Справа №  2-а-739/11

ПОСТАНОВА

ім'ям України

           24 березня 2011 року Амвросіївський районний суд Донецької області           

                      у складі: головуючого судді            Смольнякова О.О.,

                                при секретарі              Хімченко С.В.,

       за участю представника відповідача          Кулик В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Амвросіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Амвросіївської райдержадміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Амвросіївської райдержадміністрації Донецької області (далі УПТЗН) про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової компенсації.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії, та інвалідом 3 групи, згідно довідки МСЕК і перебуває на обліку у відповідача. Вважає, що йому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачена одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Зважаючи на те, що право на отримання допомоги настало у нього у вересні 2010 року, розмір мінімальної заробітної плати у вересні 2010 року складав 888 гривень, просить стягнути з відповідача 26640 гривень (888х30).

У судове засідання позивач та його представник не з’явилися. В справі є заява позивача про розгляд справи за його відсутність.

Представник УТСЗН в судовому засіданні надав заперечення, яким позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, є учасником ліквідації наслідків   аварії  на  Чорнобильської  АЕС 1   категорії,   та   є   інвалідом   3   групи,   що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 023462 від 30.09.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації, щодо розміру виплати йому одноразової компенсації відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно довідки УПСЗН Амвросіївської райдержадміністрації відповідач відмовив позивачу у одноразової компенсації відповідно до ст.48, мотивуючи тим, що ця виплата була здійснення згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі  189,60 грн.

Суд вважає такі дії відповідача протиправними з наступних підстав.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що одноразова  компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали   інвалідами третій групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується  у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат.

          Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яку було визначено на час встановлення інвалідності.  

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено розмір мінімальної заробітної плати, а саме: з 01.07.2010 року –888 гривень, з 01.10.2010 року –907 гривень.  

Статтею 67 вищевказаного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій та компенсацій підвищуються КМУ відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-РП/2005 від 11.10.05р.), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.07р. визначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію положень інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян та змінено або встановлено нові підстави й умови їх надання. Вказані положення Закону обмежують конституційні права громадян на соціальний захист, заробітну плату, встановлені законами України пільги, компенсації і гарантії, розміри та порядок їх надання. Зупинення Законом дії положень інших Законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, суперечить ч.2 ст.8, ст.1б, ч.5 ст.17, ч.2 ст.19., ч.З ст.22 ч.ч.1,4 ст.43, ч.І ст.46,ст..ст. 48, 49, п.1 і 6 ч. 1 ст.92, ч.2 ст.95 Конституції України.

        Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.  

        Постановою КМУ від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 3 групи –189 гривень 60 копійок.  

       Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

       22.05.2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення №10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема  п.28 розділу ІІ       «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого ст. 48 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в наступній редакції:  «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».    

           Конституційний Суд України відзначив, що у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст.95). Держава відповідальна  перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов’язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти  мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, КМУ на необхідність додержання положень Конституції України і Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: ст.38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої ст.95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституцій України  визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет –встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 4,5,6,8 п. 4 мотивувальної частини).  

           У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 8, ч.2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п. 1 ч.2 ст.92, ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України ( абз.1 п.5 мотивувальної частини).          

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними.        

Конституція України у ст.92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.  

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані  неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. Частиною 3 цієї статті передбачено, що матеріальна або моральна шкода, спричинена фізичним або юридичним особам актами або діями, визнаними неконституційними, відшкодовується в установленому законом порядку.  

Відповідно до ст. 63 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.  

Суд враховує, що визначений КМУ розмір разової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили –Закон. Нарахування та виплата позивачу різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності здійснювалися УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до ч.6 ст. 48 вказаного Закону, визначається на момент встановлення інвалідності.  

За таких обставин та з  урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 888 грн., яка діяла на момент встановлення позивачу 3 групи інвалідності –29.09.2010 року відповідно до ст.82 ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік», необхідно зобов’язати УПСЗН здійснити виплату позивачу компенсацію у зв’язку з встановленням йому 3 групи інвалідності з розрахунку: 888грн.х30=26640грн.  

Враховуючи, що позивачу нарахована сума компенсації у розмірі 189,60 грн., суд вважає за необхідним зобов’язати УПСЗН здійснити йому виплату компенсацію у зв’язку з встановленням йому 3 групи інвалідності, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС,  у сумі 26640 -189,60 = 26450,40 грн..  

 Керуючись ст.8,9,16,19,22,46,50,55 Конституції  України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення  Амвросіївської райдержадміністрації в Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової допомоги - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Амвросіївської райдержадміністрації в Донецької області, щодо недоплати ОСОБА_2 суми разової компенсації, - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Амвросіївської райдержадміністрації в Донецької області на користь ОСОБА_2 суму разової компенсації у розмірі 26450 (двадцять шість тисяч чотириста п’ятдесят) гривень 40 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 24 березня 2011 року у присутності з'явившихся сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів після її проголошення.

СуддяО.О. Смольняков