Справа №  1-21/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          05 квітня 2011 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

          головуючого                    - судді Тарабана Є.О.

          при секретарі                    - Кузнецовій Г.С.

          з участю прокурора          - Шила С.В.

          потерпілих                    - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка кримінальну справу по звинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопідкряж Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, має загальну середню освіту, одруженого, не працює, мешканця АДРЕСА_1, раніше  судимого

          вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2005 року за ч. 3 ст. 185, ст. ст. 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2005 року скасоване звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання; звільнився 8 жовтня 2007 року за постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 28 вересня 2007 року умовно-достроково на 9 місяців 2 дні,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

          14 серпня 2010 року близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_3, будучи раніше судимим за крадіжки чужого майна, перебуваючи на території господарства ОСОБА_2, яке розташоване  по АДРЕСА_2, помітив велосипед марки "Україна", який знаходився біля будинку під навісом. Переслідуючи корисливі цілі, ОСОБА_3, впевшившись, що господарі на подвір"ї відсутні, повторно таємно викрав вказаний вище велосипед, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 300 грн.

          15 серпня 2010 року близько 22 год. ОСОБА_3, перебуваючи в під’їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_3, побачивши спортивний велосипед, що стояв у приміщенні вказаного під’їзду під стіною, повторно таємно викрав велосипед спортивного типу марки «Ардіс», який належав потерпілій ОСОБА_1, спричинивши тим самим потерпілій майнову шкоду на суму 820 грн.

          У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину свою в пред"явленому звинуваченні визнав частково, пояснивши, що він взяв у ОСОБА_2 велосипед марки "Україна" з метою з"їздити до магазину, однак так його і не повернув, оскільки велосипед вилучили працівники міліції. Дійсно в один із вечорів, проходячи біля житлового будинку по АДРЕСА_3, він побачив в одному із під’їздів багатоквартирних житлових будинків велосипед. Після цього він звернувся до жінок, які знаходилися біля під’їзду з дитячим візком, з проханням взяти в користування на нетривалий час велосипед. На його прохання жінки дозволили йому взяти велосипед. Він, взявши велосипед, з’їздив на ньому до себе додому до рай лікарні, після чого повернувся назад і поставив велосипед знову у під’їзд. Велосипед він брав у під’їзді першого зліва житлового будинку, направляючись із території подвір’я Царичанської школи до Царичанського аграрного ліцею (ПТУ).

          В ході досудового слідства ОСОБА_3 вину свою визнавав повністю. Повне визнання своєї вини в ході досудового слідства підсудний пояснив тим, що він це зробив на пропозицію працівників міліції, хто саме йому це пропонував він не пам"ятає.

          Не зважаючи на те, що підсудний визнав вину лише частково, на думку суду, його вина в пред"явленому звинуваченні доведена у судовому засіданні у повному обсязі.

          Так, потерпілий ОСОБА_2 показав суду, що дійсно 14 серпня 2010 року до них приходив ОСОБА_3, батько якого проживає поряд з ними, взяти у них соняшникової олії. Через деякий час він (ОСОБА_2.) виявив, що відсутній велосипед, який він поставив біля будинку під навісом, оскільки збирався ним їхати у своїх справах. Зрозумівши, що велосипед викрадений, він повідомив про це у міліцію. Наступного дня велосипед йому був повернутий працівниками міліції.

          На цей час він матеріальних претензій до ОСОБА_3 не має.

          Потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що 15 серпня 2010 року вона разом зі своїм сином відпочивали на березі річки Оріль. Коли стало сутеніти, вони пішли додому. Син поїхав велосипедом вперед, а вона дещо відстала. Коли вона заходила в під"їзд будинку, вона бачила, що велосипед син поставив у під"їзді будинку. Через нетривалий час вона пішла до магазину, велосипед при цьому стояв у під"їзді, а коли поверталася з магазину, велосипеда вже не було. На її питання син відповів, що велосипеда він не прибирав. Зрозумівши, що велосипед викрадений, вона повідомила про це в міліцію.

          До цього часу велосипед не повернутий, тому вона просить стягнути на відшкодування шкоди 820 грн.

          Свідок ОСОБА_4 показав суду, що в один із вечорів 2010 року (кінець серпня - початок вересня) він зустрівся із ОСОБА_3, який в той час їхав на велосипеді спортивного типу. У ОСОБА_3 власного велосипеда ніколи не було.

          15 серпня 2010 року до Царичанського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_2 із письмовою заявою про викрадення у нього 14 серпня 2010 року велосипеда марки "Україна", чим йому спричинено майнову шкоду на суму 300 грн. (а. с. 6).

          В ході огляду 15 серпня 2010 року господарства ОСОБА_2 останній показав на місці звідки саме був викрадений велосипед (а. с. 11-12).

          15 серпня 2010 року велосипед був вилучений у ОСОБА_3 і повернутий ОСОБА_2 (а. с. 13-14).

          Згідно довідки ПП ОСОБА_5 вартість велосипеда марки "Україна" б/в становить 300 грн. (а. с. 19).

          16 серпня 2010 року до Царичанського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області звернулася із письмовою заявою про крадіжку велосипеда ОСОБА_1 (а. с. 24).

          Під час огляду працівниками міліції місця пригоди потерпіла ОСОБА_1 вказала де саме знаходився велосипед під час його крадіжки (а. с. 27-29).

          Згідно довідки ПП ОСОБА_5 вартість велосипеда спортивного типу марки "Ардіс" становить 950 грн. (а. с. 36).

          Заслухавши показання підсудного, потерпілих, свідка, вивчивши всі інші зібрані у справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина підсудного ОСОБА_3 в пред"явленому йому звинуваченні доведена повністю.

          Він дійсно, будучи раніше судимим за вчинення крадіжок чужого майна, знову повторно таємно викрав чуже майно (вчинив крадіжку), тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 185 КК України.

          Часткове визнання підсудним своєї вини суд розцінює як спробу пом"якшити покарання, яке може бути йому призначене, оскільки під час проведення за дорученням суду відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_3 вказав, що він брав велосипед з дозволу невідомих йому жінок в під"їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_3. Однак допитані мешканці вказаного під"їзду показали, що ні у кого із них велосипеда марки "Україна" у власності немає і влітку 2010 року ніхто із них в під"їзді будинку його не залишав.

          При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, вчинення злочину особою, яка раніше судима, характеристику за місцем проживання, часткове визнання своєї вини і вважає, що йому повинно бути призначене покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді арешту.

          ОСОБА_3 перебуває під вартою з 21 жовтня 2010 року. Відповідно до норм ст. 72 КК України період перебування під вартою підлягає зарахуванню в строк відбування покарання у виді арешту з розрахунку один день перебування під вартою відповідає одному дню арешту.

          На думку суду, цивільний позов ОСОБА_1 на суму 820 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Речовий доказ - велосипед, який належить потерпілому ОСОБА_2, підлягає поверненню його власнику.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

          ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 5,5 місяців.

          Зарахувати в строк відбування покарання період перебування ОСОБА_3 під вартою з 21 жовтня 2010 року по 5 квітня 2011 року.

          В звязку із повним відбуванням призначеного покарання ОСОБА_3  із-під варти звільнити негайно в залі суду.

          До набрання вироком чинності обрати у відношенні ОСОБА_3 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з місця проживання.

          Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої майнової шкоди 820 (вісімсот двадцять) грн.

          Речовий доказ - велосипед марки "Україна", який перебуває на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2, повернути його власнику - потерпілому ОСОБА_2

          Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області  шляхом подачі апеляції до районного суду протягом 15 днів з дня проголошення.

          Головуючий:                                                                                Є.О.Тарабан.