Справа № 2-900/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 березня 2011 року                                                                                    м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий - суддя                                                                                Сенчишин Ф.М.

При секретарі                                                                                Семенець А.О.

За участю позивача                                                                                Горінової О.В.

          представника третьої особи з самостійними вимогами                    Гнеденка В.М.

          прокурора                                                                                Челканова Д.В.

          представників відповідачів                                                            ОСОБА_3

                                                                                                    ОСОБА_4

                                                                                                    Клеперової Е.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за об’єднаними в одне провадження позовними вимогами Комунального підприємства „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” та Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, Донецька міська рада, до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру та договору купівлі - продажу квартири недійсними, та зустрічними позовними вимогами ОСОБА_7 до Комунального підприємства „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька”, ОСОБА_6, Донецької міської ради та Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Бюро приватизації та обміну жилого фонду” про визнання добросовісним набувачем,

В С Т А Н О В И В:

          Комунальне підприємство „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Згідно позову (з урахуванням уточнення позовних вимог - а.с. 9-10), позивач просить визнати незаконним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі - продажу зазначеної квартири № 2752 від 14.06.2005 року. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначена квартира перебуває у комунальній власності та знаходиться на балансі позивача. Виникла потреба у наданні зазначеної квартири родині Лубяннікових, які постраждали від пожежі. При оформленні документів з’ясувалося, що на цю квартиру було свого часу оформлене право власності за ОСОБА_6 на підставі вищезазначеного свідоцтва про право власності, згідно якого останній набув право власності на квартиру шляхом приватизації. В подальшому квартира за договором купівлі - продажу 14.06.2005 року ОСОБА_6 була відчужена ОСОБА_7 Позивачем були отримані довідки, за якими вказана квартира не приватизувалася. Наведені обставини свідчать про те, що при укладенні договору купівлі - продажу ОСОБА_6 надав сфальсифіковані документи та не мав права відчужувати квартиру.

          Будьоннівська районна у м. Донецьку рада вступила у справу у якості третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги, пред’явивши аналогічні позовні вимоги до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 38-39)

          ОСОБА_7 в свою чергу подав зустрічну позовну заяву, за якою просить визнати його добросовісним набувачем зазначеної квартири (а.с. 51-53), оскільки на момент укладення договору купівлі - продажу він не знав та не міг знати, що продавець не є власником квартири.

          Ухвалами суду від 16.03.2011 року позовні вимоги Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та ОСОБА_7 об’єднані в одне провадження з позовними вимогами КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька”.

          Представники КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” Горінова О.В. та Будьоннівської районної у м. Донецьку ради Гнеденко В.М. в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовних заяв, на яких вони ґрунтуються. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечили, оскільки на їх думку ОСОБА_7 не міг не знати про те, що ОСОБА_6 незаконно оформив право власності на квартиру. Щодо строків звернення до суду пояснили, що про оформлення права власності на квартиру та її відчуження вони довідалися лише в 2010 року після відповідного листа БТІ.

          У справу для представництва інтересів держави в особі КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” вступив прокурор Будьоннівського району м. Донецька. Представник прокурора Челканов Д.В. підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги.

          Представник Донецької міської ради Клеперова Е.Ю. підтримала в повному обсязі позовні вимоги КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” та Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, просить їх задовольнити.

          Представник  Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Бюро приватизації та обміну жилого фонду” ОСОБА_4 також підтримала позовні вимоги КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” та Будьоннівської районної у м. Донецьку ради. Пояснила, що обліками їх підприємства спірна квартира взагалі не приватизувалася.

          Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_3, заперечила проти задоволення позовних вимог КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” та Будьоннівської районної у м. Донецьку ради. Підтримала в повному обсязі власні позовні вимоги та фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються. Додатково пояснила, що на її думку право позивачів порушене не було і ними пропущений строк позовної давності, на застосуванні якого вона наполягає. Підтвердила, що ОСОБА_7 на цей час залишається власником спірної квартири, нікому її не відчужував.

          Відповідач ОСОБА_6, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився. За ухвалою суду справа розглянута у його відсутність.

На підставі досліджених доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини:

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29 січня 2010 року (а.с. 130-171), який набрав законної сили, ОСОБА_6 визнаний винним у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 2, ст. 28 ч. 3, 190 ч. 4, 27 ч. 2, 28 ч. 3, 209 ч. 3, 27 ч. 2, 28 ч. 3, 233 ч. 2, 27 ч. 2, 28 ч. 3, 358 ч. 2, 27 ч. 2, 28 ч. 3, 358 ч. 3 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_8 в січні 2004 року організував злочинну групу до складу якої залучив своїх знайомих ОСОБА_9, ОСОБА_6 та невстановлену особу на ім’я ОСОБА_6. ОСОБА_8, як колишній працівник КП „Заперевальний”, знав про існування такої, що стояла пустою, квартири за адресою: АДРЕСА_1, котру за згодою членів злочинної групи запропонував придбати ОСОБА_7 З цією метою ОСОБА_8 і члени організованої ним злочинної групи ОСОБА_6, ОСОБА_9 та невстановлена особа на ім’я ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб з метою незаконної приватизації комунальної власності та заволодіння чужим майном шляхом обману, на початку червня 2005 року перебуваючи в приміщенні Представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку з допомогою невстановленого слідством співробітника вказаної установи, підробив свідоцтво про право власності на квартиру № 3160 від 17.06.2004 року, котре видається та посвідчується Представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку, яке має право видавати і посвідчувати такі документи, а також надає право на оформлення права власності на нерухоме майно з метою його використання, вніс в нього неправдиві відомості про номер свідоцтва та приналежність ОСОБА_6 квартири за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності, в якому також підробив підпис начальника вказаної установи та котре завірив справжнім відбитком печатки Представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку. Після цього ОСОБА_8 і члени організованої ним злочинної групи ОСОБА_6, ОСОБА_9 та невстановлена особа на ім’я ОСОБА_6 06 червня 2005 року протягом дня з метою незаконного оформлення права власності на квартиру використали завідомо підробний документ - зазначене свідоцтво про право власності на квартиру, та надали його в КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” разом з іншими необхідними документами, оформленими на ОСОБА_6 На підставі наданих документів зазначені особи отримали в КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витяг з Реєстру прав власників на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, чим незаконно приватизували вказану квартиру, яка перебувала у комунальній власності та оформили право власності на неї, чим завдали територіальній громаді м. Донецька майнової шкоди на суму 65000 гривень.

В судовому засіданні досліджена копія свідоцтва про право власності на квартиру № 3160 від 17.06.2004 року (а.с. 107), виданого від імені Представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку на підтвердження того факту, що ОСОБА_6 шляхом приватизації набув право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Право власності на зазначену квартиру було зареєстроване за ОСОБА_6 КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” 08.06.2005 року шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується копіями з відповідних витягів (а.с. 108-109).

          Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, передача квартир (будинків) у власність громадян ... оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

          Вироком суду встановлено, що вказане свідцотво про право власності на квартиру є підробним, квартира не приватизувалася та з комунальної власності у приватну не передавалася. Зазначена обставина сторонами не оспорюється. За наведених обставин, таке свідцотво згідно ч. 5 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” є недійсним і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

До матеріалів справи долучена копія договору купівлі - продажу від 14.06.2005 року (а.с. 120), посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 2752, за яким ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_7 придбав за 10580 гривень квартиру АДРЕСА_1.

Право власності на зазначену квартиру було зареєстроване ОСОБА_7 КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” 25.06.2005 року шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується копією з відповідного витягу (а.с. 122).

ОСОБА_7 на час розгляду справи в суді залишається власником зазначеної квартири, що останнім не оспорюється та підтверджується довідкою БТІ (а.с. 15).

Вирішуючи питання щодо дійсності зазначеного договору , суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як розтлумачив Пленум Верховного Суду України у п. 18 своєї постанови №  9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироком суду, як зазначено вище, встановлена наявність вини в діях ОСОБА_6 як продавця за договором купівлі - продажу квартири, в незаконному заволодінні комунальним майном та його відчуженні за договором ОСОБА_7

Такий договір, за наведених обставин, спрямований на використання всупереч закону комунальної власності і згідно вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228 ЦК України є нікчемним.

          Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

          Оскільки недійсність такого правочину прямо встановлена законом (ч. 2 ст. 228 ЦК України), такий правочин є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України не вимагається.

          Разом з тим, з урахуванням того, що право власності ОСОБА_7 на квартиру є зареєстрованим в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, для приведення сторін в первісний стан в межах заявлених позовних вимог є необхідним встановлення нікчемності правочину.

          Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

          На підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України, квартира, яка отримана ОСОБА_7 за нікчемним правочином підлягає повереннню у власність територіальної громади м. Донецька.

          Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 щодо визнання його добросовісним набувачем квартири, суд виходить з наступного.

          Позовні вимоги обгрунтовуються ОСОБА_7 посиланням на ст. 330 ЦК України, згідно якої якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

          Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

          В судовому засіданні не здобуто доказів того, що ОСОБА_7 знав чи міг знати про  відсутність права на відчуження квартиру у ОСОБА_6 За таких обставин ОСОБА_7 в сенсі ч. 1 ст. 388 ЦК України є добросовісним набувачем майна.

          Разом з тим, вироком суду встановлено, що майно вибуло з комунальної власності не з волі власника шляхом вчинення злочину. За таких обставин, ОСОБА_7 згідно ст. 330 ЦК України не набув право власності на таке майно і воно згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України може бути витребуване у відповідача.

          Таким чином, визнання ОСОБА_7 добросовісним набувачем судовим рішенням не є визначеним законом способом захисту порушеного права, не породжує для позивача правових наслідків і у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.   

          Посилання представника ОСОБА_7 на те, що позовні вимоги до нього не підлягають задоволенню, оскільки право позивачів не порушене, судом до уваги не приймається як таке що грунтується на невірному тлумаченні чинних правових норм.

          Посилання представника ОСОБА_7 на пропущення позивачами строку позовної давності також судом до уваги не приймається, оскільки згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Встановлений вироком суду та визнаний представником відповідача той факт, що ОСОБА_7 в квартирі не проживав, ключі від квартири не отримував. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того факту, що ним від свого імені сплачувалися комунальні послуги по цій квартирі або до відповідачів чи Донецької міської ради подавалися документи, що підтверджували факт набуття ним права власності.

Виходячи з латентного характеру злочину, в результаті якого майно протиправно вибуло з власності територіальної громади, суд вважає доведеним факт того, що про порушене право позивачі довідалися не раніше 2010 року, тобто позовна заява подана до суду в межах строку давності.

З відповідача ОСОБА_6 на користь КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8,50 гривень та інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.

Керуючись ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ч. 1 ст. 261, ст. 330, ч. 1 ст. 388 ЦК України, ст. ч. 5 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” та Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, Донецька міська рада, до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру та договору купівлі-продажу квартири недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 № 3160 датоване від імені Представництва Фонду Державного майна України в м. Донецьку 17 червня 2004 року.

Встановити нікчемність договору купівлі - продажу від 14 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 2752, за яким ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_1.

Повернути квартиру АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Донецька.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до Комунального підприємства „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька”, ОСОБА_6, Донецької міської ради та Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Бюро приватизації та обміну жилого фонду” про визнання добросовісним набувачем - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_6  на користь Комунального підприємства „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” судові витрати з оплати судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 45 (сорок п’ять) гривень 50 (п’ятдесят) копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :