0527                                                                                                      №  2-364/11

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     01 квітня 2011 року    Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                    Петруня  Н.  В.                                  

    при секретарі                                         Кюсєвій Т.О., Кожушко Т.О.,

    за участю:

    позивача                                                  ОСОБА_1,

            представника відповідача                     Боєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”в особі відокремленого підрозділу Костянтинівського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства про захист прав споживачів та стягнення  моральної та матеріальної  шкоди,  -

                                                               В С Т А Н О В И В:  

   17 лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду  з позовом до відповідача про захист справ споживачів та відшкодування завданої матеріальної та моральної  шкоди, посилаючись на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни житла від 8 червня 2000 року. Позивач є пенсіонером, учасником бойових дій, тому має пільги на оплату послуг, які надає відповідач,  у помешканні він зареєстрований разом із сином - ОСОБА_3, який фактично приблизно 10 останніх років там не мешкає, про що було повідомлено відповідача, однак не зважаючи на ці обставини  29 грудня 2009 року відповідач звернувся до суду з позовом до позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення на його користь солідарно заборгованості за воду і стоки в сумі 1298,36 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., витрат, понесених у зв’язку з одержанням довідки про склад сім’ї в сумі 6,45 грн., а також судового збору в дохід держави. Вважає цей позов безпідставним, а процес судового розгляду справи  таким, що завдав удару його здоров’ю, так як позивач постійно знаходився у стресовому стані, стан його здоров’я значно погіршився через загострення хвороб та він потрапив до лікарні де проходив курс лікування у період з 3 лютого по 17 лютого 2010 року, а потім до шпиталю у м. Слов’яногірську, де знаходився з 17 березня по 9 квітня 2010 року, однак  його лікування переривалося постійними поїздками до суду протягом 4-х місяців. 30 квітня 2010 року вказану позовну заяву було залишено без розгляду та закінчено розгляду справи.  Позивач, який вважає, що внаслідок  подання до нього відповідачем по справі позову до суду йому, як споживачу, завдано матеріальну шкоду в сумі 618 грн. 35 коп., що полягає у витратах на придбання ліків, та моральну шкоду через стресовий стан, який призвів до загострення хвороб, в сумі 15 000 грн., просив суд стягнути на його користь з відповідача вказану матеріальну та моральну шкоду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, а також додав, що окрім шкоди здоров’ю дії відповідача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості до нього, завдали шкоду його репутації, як депутату місцевої ради минулого скликання, його було зганьблено та принижено перед людьми, що також завдало моральної шкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що підставою для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є наявність заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за особовим рахунком позивача, що виникла внаслідок несплати цих послуг, після проведення звірки розрахунків сума заборгованості знизилася, однак наявність боргу залишилася, що не заперечує позивач ОСОБА_1 Споживач ОСОБА_4 також зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, тому був включений до кола відповідачів за позовом про стягнення заборгованості. Крім того, вказала, що законом кожній особі надано право звернутися до суду за правовим захистом, якщо вона вважає, що її право було кимось порушене, чим і скористалося КП “Компанія “Вода Донбасу” в особі відокремленого підрозділу Костянтинівського ВУВКГ, звернувшись з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а потім ним було реалізоване право на залишення позову без розгляду, що не позбавляє підприємство звернутися до суду повторно.   

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що згідно копії паспорту, посвідчення (а.с. 6, 19) позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Катеринівка Костянтинівського району Донецької області, зареєстрований по АДРЕСА_1, є пенсіонером, має статус ветерана війни-учасника бойових дій.

Відповідно до договору міни від 8 червня 2000 року (а.с. 4, 47) ОСОБА_1, ОСОБА_4 обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_2, на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5

В силу ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 207 ч.1 п.5 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду, якщо позивач подав про це заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2010 року до Костянтинівського міськрайонного суду надійшла позовна заява КП  “Компанія “Вода Донбасу” в особі відокремленого підрозділу Костянтинівського ВУВКГ до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за воду і стоки в сумі 1298, 36 грн., відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та витрат на видачу довідки про склад сім’ї в сумі  6,45 грн. на користь позивача, а також судового збору в дохід держави в сумі 51 грн (а.с. 36). Провадження по справі відкрито 20 січня 2010 року, попереднє судове засідання проведено  25 січня 2010 року (а.с. 37), судові засідання за участю позивача проводилися 24 березня, 16 квітня 2010 року, та ухвалою суду від 30 квітня 2010 року позов залишено без розгляду за заявою представника Костянтинівського ВУВКГ КП  “Компанія “Вода Донбасу” в присутності ОСОБА_1, який проти цього не заперечував (а.с. 5, 7, 38-40 оборот). Як вбачається з матеріалів справи, сума боргу по оплаті за воду і стоки на момент звернення до суду з позовом 13 січня 2010 року становила 1298, 36 грн.;  після проведення звірки розрахунків   сума заборгованості споживача ОСОБА_1 за надані послуги за період часу з 1 січня 2000 року по 31 січня 2011 року становить 819,89 грн. (а.с. 29-31), що не заперечував у судовому засіданні позивач по справі.

Таким чином суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача ОСОБА_1 внаслідок дій відповідача - КП “Компанія “Вода Донбасу” в особі відокремленого підрозділу Костянтинівського ВУВКГ, що виразилися у поданні до позивача та члена його сім’ї позову про стягнення заборгованості за воду і стоки, а також заяви про залишення позову без розгляду, оскільки відповідач діяв в межах закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до повідомлення Комунальної установи «Лікувально-профілактична установа міська лікарня №5»№ 01-3/95 від 21 березня 2011 року, медичної картки амбулаторного хворого, що ведеться з 2003 року, (а.с. 42-46), ОСОБА_1 у період 2003-2010р.р. періодично звертався до медичної установи за амбулаторною медичною допомогою, згідно епікризу №30 хворим себе вважає з 1994 року,  у період розгляду Костянтинівським міськраойнним судом справи за позовом КП  “Компанія “Вода Донбасу” в особі відокремленого підрозділу Костянтинівського ВУВКГ  звертався до лікарні: 21 січня, 3 лютого 2010 року до ревматолога, 15 березня 2010 року пройшов комплексний медичний огляд, 16 квітня 2010 року –до терапевта, що також підтверджується витягом з амбулаторної карти (а.с. 12), також з 3 лютого по 17 лютого 2010 року проведений курс стаціонарного лікування у пульмонологічному відділенні лікарні, діагноз:  ДОА, генералізована форма з переважним ураженням н/кінцівок Rо-ст. П, НФС П.

Згідно додатково долучених до справи позивачем доказів (а.с. 48-49) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,  знаходився на лікуванні; -  у період часу з 14 грудня по 31 грудня 2010 року у шпиталі «Лісова поляна», діагноз: артроз обох гомілкових стопових суглобів, ПФС – І у стадії загострення, остеохондроз попереків хребта у стадії загострення, ІХС атеросклеротичний кардіосклероз, ФК ІІ;  - з 3 березня по 27 березня 2011 року в Обласному шпиталі для ветеранів війни м. Святогірськ з діагнозом: ІБС атеросклеротичний кардіосклероз, Н1 з АГ, ФК П.ДОА з ураженням крупних суглобів, НФС П.ДЕП П. Розповсюджений остеохондроз хребта. Церебросклероз з АГ.ХСМН П.

Як вбачається з наданих позивачем копій квитанцій та накладних (а.с. 8-10, 13-15). ОСОБА_1 8 червня, 13 червня, 21 червня, 4 листопада, 9 листопада 2010 року купував медичні препарати на суму 12,00 грн., 35,00 грн., 09,00 грн., 36,85 грн., 36,85 грн. та 96,00 грн., відповідно; згідно квитанції від 11 листопада 2010 року (а.с. 15) ОСОБА_1  внесено добровільне пожертвування на суму 400 грн. при медичному обстеженні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача по справі на загальну суму 618 грн. 35 коп., що складаються з вартості медичних препаратів, які він придбав більше ніж через місяць потому після закінчення провадження по справі, та добровільного пожертвування ОСОБА_1 при медичному обстеженні, здійсненого ним після спливу семи місяців з дня залишення заяви без розгляду, задоволенню не підлягають, оскільки з наданих позивачем доказів не вбачається  настання наслідків, що виразилися у погіршенні стану його здоров’я, саме від дій відповідача, так як судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року систематично звертався за медичною допомогою до медичних установ, скарги на стан здоров’я в нього спостерігалися з 1994 року, таким чином, причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача по справі, погіршенням стану здоров’я позивача та матеріальними витратами на його лікування  відсутній.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь моральної шкода в сумі 15 000 грн., що з його слів полягає у вартості двох санаторно-курортних путівок, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів у підтвердження факту завдання йому моральної шкоди внаслідок винних дій відповідача - КП “Компанія “Вода Донбасу” в особі відокремленого підрозділу Костянтинівського ВУВКГ.

          Також, приймаючи до уваги,  що згідно  змісту Закону України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами справі не є предметом регулювання вказаного закону.

В силу ст. 88 ЦПК України з позивача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати в частині заявлених вимог майнового та немайнового характеру, оскільки їх сплату було відстрочено за заявою позивача до ухвалення рішення у справі.

     Керуючись ст.ст. 3, 16, 1166, 1167 ЦК України, Законом України “Про захист прав споживачів”; ст.ст.10, 11, 74, 88, 209, 212, 214-215 218 ЦПК України, -

                                                            В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі відокремленого підрозділу Костянтинівського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства про захист прав споживачів та стягнення  моральної та матеріальної  шкоди, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 51 гривні (п’ятдесят одна) гривні, 8 (вісім) гривень 50 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

     Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного  суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд  протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 березня 2011 року. Рішення у повному обсязі складене  01 квітня 2011 року.  

                                   Суддя