Справа №2-0-109/2007
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2007 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді - Рижикова ВГ.
при секретарі - Славич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити наступні факти, що мають юридичне значення.
В поданій до суду заяві ОСОБА_1 зазначає, що має намір придбати майно, розташоване за АДРЕСА_1, що ТОВ „Бриг-А" було придбане у Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю за договором купівлі-продажу державного майна НОМЕР_1від 13.03.2003 р.
Для цього заявником були проведені переговори з керівництвом ТОВ „Бриг-А", проаналізоване діюче на час придбання майна законодавство України та детально вивчені документи щодо їх приватизації. При цьому, він отримав від ТОВ „Бриг-А" письмову згоду на укладення відповідного договору купівлі-продажу вказаного майна.
Однак, як виявлено заявником, у ТОВ „Бриг-А" не оформлене свідоцтво про право власності на вказане майно: дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговельний павільйон „Вітерець", розташовані за АДРЕСА_1.
Як слідує із заяви, приватизація шляхом викупу індивідуально визначеного державного майна, а саме: торговельного павільйону „Вітерець" та дерев'яних будиночків №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55, що знаходились на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія, проведена правомірно, в межах повноважень та у відповідності до вимог закону, відчуження Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Севастополю вказаного майна на користь ТОВ „Бриг-А" здійснено на виконання та у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Однак, керівник ТОВ „Бриг-А" не може підтвердити той факт, що приватизація вказаних дерев'яних будиночків та торговельного павільйону „Вітерець" проведена Фондом державного майна України законно, у межах повноважень, та зазначене майно було індивідуально визначеним і підлягало приватизації.
Заявник вказує, що договір купівлі-продажу державного майна НОМЕР_1від 13.03.2003 р. є нотаріально посвідчений, отже право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації перейшло до покупця - ТОВ „Бриг-А" з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Таким чином, на його думку, відсутність свідоцтва про право власності не є підставою для невизнання права власності ТОВ „Бриг-А" на вищезазначене майно та невизнання того факту, що їх приватизація здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Відтак, на думку ОСОБА_1, від встановлення судом зазначених в заяві фактів, що мають юридичне значення, залежить виникнення, зміна та припинення його майнових та особистих прав.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав і просив встановити вказані в неї факти, що мають юридичне значення. Заявник наголосив на факті залежності майнових та особистих його прав від встановлення судом викладених в заяві фактів, зазначивши, що їх встановлення в судовому порядку впливає на виникнення особистих та майнових прав заявника, зокрема права власності, право на інвестування тощо.
З огляду на вказане, заявник зазначив про необхідність розгляду даної заяви в порядку окремого провадження, оскільки діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про інвестиційну діяльність" суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Згідно ч.1 ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність" всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Заявник, як громадянин України, з метою реалізації права на інвестування, передбаченого ст. 5, ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність", з метою отримання прибутку та набуття права власності, прийняв рішення про інвестування власних коштів в нерухоме майно, розташоване на території Пансіонату „Ізумруд", за АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане майно, а саме: дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон „Вітерець", розташовані на території Державного пансіонату „Ізумруд" (АДРЕСА_1), заявник має намір придбати у ТОВ „Бриг-А".
Судом з'ясовано, що заявник звернувся до ТОВ „Бриг-А" з пропозицією укласти договір купівлі-продажу, згідно якого запропонував придбати у ТОВ „Бриг-А" дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон
„Вітерець", що розташовані за АДРЕСА_1.
При цьому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 отримав письмову згоду ТОВ „Бриг-А", у якій зазначено, що ТОВ „Бриг-А" в порядку, передбаченому чинним законодавством України, не заперечує проти укладення з заявником вказаного договору купівлі-продажу майна.
На думку заявника, вказані дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон „Вітерець" (АДРЕСА_1), що обліковувались на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія" на момент їх приватизації не були віднесені до об'єктів загальнодержавного значення та об'єктів, що не підлягають приватизації; об'єктів, які забезпечують виконання державою своїх функцій.
Отже, на думку ОСОБА_1, на сьогодні об'єктивно не можна встановити:
· той факт, що дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон „Вітерець", розташовані за АДРЕСА_1, ДП „Пансіонат „Ізумруд", що знаходились (обліковувались) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія" та були державною власністю, не відносились: до об'єктів загальнодержавного значення, об'єктів, що не підлягають приватизації та об'єктів права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій;
· факт того, що вищезазначене майно на момент здійснення приватизації було індивідуально визначеним майном - об'єктом нерухомості, і згідно п. 5 Розділу І Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України „Про державну програму приватизації" від 18 травня 2000 p. N 1723-ІІІ, відносилось до об'єктів групи А;
- факт того, що Фонд державного майна України правомірно та в межах повноважень включив групи
інвентарних об'єктів пансіонату „Ізумруд", розташованих за АДРЕСА_1, а саме: торговельний павільйон „Вітерець" та дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55, що
знаходились на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння
„Укрвуглегеологія", до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.
- той факт, що приватизація шляхом викупу дерев'яних будиночків №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торгового
павільйону „Вітерець", розташованих за АДРЕСА_1, ДП
„Пансіонат „Ізумруд", які знаходились (обліковувались) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання
шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія" та були державною власністю, здійснена Регіональним
відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю в межах повноважень, на підставах та в порядку, що
передбачені чинним законодавством України.
Зважаючи на викладені обставини заявник передбачає, що його право власності не буде захищеним належним чином, отже придбання дерев'яних будиночків та торговельного павільйону „Вітерець" в подальшому може завдати йому збитків.
Так, суд погоджується із заявником в тому, що невизнання даних фактів унеможливлює придбання ним дерев'яних будиночків та торговельного павільйону „Вітерець". У зв'язку з чим, суд вважає, що встановлення судом вищезазначених фактів впливає на виникнення особистих та майнових прав заявника, зокрема права власності, право на інвестування тощо.
Статтею 256 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб можуть бути встановлені у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У відповідності до ст. 234 Цивільного кодексу України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
Відтак, оскільки від результатів розгляду цієї заяви та встановлення зазначених фактів залежить виникнення, зміна та припинення майнових та особистих прав заявника та з огляду на відсутність спору про право, на підставі ст.ст.234, 256 Цивільного процесуального кодексу України суд дійшов висновку про розгляд вказаної справи в порядку окремого провадження.
Встановлено, що Державне підприємство „Пансіонат „Ізумруд" було структурним підрозділом Виробничого об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" з органом управління - Міністерством палива та енергетики України, що випливає з Положення „Про Міністерство палива та енергетики України", затвердженого Указом Президента України від 14 квітня 2000 p. N 598/2000.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон „Вітерець", розташовані за АДРЕСА_1, Державний пансіонат „Ізумруд", знаходились на балансі Державного підприємства „Виробничого об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія".
05.07.2000 р. орендарем ТОВ „Бриг-А" та орендодавцем Виробничим об'єднанням шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю було укладено договір оренди НОМЕР_3, згідно якого орендодавцем передано орендарю в у строкове оплатне володіння та користування терміном на 15 років окремий одноповерховий дерев'яний будиночок № 55 з прилеглим майданчиком загальною площею 77 кв.м. та торговельний павільйон „Вітерець", в тому числі допоміжні нежилі приміщення та підйомний ліфт загальною площею 134,2 кв.м., розташовані за АДРЕСА_1, що знаходилися на балансі Державного підприємства ВО „Укрвуглегеологія".
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2001 року ДП „Виробниче об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" звернулось з листом № 01/134 до Міністра палива та енергетики України із клопотанням
надати дозвіл на передачу в оренду окремих об'єктів пансіонату „Ізумруд" ВО „Укрвуглегеологія", а саме: дерев'яних будиночків №№ 10, 12, 39,40,45,46 у зв'язку з аварійним станом та неможливістю їх подальшої експлуатації.
Судом встановлено, що 26.04.2001 року, за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, „Пансіонат „Ізумруд" Виробничого об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" (орендодавець) та ТОВ „Бриг-А" (орендар) укладено договір оренди НОМЕР_2, згідно якого орендодавцем передано в строкове платне користування терміном на 15 років дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46 загальною площею 505,8 кв.м., в тому числі прилегла територія 44,3 кв.м., що розташовані за АДРЕСА_1 та знаходилися на балансі державного підприємства ВО „Укрвуглегеологія".
Як передбачено ст. 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Суб'єктами приватизації згідно ст. 6 Закону України „Про приватизацію державного майна" є: державні органи приватизації; покупці (їх представники), посередники.
Пунктом 1 статті 7 вищезазначеного Закону передбачено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Водночас, пунктом 2 статті 7 вищезазначеного Закону встановлено також, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України „Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)" Фонд державного майна України затверджує перелік об'єктів, які перебувають у загальнодержавній власності та підлягають викупу.
Згідно п. 4 та п. 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року N 2558-ХІІ Фонд державного майна України здійснює повноваження щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності і, відповідно до покладених на нього завдань, продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Підпунктом „г" частини 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна" встановлено, що загальнодержавне значення мають майнові комплекси підприємств геологічної служби.
Додатком № 1 до Закону України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847-XIV затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, відповідно до якого Виробниче об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" було віднесено до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Судом встановлено, що згідно Положення Виробничого об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" основним видом діяльності „Пансіонат „Ізумруд" є оздоровлення громадян з використанням природних умов Криму.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДП „Пансіонат „Ізумруд" не здійснює діяльність з виробництва товарів, що мають загальнодержавне значення, тобто діяльність, пов'язану з шахтною геологією та технічним бурінням.
Згідно ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Окремі інвентарні об'єкти (окреме індивідуально визначене майно), що не беруть участь в технологічному циклі, можуть бути приватизовані відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, за погодженням з органом, уповноваженим здійснювати управління державним майном.
Суд приходить до висновку, що дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговельний павільйон „Вітерець", розташовані на території пансіонату „Ізумруд", не можуть вважатися такими, що беруть участі в технологічному процесі геологічного підприємства Виробниче об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" з моменту передачі його в оренду ТОВ „Бриг-А" за погодженням з Міністерством палива та енергетики України, на підставі договору оренди НОМЕР_3 від 05.07.2000 р. та договору оренди НОМЕР_2 від 26.04.2001 року.
Факт того, що вказане майно не відносилось до об'єктів, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, також підтверджується тим, що дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговельний павільйон „Вітерець", розташовані за АДРЕСА_1, на підставі договору оренди державного майна від 05 липня 2000 НОМЕР_3 та договору оренди державного майна НОМЕР_2 від 26.04.2001 p., були передані в оренду ТОВ „Бриг-А", а відповідно до ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації не можуть бути об'єктами оренди.
Отже, та обставина, що дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торгівельний павільйон „Вітерець" на підставі договорів оренди, укладених терміном на 15 років, були передані в оренду ТОВ „Бриг-А" доводить факт того, що вказане майно не відносилось до об'єктів, що мало загальнодержавне значення, зокрема до об'єктів права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій.
Водночас, відповідно до п. 1 Указу Президента України „Про структурну перебудову вугільної промисловості" № 116/96 від 07.02.1996 p., діючого у період укладення договору купівлі-продажу державного майна НОМЕР_1від 13.03.2003 р. постановлено забезпечити відокремлення від вугледобувних та вуглезбагачувальних державних підприємств об'єктів, діяльність яких не пов'язана з видобутком та переробкою вугілля.
У відповідності до Закону України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року N 847-XIV Виробниче об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" було віднесено до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Разом з тим, як встановлено п. 7 Указу Президента № 116/96 від 07.02.1996 р. відокремлювані об'єкти, діяльність яких не пов'язана з видобутком та переробкою вугілля, підлягають приватизації відповідно до законодавства України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, чим погоджується із заявником, що дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговельний павільйон „Вітерець", розташовані за АДРЕСА_1, „Пансіонат „Ізумруд", що знаходились (обліковувались) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія" та були державною власністю, не відносились до об'єктів загальнодержавного значення, об'єктів, що не підлягають приватизації та об'єктів права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій.
При цьому, пунктом. 5 розділу І Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації"" від 18 травня 2000 p. N 1723-ІІІ передбачена класифікація об'єктів приватизації.
Так, Законом України „Про Державну програму приватизації" до Групи А віднесено: цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства, а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно; майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.
Отже, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства України про приватизацію, суд приходить до висновку, що державне майно: дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон „Вітерець", розташовані за АДРЕСА_1, ДП „Пансіонат „Ізумруд", що знаходилось (обліковувалось) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" та є предметом договору купівлі-продажу НОМЕР_1від 13.03.2003 p., на момент здійснення приватизації було індивідуально визначеним майном - об'єктом нерухомості, який згідно п. 5 Розділу І Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України „Про державну програму приватизації" від 18 травня 2000 р. N 1723-ІІІ, віднесений до об'єктів групи А.
Відповідно до п. 48 Закону України „Про державну програму приватизації" продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми.
Так, статтею 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" окреме індивідуально визначене майно є об'єктом малої приватизації.
Статтею 3 вказаного Закону визначені способи малої приватизації. Так, згідно ст. 3 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу.
У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)" Фонд державного майна України затверджує перелік об'єктів, які перебувають у загальнодержавній власності та підлягають викупу. Згідно п. 3 ст. 7 вищевказаного Закону включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.
Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації (п. 4 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію").
Пунктом 51 „Державної програми приватизації на 2000-2002 роки" визначено, що орендар одержує право на викуп орендованого державного майна (будівель, приміщень, споруд), якщо за згодою орендодавця, орендарем за рахунок власних коштів здійснено поліпшення цього майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової (відповідної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, приміщення, споруди).
Зазначене майно: дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговельний павільйон „Вітерець" (АДРЕСА_1), перебувало в оренді; та, як встановлено судом, ТОВ „Бриг-А" за згодою орендодавця - Виробничого об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" були проведені невід'ємні поліпшення орендованого майна: на суму більше ніж 25% залишкової вартості, в зв'язку з чим було прийнято рішення про приватизацію майна шляхом викупу.
Так, судом встановлено, що орендарем, а саме: ТОВ „Бриг-А" були надані листи-погодження ВО „Укрвуглегеологія" від 31.01.02 № 01/55 та 01/56 на здійснення реконструкції з розширенням дерев'яних будиночків № 10,12,39,40,45,45,55 та торгового павільйону „Вітерець" (АДРЕСА_1), акти приймання-передавання виконаних робіт за підписом замовника та підрядника, відповідну проектно-кошторисну документацію, платіжні документи, які підтверджують витрати.
З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2002 р. Фондом державного майна України виданий Наказ № 2256, яким включено до об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, групу інвентарних об'єктів: дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон „Вітерець", що знаходились на балансі ВО шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" та розташовані за АДРЕСА_1.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 51 „Державної програми приватизації на 2000-2002 роки", затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації"" від 18 травня 2000 р. N 1723-ІІІ, орендар - ТОВ „Бриг-А" одержав право на викуп орендованого майна.
Крім того, відповідно до п. 9 Листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 p. N 01-8/500 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна" одним із способів приватизації державного майна є викуп його за договором оренди. Якщо договір оренди не припинив свого існування /ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна"/, державний орган приватизації не вправі приймати рішення про приватизацію цього майна іншим крім викупу способом.
Отже, судом установлено, що на підставі наданих матеріалів, враховуючи пропозиції Міністерства палива та енергетики України, виробничого об'єднання „Укрвуглегеологія", Фонд державного майна України правомірно та в межах повноважень включив вищезазначені об'єкти, а саме: дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговельний павільйон „Вітерець", що розташовані за АДРЕСА_1, до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Враховуючи зазначене, зокрема дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства України про приватизацію, що діяли під час проведення приватизації вказаного державного майна, суд дійшов також висновку про те, що приватизація дерев'яних будиночків №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торгового павільйону „Вітерець", розташованих за АДРЕСА_1, ДП „Пансіонат „Ізумруд", що знаходились (обліковувались) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія" та були державною власністю, здійснена Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю в межах повноважень, на підставах та в порядку, що передбачені чинним законодавством України, зокрема відповідає вимогам п. 4 та п. 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р.
Так, як видно з матеріалів справи, 05.03.2003 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю виданий наказ № 25, згідно якого вирішено прийняти рішення про приватизацію способом викупу окремого індивідуально визначеного майна - літніх будиночків (7 одиниць) та торговельного павільйону „Вітерець"; затвердити експертний висновок та звіт з визначення інвестиційної вартості зазначеного окремого індивідуально визначеного державного майна /літніх будиночків (7 одиниць) та торговельного павільйону „Вітерець".
Внаслідок цього, 13.03.2003 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю /продавець/ та ТОВ „Бриг-А" /покупець/ укладений договір купівлі-продажу державного майна № 153/40, відповідно до якого продавець передав у власність покупця дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговельний павільйон „Вітерець", що знаходилися за адресою: пансіонат „Ізумруд", АДРЕСА_1.
Таким чином, суд встановив, що відчуження Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю державного майна ТОВ „Бриг-А" згідно договору купівлі-продажу державного майна НОМЕР_1від 13.03.2003 р. здійснено на виконання та у відповідності до вимог діючого законодавства України, зокрема Указу Президента України „Про структурну перебудову вугільної промисловості", Закону України „Про приватизацію державного майна".
Відповідно до ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації')" договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 22 вказаного Закону України в редакції, чинній на дату укладення та реєстрації договору купівлі-продажу державного майна НОМЕР_1від 13.03.2003 року, право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Отже, факт того, що договір купівлі-продажу державного майна НОМЕР_1 від 13.03.2003 р. був посвідчений нотаріально 17 березня 2003 року (реєстраційний № 590) свідчить про перехід з цього моменту до ТОВ „Бриг-А" права володіння, користування і розпорядження дерев'яними будиночками №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговельним павільйоном „Вітерець", що розташовані за АДРЕСА_1, „Пансіонат „Ізумруд" та знаходились (обліковувались) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології і технічного буріння „Укрвуглегеологія".
Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 p. N 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445. Відповідно до п. 1.3 Положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Водночас, відповідно до п. 2.3 Положення для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3).
При цьому, суд погоджується із заявником в тому, що вказаним Положенням не передбачено обов'язкового терміну для подання заяви та відповідних документів до реєстратора для реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана заява (про встановлення фактів, що мають юридичне значення) підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 234, ч. 2 ст. 256, ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву про встановлення фактів, що мають юридичне значення, задовольнити.
Встановити той факт, що дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон „Вітерець", розташовані за АДРЕСА_1, ДП „Пансіонат „Ізумруд", що знаходились (обліковувались) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія" та були державною власністю, не відносились: до об'єктів загальнодержавного значення, об'єктів, що не підлягають приватизації та об'єктів права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій.
Встановити факт того, що дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торговий павільйон „Вітерець", розташовані за АДРЕСА_1, ДП „Пансіонат „Ізумруд", що знаходились (обліковувались) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія", на момент здійснення приватизації було індивідуально визначеним майном -об'єктом нерухомості, і згідно п. 5 Розділу І Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України „Про державну програму приватизації" від 18 травня 2000 p. N 1723-ІІІ, відносилось до об'єктів групи А.
Встановити факт того, що Фонд державного майна України правомірно та в межах повноважень включив групи інвентарних об'єктів пансіонату „Ізумруд", розташованих за АДРЕСА_1, а саме: торговельний павільйон „Вітерець" та дерев'яні будиночки №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55, що знаходились на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія", до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Встановити той факт, що приватизація шляхом викупу дерев'яних будиночків №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торгового павільйону „Вітерець", розташованих за АДРЕСА_1, ДП „Пансіонат „Ізумруд", які знаходились (обліковувались) на балансі Державного підприємства „Виробниче об'єднання шахтної геології технічного буріння „Укрвуглегеологія" та були державною власністю, здійснена Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю в межах повноважень, на підставах та в порядку, що передбачені чинним законодавством України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.