Справа №2-99/11

Рішення

Іменем України

17 березня 2011 року                                                              м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й  р а й о н н и й    с у д   м і с т а  Ч е р н і г о в а

в складі:  головуючого - судді          Маслюк   Н. В.

               при секретарі                            Дасюк   Н.  В.

          за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на будинок,

В С Т А Н О В И В  :          

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 в м.Чернігові, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, визнання за нею права власності на вказане домоволодіння (а.с.5-8).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.07.2005 року вона придбала на аукціоні для свого колишнього чоловіка квартиру АДРЕСА_1, при цьому, в подальшому, надала своєму брату ОСОБА_3 довіреність на оформлення вказаної квартири. Використовуючи генеральну довіреність, відповідач ОСОБА_3 отримав 23.08.2005 року свідоцтво про право власності на квартиру, а 04.09.2005 року - продав квартиру. Зазначає, що наміру продавати дане житло у неї не було і про це знав брат. Крім того, ніяких вказівок стосовно продажу квартири відповідачу ОСОБА_3 не надавала. Вказує, що після розмови з відповідачем ОСОБА_3 з приводу повернення коштів за квартиру, він впевнив її, що знайшов для неї будинок АДРЕСА_3 у м.Чернігові і вже віддав за нього аванс в розмір 14 000 доларів США, але для повного оформлення необхідно ще 6 000 доларів США. Так як на той час між ними були довірчі стосунки, вона надала кошти в розмірі 6 000 доларів США, які ОСОБА_3 передав ОСОБА_6 у зв’язку з чим останній написав розписку. Через деякий час, вона дізналася, що ОСОБА_3 оформив спірній будинок на свою дружину ОСОБА_4 В подальшому, між попереднім власником та відповідачами на протязі тривалого часу відбувалися судові процеси з приводу спірного домоволодіння, у ході яких виступала в якості свідка по факту передачі коштів за будинок ОСОБА_6  Зазначає, що 21 серпня 2008 року ОСОБА_3 надав розписку, що спірний будинок не буде проданий без її відома, після продажу будинку 50% його вартості отримає ОСОБА_1 а в разі того, якщо будинок не продасть - купить їй однокімнатну квартиру в м. Чернігові, а також виплатить 15 000 доларів США. Однак, відповідач почав переховуватися та умисно затягувати вирішення даного питання. Вказує, що ОСОБА_4 погоджувалась переоформити будинок тільки зі згоди свого чоловіка ОСОБА_3 Зазначає, що відповідачі, внаслідок умисного цілеспрямованого введення її в оману щодо фактів з приводу укладення угоди та видачі довіреності, навмисно замовчували про певні обставини, для того, щоб заволодіти квартирою, незаконно розпорядитися нею, а отримавши гроші, придали спірний будинок, який оформили на себе. За вказаних обставин, у відповідності до ст. 230, 241, 244 ЦК України, позивач вважає, що договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.

17.12.2010 року позивачем надано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог (а.с.35), відповідно до яких просить поновити строк позовної давності звернення до суду; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м.Чернігові, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, 16 вересня 2005 року, в частині зазначення у ньому, що покупцем будинку є ОСОБА_4; визнати, що покупцем по договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 у м.Чернігові від 16.09.2005 року є ОСОБА_1;  визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_2 у м.Чернігові.

          У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити повністю, при цьому посилались на обставини, викладені в позові.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, при цьому посилалася на письмові заперечення (а.с.36-39), просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечували, просили в позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи (а.с.36-39). Крім того, просили застосувати строк позовної давності. Відповідач ОСОБА_3 зазначив, що дійсно у нього є фінансові зобов’язання перед позивачем, оскільки при розрахунку за спірний будинок був вимушений взяти у ОСОБА_1 у борг 6 000 доларів США. Однак, наявність такого боргу не може бути підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на спірний будинок.   

Представник третьої особи  КП «Чернігівське МБТІ» в судовому засіданні позов не визнала.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які ухвалою суду від 17.12.2010 року були залучені до розгляду справи в якості третіх осіб, в судове засідання не з’явилися, про день та час проведення судового засідання повідомлялися. Відповідно до ч.3 ст.36 ЦПК України, суд визнав можливим розглянути справу без їх участі, оскільки від третіх осіб не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 – знайомий позивача, пояснив, що у 2005 році на аукціоні була придбана квартира для колишнього чоловіка позивачки. ОСОБА_1 надала своєму брату ОСОБА_3 довіреність для оформлення квартири. Пізніше, відповідач повідомив про продаж квартири та вкладення отриманих коштів для купівлі спірного будинку. В подальшому, ОСОБА_1 довозила ще 6 000 доларів США ОСОБА_3, останній передав кошти ОСОБА_6  для розрахунку за будинок.  

Свідок ОСОБА_9 – знайомий позивачки в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 надала своєму брату ОСОБА_3 довіреність на розпорядження квартирою, останній її продав, отримані кошти використав для купівлі будинку АДРЕСА_2 у м.Чернігові. Однак, коштів для купівлі спірного будинку було недостатньо, відповідач брав у позивачки у борг певну суму коштів.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_1 придбала квартиру для колишнього чоловіка. Для подальшого оформлення квартири позивачка надала довіреність ОСОБА_3, останній без її відома продав квартиру. Отримані кошти використав для купівлі спірного будинку. Крім того, ОСОБА_1 довозила ще 6 000 доларів США ОСОБА_3 для розрахунку за будинок. Спірний будинок відповідач купив за кошти ОСОБА_1

Аналогічні пояснення у судовому засіданні були надані свідками ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які пояснили також, що спірний будинок відповідач купив за кошти ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснив, що представляв інтереси ОСОБА_3 в суді з приводу спору щодо спірного домоволодіння між попереднім власником та відповідачами. На його прохання, позивачка у вказаній справі виступала в якості свідка по факту передачі коштів за будинок ОСОБА_6 Йому було відомо, що у сторін була домовленість з приводу оформлення спірного будинку на позивачку після закінчення судових процесів.

Свідок ОСОБА_17 – знайомий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що до нього звернувся ОСОБА_6 та попросив допомогти в продажі будинку. Після чого, він запропонував ОСОБА_3 купити спірний будинок, на що останній погодився. Кошти за будинок відповідач передавав ОСОБА_6 за два рази. ОСОБА_1 один раз приїжджала та передавала кошти ОСОБА_3

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ксерокопії Договору купівлі-продажу житлового будинку від 16 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 2134, ОСОБА_6 продав ОСОБА_4, від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, житловий будинок №НОМЕР_1 з відповідними побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 ( а.с.9).

Згідно п.2.3 вказаного Договору, сторони підтвердили факт повного розрахунку за проданий житловий будинок до підписання договору.   

          Право власності на будинок по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Чернігівського МБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.01.2011 року (а.с.97).

Звертаючись до суду позивач просила визнати оспорюваний правочин частково недійсним з підстав вчинення правочину особою під впливом обману, вчинення правочину представником з перевищенням повноважень.

За приписами ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина  перша статті   229  цього  Кодексу),  такий  правочин  визнається  судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.   

Відповідно до роз’яснень п.20 Постанови від 06.11.2009  № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленуму Верховного Суду України, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.  Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Аналіз змісту ст. 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вимоги про визнання правочину недійсним з підстав, передбачених цією нормою, може заявити лише сторона правочину. У даному випадку позивач не є стороною правочину, який оспорюється з підстав, встановлених ст. 230 ЦК України. Договір купівлі-продажу будинку позивачем не учинявся і не створював для неї жодних наслідків.

           Крім того, сам по собі факт внесення частини коштів як оплати за договором купівлі-продажу, навіть у випадку його доведеності належними і допустимими доказами,  не є підставою для визнання цього договору в частині покупця недійсним. Як зазначалось вище, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.   

Відповідно до  ст.  237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.   

За змістом ст. 238, ч. 1 ст. 241 ЦК України представник  може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину.

Зміст  довіреності  від 28 липня 2005 року  свідчить  про те, що ОСОБА_1. уповноважила ОСОБА_3 розпорядитись належною  їй на праві власності  квартирою АДРЕСА_1 у м.Чернігові, зокрема: підписати договір купівлі-продажу, міни, застави, оренди квартири за ціну та на умовах на його розсуд,отримати належні гроші, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання даної довіреності (а.с.10).            

Тобто, зі змісту вказаної довіреності  вбачається, що позивачка надала ОСОБА_3 право представляти її інтереси, що випливають з договору купівлі-продажу вищевказаної квартири від 09.09.2005 року (а.с.18), а не щодо договору купівлі – продажу будинку від 16.09.2005 року (а.с.9).

Не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача, що розпискою від 21.08.2008 року (а.с.19) ОСОБА_3 підтвердив факт визнання за нею права власності на спірний будинок, а також доводи про те, що вона не отримала від ОСОБА_3 кошти за продану квартиру, оскільки це не є в даному випадку підставою для визнання частково недійсним спірного договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, яка на законних підставах набула права власності на спірний будинок, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25.01.2006 року та рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06.07.2006 року (а.с.43-51).

У разі не отримання коштів від відповідача ОСОБА_3, позивач мала право звернутися до нього з відповідним позовом.   

                Крім цього, обговорюючи питання стосовно позовної давності, суд, враховуючи положення статті 261 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що в даному випадку перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. У ході судового розгляду даної справи встановлено, що позивач дізналася про укладання договору купівлі-продажу на ім’я ОСОБА_4 в кінці 2005 року, коли ОСОБА_3 повідомив їй про дану обставину. Однак, будь-яких позовів до суду не пред’являла, з позовом про визнання договору частково недійсним та заміну сторони в договорі,  звернулася тільки  16.11.2010 року. А тому суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності і підстав для його продовження чи поновлення, суд не вбачає. На застосуванні такого строку судом в судовому засіданні наполягав ОСОБА_3 та його представник.   

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що юридичних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання покупцем, суд не вбачає. Оскільки позовні вимоги про визнання права власності на будинок є похідними від інших вимог, а тому відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.3, 11, 60, 88, 208, 212-215, 218, 292 ЦПК України, ст.ст. 217, 230, 241, 244, 261, 317, 386, 392 ЦК України,  враховуючи роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,–  

Вирішив:

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на будинок – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова   Маслюк