Судове рішення #14351586

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                                                         

                                                                                

Справа № 22-а-21099/2011                                                     Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 10.3.2  (І)                                                              Свистунова О.В.

  Доповідач - Михайлів Л.В.

У Х В А Л А  

Іменем України

03 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:  Михайлів Л.В.

суддів:                       Митрофанової Л.В., Турік В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну   справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради на постанову Дзержинського районного суду  м. Кривого Рогу від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, третя особа – Міністерство праці та соціальної політики України, про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та покладення зобов’язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради (надалі - УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради) про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та покладення зобов’язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи щорічну допомогу на оздоровлення за 2006-2008 роки не в повному обсязі. Також позивачу, як інваліду війни, у 2006-2009 роках була не повному обсязі нарахована щорічна допомога до 5 травня.

Уточнивши позовні вимоги, просив суд поновити строк звернення до суду з позовом, визнати протиправними дії  відповідача по відмові у перерахунку допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги  до 5 травня  за період 2006-2009 роки; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня за 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік та 2009 рік в розмірі 10908 грн.;  зобов’язати відповідача щорічно здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок разової грошової допомоги  на оздоровлення за 2006 рік, 2007 рік та 2008 рік у розмірі 4714 грн.;  зобов’язати відповідача щорічно здійснювати виплату разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Постановою Дзержинського районного суду  м. Кривого Рогу районного суду             м. Кривого Рогу від 28 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано  протиправними дії  УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради по відмові у перерахунку допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги  до 5 травня  за  2009 рік.   

Зобов’язано УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік у розмірі семи прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Зобов’язано УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок разової грошової допомоги  на оздоровлення за 2009 рік у розмірі чотирьох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.          

 Відмовлено в задоволенні іншої частини вимог позивача ОСОБА_2, а саме: визнання протиправними дій  УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради по відмові у перерахунку допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги  до 5 травня  за період 2006-2008 років;  зобов’язання здійснити перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки в конкретному розмірі; зобов’язання щорічно здійснювати виплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб; зобов’язання здійснити перерахунок разової грошової допомоги  на оздоровлення за 2006-2008 роки у розмірі 4714 грн.;  зобов’язання щорічно здійснювати виплату разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.   

В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради ставить питання про зміну постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів, а оскільки Державним бюджетом на 2009 рік не передбачені видатки на виплату допомоги на оздоровлення та допомоги до 5 травня, то у відповідача відсутні бюджетні асигнування для виплати вказаних видів допомог на користь позивача.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, є інвалідом 3-ї групи, у зв’язку з чим УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради, на обліку якого він перебуває, йому виплачує щорічно одноразову допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи та щорічну  разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправності дій відповідача щодо відмови у перерахунку на користь позивача в 2009 році сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії інваліду 3-ї групи та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни в розмірах, встановлених відповідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок сум такої допомоги у відповідності до вищевказаних норм Законів на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2009 рік норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а також щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з права позивача на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також, на отримання щорічної  разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту».

Так, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, дія якої відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 3-ї групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.

У відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, дія якої відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, інвалідам війни 3-ї групи виплачується щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

На час виплати у 2009 році УПСЗН виконкому Дзержинської районної у місті ради на користь ОСОБА_2 сум допомоги на оздоровлення та допомоги до 5 травня дія ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розміру такої допомоги зупинена не була.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 23), щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – в сумі 90 грн., а допомога до 5 травня – 13.04.2009 року в сумі - 380 грн., що не відповідає розмірам, які передбачені            відповідно ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови в перерахунку на користь позивача щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня у 2009 році є правильним, відповідає вимогам діючого законодавства та підтверджується матеріалам справи.

Крім того, колегія суддів враховує те, що право позивача на отримання вказаних видів допомог, не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на тому наполягав відповідач, таке право надане державою і закріплено Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому відповідач не може посилатися на відсутність коштів як на підставу для невиконання своїх обов’язків, у зв’язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими.  

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.

В іншій частині постанова суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду  м. Кривого Рогу від 28 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді:                         


     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація