Справа № 22а-1839
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В.,
Юзюка О.М.,
діючи відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області про спонукання до нарахування та виплати недоплаченого підвищення пенсії із апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2010 року,
встановила:
В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області (далі –УПФ) про зобов’язання відповідача до нарахування та виплати йому невиплаченого підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі –Закон № 2195-ІV), в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (обчисленої відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі –Закон № 1058-ІV) в період з 1 січня 2009 року до 31 липня 2010 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що він має статус дитини війни і у 2009-2010 роках УПФ не виплачувало йому підвищення пенсії в установленому законом розмірі.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального права. При цьому УПФ зазначило, що підвищення пенсії виплачено позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань, а суд безпідставно не взяв до уваги, що положення ст. 28 Закону № 1058-ІV про мінімальний розмір пенсії за віком не застосовуються при обрахунку підвищення пенсії дітям війни.
Учасники процесу, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явились.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 200 ч. 1 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та дана їм належна оцінка, а висновки суду відповідають цим обставинам і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України, якому на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1 Закону № 2195-ІV він має статус дитини війни.
У 2009-2010 роках позивачу щомісячно виплачувалось підвищення пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп.
Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в період з 1 січня 2009 року до 31 липня 2010 року позивачу виплачувалось підвищення пенсії у значно меншому розмірі.
Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті цього підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, а виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме цей Закон.
Також судом правомірно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону № 1058-ІV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону № 1058-ІV. Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 вересня 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції –Худик М.П. Справа № 22а –1839
Доповідач –Ярмолюк О.І. Категорія 10.3.1