УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

             Справа № 22а-20201/11                                                          Головуючий в 1-й інстанції

Категорія – 10.3.1  ( І )                                                                      суддя   Пустовіт О.Г.

                                                                                              Суддя-доповідач – Остапенко В.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Остапенко В.О.

суддів:                          Зубакової В.П., Неклеси В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу  від 02 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними , стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області), який в подальшому уточнила ,  про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за січень 2006 року – грудень 2008 року, включно, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період  з січня 2006 року  по грудень 2008 року, включно,  відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач просила суд поновити їй строк звернення до  суду, визнати дії відповідача щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за січень 2006 року – грудень 2008 року, включно, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу за період з січня 2006 року  по грудень 2008  року, включно.

Постановою Жовтневого районного суду  м. Кривого Рогу  від 02 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області  задоволено частково.

Визнано  протиправною бездіяльність УПФУ в Жовтневому  районі м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області щодо не здійснення перерахунку  та виплати ОСОБА_2  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року пенсії з підвищенням у розмірі передбаченному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 року. Зобов»язано  УПФУ в Жовтневому  районі м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоплачені суми ОСОБА_2 за  період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, згідно  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 року   у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком , виходячи з встановленого відповідними законами  прожиткового мінімуму для осіб , які втратили  працездатність , з урахуванням раніше сплачених сум.  .  

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України  в Жовтневому районі м. Кривого Рогу просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задовленні позовних вимог посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні  порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року №530.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1у та відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с. 5).

Згідно ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до їй пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною)  та втратила чинність з 09.07.2007 року ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, якою  дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого  і регіонального  самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та громадянами.

Отже, Управління Пенсійного фонду України  в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивача згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та сплатити на її користь заборгованість з цих виплат.

Проте, Управління Пенсійного фонду України  в Жовтневому районі м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області  будь яких дій з цього приводу не здійснювало.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до її пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року  положення п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або  щомісячного довічного грошового  утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «Дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Управління Пенсійного фонду України  в  Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачки згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня  2008 року,включно  та сплатити на її користь заборгованість з цих виплат.

Проте, Управління Пенсійного фонду України  в Жовтневому районі м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області  будь яких дій з цього приводу не здійснювало.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність зобов`язання Управління Пенсійного фонду України  в Жовтневому  районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області провести перерахунок позивачу підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період  з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Ні підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно  до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а дому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Крім того, і практика Європейського суду з прав людини , яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть  посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов`язків (справа «Кечко проти України», рішення від 18.11.2005 року).

Доводи відповідача щодо неможливості застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин безпідставні, оскільки новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»  та ч.5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати».

Безпідставними вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року  № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів зважує на доводи апеляційної скарги відповідача щодо не вирішення судом першої інстанції питання про поновлення позивачу, пропущеного ним строку звернення, встановленого ст. 99 КАС України, при подачі ним позову, й  вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність його пропущення з підстав, передбачених ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є неправильним, оскільки ця підстава стосується сум пенсій які вже нараховані, але не виплачені.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України ухвалено 09.07.2007 року, а   ОСОБА_2 звернулася з позовними вимогами до суду першої інстанції 13.03.2009 року (а.с.2), то колегія суддів вважає, що вона пропустила  річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування їй підвищення до пенсії .

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на поважність причин  його пропуску, оскільки про факт порушення свого права вона дізналася в 2009 році, коли відповідач відмовив ОСОБА_2 у відновленні порушеного права.

Враховуючи приписи ст. 100 КАС України та визнаючи зазначену обставину поважною причиною пропуску строку звернення до суду, колегія суддів поновлює позивачу цей строк, у зв’язку з чим доповнює резолютивну частину ухваленої судом першої інстанції постанови висновком по суті розглянутої вимоги.

В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,    

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі  м. Кривого Рогу задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду  м. Кривого Рогу від 02 грудня 2009 року  змінити.

Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «Пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_2  – поновити».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: