Справа № 2-41/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 березня 2011 року                                                                                    м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий –суддя                                                                      Сенчишин Ф.М.

При секретарі                                                                      Семенець А.О.

За участю позивача                                                                      ОСОБА_1

          відповідача                                                                      ОСОБА_2

          представника відповідача                                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 огли про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, 13 квітня 2008 року о 16 год. 30 хв. на території Будьоннівського району м. Донецька водій ОСОБА_4 керував вантажним автомобілем марки „КАМАЗ-5410”, державний номер НОМЕР_1, котрий належав ОСОБА_2, та скоїв наїзд на електричну опору № 6 „ТП-5577 - вул. Довженко”, яка забезпечувала роботу лінії електропередач, що постачала електричну енергію в жилі будинки по вул. Довженка та вул. Пролетарська. Внаслідок обриву лінії електропередач виник її контакт з високовольтною трамвайною лінією. Перепад напруги в мережі спричинив пожежу в жилих будинках по вул. Довженка та вул. Пролетарській, яка була ліквідована пожежною частиною № 17 о 17 год. 11 хв. Основним винуватцем цього позивачка вважає ВАТ „Укренерговугілля”, оскільки не спрацював захист від перенапруги в мережі, не мало бути контакту лінії електропередач з високовольтним трамвайним дротом, лінія електропередач мала проходити у вигляді кабелю - повітряного чи підземного. Побутовій техніці позивачки була завдана шкода - вийшли з ладу телевізор „Рейнфорд”, радіотелефон „Philips”, DVD - програвач, телевізор „Vestel”, холодильник „ЗИЛ”, домофон „VD Б8”, мікрохвильова піч „MW 30958”, водонагрівний бак „ГУ80ВЕЕ”, телефон „Панасонік КХ ТС 1070BUB”, холодильник „Мінськ-15”. Ремонт частини побутових приладів склав 1134 грн., які позивачка просить стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Згідно висновкам спеціаліста - авто товарознавця, розмір завданої їй шкоди становить 5039 грн, які вона просить стягнути на її користь з ВАТ „Укренерговугілля”. Позивачка зазначає, що з вини відповідачів вона зазнала моральних страждань, у неї підвищився рівень цукру в крові, вона обмежена у користування побутовими приладами для задоволення своїх звичайних життєвих потреб. Загальний розмір перенесених моральних страждань позивачка оцінює в 8000 грн., з яких 2000 грн. просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а 6000 грн. з ВАТ „Укренерговугілля”.

Позивачка ОСОБА_1 в суді підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної зави, на яких вони грунтуються.

ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. Пояснила, що вона дійсно є власником „КАМАЗ-5410”, державний номер НОМЕР_1. ОСОБА_4 з нею у трудових відносинах ніколи не перебував. Останній є родичем її чоловіка. Спочатку відповідачка стверджувала, що останній мав довіреність на право керування автомобілем, але під час розгляду справи уточнила, що довіреність на ОСОБА_4 нею не видавалася, автомобілем останній користувався за ї усним дорученням.

Ухвалою суду від 22 квітня 2010 року відповідач ВАТ „Укренерговугілля” замінений правонаступником ДП „Регіональні електричні мережі”. Представник останнього ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки особою, винною у завданні шкоди позивачки є водій автомобіля КАМАЗ, який пошкодив опору ЛЕП. Їх підприємство шкоди позивачки своїми діями чи бездіяльністю не завдавало.

Відповідач ОСОБА_4 належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив. За ухвалою суду справа розглянута у його відсутність.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

Сторонами не оспорюється той факт, що 13 квітня 2008 року ОСОБА_4 по вул. Пролетарській в м. Донецьку керував автомобілем „КАМАЗ5410” державний номер НОМЕР_1, та порушивши вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України при русі заднім ходом скоїв наїзд на електричний стовп, внаслідок чого були обірвані електричні дроти.

Крім визнання сторонами зазначена обставина погоджується з:

-          копією протоколу огляду місця ДТП від 13.04.2008 року (а.с. 10-12) зі схемою (а.с. 13), якими встановлене пошкодження електричного стовпа та причини цього;

-          письмовими поясненнями ОСОБА_4 (а.с. 14), наданими при оформленні ДТП, за якими він визнав факт пошкодження стовпа та обриву електричних дротів;

-          протоколом про адміністративне правопорушення за даним фактом (а.с. 10), який підписаний ОСОБА_4 без зауважень, та який містить пояснення останнього про те, що він з протоколом згоден;

Згідно листа ДФ ВАТ „Укренерговугілля” від 20 травня 2008 року (а.с. 16), зазначений обрив лінії електропередач та її контакт з високовольтною трамвайною лінією призвів до перепаду напруги в мережі, в тому числі і в будинку № 110 по вул. Довженка в м. Донецьку.

Актом про пожежу від 14 квітня 2008 року (а.с. 8) встановлено, що зазначене перевантаження в мережі призвело до замикання в електропобутових приладах та їх пошкодження, в тому числі у будинку позивачки № 110 по вул. Довженка в м. Донецьку.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення відшкодування майнової шкоди, суд виходить з того, що вищезазначеними обставинами достовірно встановлений прямий причинний зв’язок між діями водія ОСОБА_4 та замиканням в електропобутових приладах позивачки та їх пошкодженням.

          Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб

Такі дії ОСОБА_4 мали місце під час керування транспортним засобом, тобто шкоди позивачці згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України було завдано джерелом підвищеної небезпеки.

          Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З довідки Макіївського РЕВ ДАІ (а.с. 24) вбачається, що власником автомобіля „КАМАЗ5410” державний номер НОМЕР_1 є відповідачка ОСОБА_2.

Остання в суді визнала, що довіреність на право керування зазначеним транспортним засобом ОСОБА_4 вона не видавала і він не заволодів автомобілем проти її волі. ОСОБА_2 довірила керування автомобілем ОСОБА_4 всупереч встановленому порядку без достатньої правової підстави.

За таких обставин, саме ОСОБА_2 згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України відповідає в повному обсязі за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки незалежно від наявності її вини у завданні такої шкоди.

          Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі

Позивачкою до відшкодування за рахунок  ОСОБА_2 та ОСОБА_4  заявлені витрати у розмірі 1134 грн. на ремонт побутової техніки:

-          холодильників „ЗИЛ” та „Мінськ-15”;

-          телевізора „Vestel”;

-          домофону;

-          телефонів „Philips” та „Панасонік КХ ТС 1070BUB”;

-          водонагрівного баку.

Зазначені витрати позивачки підтверджені документально в повному обсязі доданими до позову копіями квитанцій та товарних чеків (а.с. 21-23).

Позивачкою надані копії керівництв з експлуатації та гарантійні талони на зазначені прилади (а.с. 104-118), у зв’язку з чим у суду не виникає сумнівів у тому, що саме позивачка є власницею переліченого майна.

З урахуванням характеру здійсненого ремонту (за наданими документами замінювалися реле та блоки живлення), а також підтверджених актом про пожежу (а.с. 8) та актом комітету мікрорайону „Центральний” (а.с. 9) фактів виходу з ладу перелічених електроприладів після перенапруги в мережі, суд вважає достовірно встановлений факт, що понесені позивачкою витрати у 1134 грн. здійснені для відновлення речей, за пошкодження яких відповідає ОСОБА_2

За наведених обставин, зазначені кошти згідно ч. 2 ст. 1187, ст. 1192 ЦК України підлягають стягненню на користь позивачки з ОСОБА_2  

Вирішуючи заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн., суд виходить з наступного:

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв’язку з пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Позивачка, як особа яка зазнала пошкодження свого майна, згідно ст. 23 ЦК України має право на відшкодування завданої у зв’язку з цим моральної шкоди, оскільки сам факт пошкодження майна підтверджує виникнення у зв’язку з цим душевних страждань.

Особою, яка зобов’язана відшкодувати таку шкоду, як зазначено вище, є ОСОБА_2 як власник джерела підвищеної небезпеки.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад  розумності, виваженості  та справедливості.       

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує:

-          характер страждань;

-          їх обсяг;

-          тривалість часу що минув з часу пошкодження майна та необхідного для здійснення його ремонту;

-          можливість відновлення пошкодженого майна;

-          тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивачки;

-          небажання відповідачки в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду;

-          загальний розмір завданої позивачці матеріальної шкоди;

          Посилання позивачки на те, що пошкодження майна призвело до погіршення стану її здоров’я - загострення цукрового діабету, спростовується амбулаторною карткою останньої (а.с. 119-124), за якою після 13 квітня 2008 року позивачка вперше звернулася до лікаря з приводу зазначеного захворювання лише в листопаді 2009 року. З виписного епікризу (а.с. 123-124) вбачається, що на цукровий діабет позивачка страждає з 1998 року, а загострення сталося протягом останніх двох місяців перед зверненням у зв’язку з самостійною відмовою від вживання відповідних ліків.

          З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір відшкодування в 2000 гривень є надмірним і розміром грошового відшкодування моральної шкоди, необхідним та достатнім за вказаних обставин є 400 гривень.

          Вирішуючи заявлені позовні вимоги до ДП „Регіональні електричні мережі” про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди, суд виходить з того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій чи допущення бездіяльності, які б знаходилися в прямому причинному зв’язку з пошкодженням майна позивачки. За таких обставин, позовні вимоги до ДП „Регіональні електричні мережі” задоволенню не підлягають.

          З відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягнути понесені витрати з оплати судового збору за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8,50 грн. (а.с. 3) за майнові вимоги - 51 грн. (а.с. 4), витрати з оплати інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень (а.с. 1-2), витрати на оплату виклику відповідача через оголошення в пресі у загальному розмірі 788 грн. (а.с. 91-94).  

          Позивачкою до розподілу між сторонами заявлені витрати у розмірі 390 гривень, сплачені до каси Юридичної консультації Будьоннівського району м. Донецька (а.с. 20).

          Суд вважає, що зазначені витрати розподілу між сторонами в межах цього провадження не підлягають, оскільки з квитанції неможливо встановити, в межах якої саме справи вони сплачені, за складення якої саме позовної заяви, не додане підтвердження того, що ОСОБА_5 є особою, яка має право надавати правову допомогу. Більше того, оплата за квитанцією здійснена 10 жовтня 2008 року, а позов до суду поданий 02 лютого 2009 року.

          Також позивачкою до розподілу заявлені 270 гривень за проведення товарознавчого дослідження (а.с. 20). Враховуючи що дослідження проводилося на підтвердження позовних вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено, зазначені витрати розподілу також не підлягають.

Керуючись ст. 23, ч.ч. ст. 1187, ст. 1192 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 огли про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

- відшкодування майнової шкоди у розмірі 1134 гривні

- відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 гривень;

- судові витрати з оплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 51 гривня;

- судові витрати з оплати судового збору за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 8 гривень 50 копійок;

- судові витрати з оплати інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень;

- судові витрати з оплати оголошення про виклик відповідача у розмірі 788 гривень.

усього стягнути 2501 (дві тисячі п’ятсот одна) гривня 50 (п’ятдесят) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :