Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-260/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кучеренко
Категорія - 4 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 квітня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Палічука А.О., Петрової І.М.,
за участю прокурора: Чабанюк Т.В.,
представника потерпілого –адвоката: ОСОБА_2,
захисника-адвоката: ОСОБА_3,
законного захисника засудженого: ОСОБА_4,
засудженого: ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 1 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, неодружений, громадянин України, українець, освіта повна, навчається у Піщанобрідського аграрному ліцеї, проживаючого у АДРЕСА_1, Добровеличківського району Кіровоградської області, раніше не судимого, засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст.76 КК України зобов’язано ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно на користь Кіровоградської обласної лікарні кошти в сумі одну тисячу сто вісімдесят три гривні двадцять копійок, на користь ОСОБА_6 одну тисячу гривень моральної шкоди.
Вироком Добровеличківського районного суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що 10 травня 2010 року близько 00 годин 30 хвилин поблизу магазин-бару «Копійка», розташованого на ринковій площі у м. Помічна, Добровеличківського району Кіровоградської області, під час відпочинку між ним та неповнолітнім ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4
виникла сварка, під час якої, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, засуджений ОСОБА_5 наніс удар стиснутим кулаком, правої руки ОСОБА_6 в обличчя, а саме у нижню щелепу, в результаті чого, згідно висновку експерта № 69 від 05.06.2010 року, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому альвеолярного відростка нижньої щелепи в області 2,1 зубів внизу справа, та 1,2,3 зліва, пошкодження цілісності слизової оболонки, які в цілому відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості таке, що потягло за собою тривалий розлад здоров’я терміном більше 3-х тижнів.
В поданій апеляції захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 просить вирок районного суду змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі засудженого. Призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 2 років позбавлення
волі, стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_6 матеріальну шкода у розмірі 777,77 гривен та моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції помилково призначив ОСОБА_5 надто м’яке покарання. При призначені покарання не враховано, що ОСОБА_5 своєї вини не визнав, намагався уникнути відповідальності, вводячи досудове слідство та суд в оману, даючи не правдиві покази, заподіяну шкоду не відшкодував ні потерпілому, ні обласній лікарні.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно не задовольнив цивільний позов ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 Відмовляючи в задоволені позову в частині матеріальної шкоди суд послався на недоведеність того, що ліки за фіскальними чеками та квитки на проїзд придбано саме ОСОБА_8 Однак при цьому суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 у цей період проходив лікування у Кіровоградській обласній лікарні.
Також, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд не надав оцінки діям ОСОБА_5 та спричиненим наслідкам, ОСОБА_6 був позбавлений можливості нормального життя більш ніж місяць, все це примусило докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки у цей час шли іспити.
У своїй апеляції захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити. Свої доводи мотивує тим, що під час досудового слідства та у судовому засіданні ОСОБА_5 вину не визнав, а досудове слідство проведено поверхово з обвинувальним ухилом. Крім того, районний суд прийняв до уваги покази одних свідків, однак відхилив покази інших. Також, посилається на те, що у список допитаних свідків по справі не включено показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які відрізняються від версії слідства.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати за підстав, викладених в апеляції адвоката ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_6, які підтримали свої апеляції, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та апеляція захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проте, при постановленні вироку по даній справі зазначені вище вимоги закону судом не дотримані.
Суд в обґрунтування свого рішення щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні ОСОБА_6 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я, на термін більше 3-х тижнів, послався на показання потерпілого ОСОБА_6, які він давав у судовому засіданні і з яких вбачається, що саме ОСОБА_5 10.05.2010 року, близько 00 год.30 хв., наніс йому удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи.
При цьому суд взагалі не врахував того, що протягом досудового та судового слідства засуджений вину не визнавав, давав послідовні показання про те, що ударів Малишку О.В. не наносив (а.с. 103-104, 184-185).
Також суд у вироку послався на показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та оголошеними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_18
Так, свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 9 травня 2010 року вночі він був біля бару »Копійка»і бачив як ОСОБА_5 і ОСОБА_6 почали штовхатися. Потім підбіг ОСОБА_1, ударив ОСОБА_5 кулаком в голову, а потім ОСОБА_1 ударив ОСОБА_6 кулаком в область обличчя.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що 9 травня 2010 року з 24 год. він був в барі «Копійка»і бачив людей, які штовхалися. Він став в стороні і бачив як ОСОБА_1 бив ОСОБА_5 і вдарив ОСОБА_6 в щелепу. Пізніше він підходив до ОСОБА_6 і бачив, що у нього була кров в роті, вибиті зуби і розбиті губи.
Суд при вирішенні питання про винність ОСОБА_5 не прийняв до уваги дані показання свідків і не надав їм належної оцінки.
За вказаними доказами суд передчасно дійшов висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого, ч.1 ст. 122 КК України, за яке його засуджено.
Зазначені висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд у порушення вимог ст. 67 КПК України не дослідив у повному обсягу всі докази по справі, не зробив аналізу доказам зібраним на досудовому слідстві, не врахував непослідовність та суперечливість показань на досудовому слідстві і в суді допитаних по справі свідків, які були очевидцями даного злочину, а тому його висновки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
При цьому суд надав перевагу одним доказам над іншими, при наявності по справі суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, не навів мотивів з яких він поклав в основу вироку одні докази, не взявши до уваги інші.
Таким чином, оскільки висновки суду не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, тому його висновок про винність ОСОБА_5 у вчиненні ОСОБА_6 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я, на термін більше 3-х тижнів є таким, що не узгоджується з об’єктивними обставинами справи.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, а тому є безумовною підставою для скасування вироку.
За таких обставин справи вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 362, 366-369 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляції захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 1 лютого 2011 року, стосовно ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
СУДДІ: