податку та інших обов'язкових платежів;
· моральну шкоду в сумі 200грн.;
а всього 5тисяч 515гривень 13 копійок.
В останній частині позову відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Черняхівський Прометей-2005» на користь держави держмито в сумі 51грн. та на користь ТУ ДСА в Житомирській області збір за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень на р/р 31211259700604 УДК у Черняхівському районі, код ЗКПО 22062444, банк отримувач ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський райсуд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляції протягом 20 днів після подачі заяви.
При відсутності заяви та апеляції, рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: /підпис/
Копія: вірно
Суддя