Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-935\11                                               Головуючий у суді І-ї інстанції  Іващенко В.М.

Категорія-42                                                                                                            Доповідач Кодрул  М. А.  

                                                                  УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         06 квітня 2011   року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді    - Кодрула М.А.

суддів                                - Черненко В.В., Потапенка В.І.

при секретарі             - Донець А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради, сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області, про встановлення режиму окремого проживання, виселення без надання іншого жилого приміщення та зміну місця реєстрації,-

                                                  ВСТАНОВИЛА:

            У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просив постановити рішення про встановлення для нього і відповідачів режиму окремого проживання, оскільки він хворіє на відкриту форму туберкульозу і не може проживати з відповідачами в одній кімнаті та зобов”язати відповідачів виселитися з квартири АДРЕСА_1 в будинок АДРЕСА_2

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати  рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі. Зазначає, що суд не дав належної оцінки медичним документам, які  підтверджують його хворобу на туберкульоз і тому він не може проживати в одній кімнаті з іншими особами, іншого житла не має, а відповідачка ОСОБА_3 має у власності частину будинку, куди може переселитися з дітьми.

Заслухавши  суддю доповідача, пояснення сторін та їх представників, обговоривши  доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

           Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

          Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Згідно ч. 1 ст. 119 СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

          Судом встановлено,  що відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 109 від 23 травня 2007 року.

          Оскільки відповідно до ст. 119 СК України режим окремого проживання можливо встановлювати лише між подружжям, а шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для встановлення режиму окремого проживання між сторонами по справі.

          З позовної заяви та пояснень представника позивача в суді вбачається, що позивач просить суд зобов”язати відповідачів виселитися із спірної квартири АДРЕСА_1 в будинок АДРЕСА_2 в м. Світловодську і змінити місце реєстрації, посилиючись на те, що він хворіє на відкриту форму туберкульозу і тому не може проживати в одній кімнаті з відповідачами. При цьому посилається на ч. 2 ст. 116 ЖК України.

          Судом встановлено, що в період з 02 вересня 1989 року по 23 травня 2007 року  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  перебували у зареєстрованому шлюбі та мають двох синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Згідно рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради № 952 від 20 серпня 1998 року переоформлено особовий рахунок і укладено договір найму ОСОБА_2 на одну кімнату житловою площею 17,0 кв.м. в комунальній квартирі АДРЕСА_1 з його матері ОСОБА_7, яка виписалась з квартири, за згодою інших членів сім”ї, склад сім”ї 4 особи.

З довідки - виписки з домової книги про склад сім”ї і прописку ЖЕК № 5 від 17 серпня 2010 року, в зазначеній кімнаті проживають і прописані 5 чоловік, сторони по справі. ОСОБА_3 проживає та прописана з 21 серпня 1991 року, діти з народження.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є бувши ми членами сім”ї наймача квартири ОСОБА_2, тому відповідно до ч.3 ст.64 ЖК України мають такі ж права і обов”язки, як наймач.

Згідно ч. 1 ст.65 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди інших членів сім”ї не потрібно і тому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі проживає на законних підставах.

Відповідно до ч.3 ст..9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Правові підстави виселення членів сім?ї (колишніх членів сім?ї) в зв”язку з неможливістю сумісного проживання, передбачені ч.1 ст.116 ЖК і таке виселення                                                                                                                                можливе в тому разі якщо такі особи систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

   Позивач не надав суду належні, допустимі та достатні докази, які свідчать про наявність обставин за ч. 1 ст. 116 ЖК України і тому суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, відповідно до наданих сторонами доказів, тому підстав для його скасування немає.

         Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вона не підлягає                                                                     задоволенню.

Зокрема колегією суддів не може бути взята до уваги правова позиція позивача про те, що  відповідачі підлягають виселенню з кімнати в зв”язку з тим, що він хворіє на відкриту форму туберкульозу з посиланням на ст..34 ЖК України та п.52 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень.

Зазначені нормативні акти  застосовуються лише для визначення громадян, які потребують поліпшення житлових умов та наданні житла і не можуть бути застосовані для правовідносин, що склалися між сторонами по справі.

         Керуючись  ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -  

                                                      УХВАЛИЛА:  

             Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може  бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

              Головуючий-суддя:

              Судді :