Справа № 2-72/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ

24 березня 2011р.                            Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого                                              судді  Болоніної М.Б.   

при секретарі                                                                      Шараповій О.О.

за участю позивача                                                             ОСОБА_1

                 представника позивача                      адвоката ОСОБА_2

                 представника відповідача                                  Молочок А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Теплові мережі м.Вільногірська" (третя особа - директор КП "Теплові мережі м.Вільногірська" ОСОБА_4) про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення  компенсації за завдану моральну шкоду,    

В С Т АН О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до КП «Теплові мережі м.Вільногірська»про скасування наказу про притягнення до дисциплінарного стягнення та позбавлення премії, де зазначає, що він працював у КП «Теплові мережі»на посаді  юрисконсульта, звільнився за власним бажанням 25.11.2008р. з підстав здійснення на нього тиску з боку керівництва  та створення умов, які унеможливлювали його подальшу роботу на підприємстві.

03.11.2008р. відповідачем було видано наказ №268-к, на підставі якого позивачу «за неодноразове порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, відсутність на роботі на протязі 2 годин без поважної причини» було оголошено догану та позбавлено преміальної винагороди за жовтень місяць на 100%.   

Зазначений наказ позивач вважає незаконним з наступних причин.

З наказу слідує, що позивач начебто був відсутнім на роботі 31.10.2008р. з 08.00 до 10.00 ранку без поважної причини, внаслідок чого ним було порушено правила внутрішнього трудового розпорядку.

Зазначені у наказі обставини не відповідають дійсним та є надуманими, оскільки 30.10.2008р. кабінет, у якому знаходилось безпосереднє робоче місце позивача, був опечатаний керівництвом  підприємства, ключ від кабінету у позивача було відібрано, тому знаходитись на своєму робочому місці він не мав можливості і перебував у різних  підрозділах підприємства. 31.10.2008р. він також був на роботі, тобто знаходився на території підприємства з 08.00 до закінчення робочого дня, спілкувався з деякими працівниками підприємства.

Раніше позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався, тому є безпідставним  посилання у наказі про неодноразове порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Крім того,  незаконними діями відповідача  позивачу спричинено також моральну шкоду, яка полягає у тому, що він не отримав грошову винагороду, яку мав витратити  на утримання неповнолітніх дітей, притягнення до дисциплінарної відповідальності поставили під сумнів його честь і репутацію як робітника, свій вільний час він змушений витрачати на звернення до адвокатів та суду, що  змушує його змінити звичний порядок життя. Моральну шкоду позивач оцінив сумою 1700грн.

З урахуванням внесених під час судового розгляду уточнень позивач у своєму позові просить:

-          визнати незаконним та скасувати наказ  КП «Теплові мережі м.Вільногірська»від 03.11.2008р. №268-к;  

-          зобов’язати відповідача виплатити йому преміальну винагороду за жовтень 2008р. у сумі 213грн.44коп.;

-           стягнути з відповідача компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 1700грн.  

    У судовому засіданні позивач свій позов підтримав, суду пояснив, що його кабінет було опечатано з невідомих йому причин, від роботи його не відстороняли, інше робоче місце йому не визначалось. 31.10.2008р. він цілий день перебував на території підприємства, знаходився в різних кабінетах, на вулиці. Жодних протиправних дій у своїй роботі юрисконсульта він не здійснював, викликався до Вільногірського МВ УМВС, але від давання пояснень відмовився у відповідності до ст.63 Конституції України.

    Представник  відповідача позов не визнав, суду пояснив, що виданий  наказ є  законним і обґрунтованим, дисциплінарне стягнення застосовано до ОСОБА_1 за відсутність на роботі протягом 2 годин, цей факт зафіксовано актом, складеним працівниками підприємства за дорученням керівника, посилання не неодноразове порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку зроблено помилково. Накази про відсторонення позивача від роботи та про визначення йому іншого робочого місця не видавались.

   Третя особа –директор КП «Теплові мережі»ОСОБА_4 – проти позову заперечував, суду пояснив, що від працівників відділу ДВС Вільногірського МУЮ йому стало відомо, що юрисконсульт підприємства ОСОБА_1 ходив по квартирах громадян, які мають заборгованість перед підприємством по комунальних платежах, і просив у них гроші, обіцяючи, що він не буде передавати виконавчі листи на стягнення заборгованості до примусового  виконання. Керівництво підприємства  виявило цих громадян, які підтвердили свої пояснення, був викликаний працівник Вільногірського МВ УМВС, кабінет ОСОБА_1 був опечатаний, ключ він здав головному інженеру. На пропозицію третьої особи про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 відмовився, робоче місце до закінчення розслідування  йому було визначено в актовому залі, ніяких службових  завдань йому не видавалось, оскільки довіра до нього буда втрачена, від роботи він відсторонений не був. Наказ про дисциплінарне стягнення та позбавлення премії було видано на підставі акту комісії, акт керівником не затверджувався, наказ про утворення комісії не видавався. Прохідної на підприємстві немає, час приходу працівників на роботу не фіксується. За період роботи на підприємстві ОСОБА_1 неодноразово допускав порушення дисципліни, але письмово ці факти не підтверджені.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню  частково.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до  ст.ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів тощо; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав наказ відповідача №268-к від 03.11.2008р. «Про застосування дисциплінарного стягнення», згідно якого йому оголошено догану та позбавлено премії за жовтень місяць на 100% за неодноразове порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, відсутність на роботі протягом 2 годин без поважної причини (ар.с.3),  витяг зі своєї трудової книжки (ар.с.4-6), довідку про розмір невиплаченої йому премії за  жовтень 2008р., який становить  213грн.44коп. (ар.с.24).

Згідно показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були допитані судом за клопотанням позивача, вони бачили ОСОБА_1 протягом робочого дня 31.10.2008р. на вулиці, в кабінеті заст. директора ОСОБА_6, у червоному кутку і спілкувались з ним, у тому числі в період часу з 08.00 до 10.00.

У відповідності до відмовних матеріалів прокуратури м.Вільногірська, витребуваних судом за клопотанням представника позивача і оглянутих у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 31.10.2008р. звертався зі скаргою щодо неправомірних дій директора КП «Теплові мережі»ОСОБА_4 та ст.о/у ДСБЕЗ Вільногірського МВ УМВС Петругова В.В., постановою слідчого прокуратури від 10.11.2008р. у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ст.365 КК України за фактом застосування відносно ОСОБА_1 заходів психологічного та фізичного впливу відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України у зв’язку з відсутністю у їх діях складу злочину.

Крім того, за заявою гр. ОСОБА_8 слідчим прокуратури проводилась перевірка, у ході якої встановлено, що ОСОБА_1 незаконно заволодів грошовими коштами гр. ОСОБА_9, яка передала йому 1000грн. для того, щоб він не звертав до примусового виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості по комунальних платежах на користь КП «Теплові мережі», однак у діях ОСОБА_1 склад злочинів, передбачених ст.ст.364,368 КК України, відсутній, тому у порушенні кримінальної справи відносно нього відмовлено.  

У підтвердження заперечень проти позову відповідачем було надано акт від 31.10.2008р., складений працівниками відповідача, яким констатується відсутність юрисконсульта ОСОБА_1 на роботі 31.10.2008р. з 8.00 по 10.00  (ар.с.19), пояснення ОСОБА_1 від 31.10.2008р., де він зазначає, що з 8.00 знаходився на території підприємства у різних місцях, оскільки його робочий кабінет опечатано, а нове місце роботи йому не визначено (ар.с.20), пояснювальні записки працівників підприємства ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з приводу відсутності ОСОБА_1 на роботі (ар.с.21,22,223), табель обліку робочого часу працівників КП «Теплові мережі»за жовтень 2008р., згідно якого ОСОБА_1 31.10.2008р. відпрацював 5,5 годин (ар.с.29).    

Крім того, в якості свідків за клопотанням представника відповідача були допитані працівники підприємства відповідача – ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з показань яких виходить, що за завданням директора підприємства вони 31.10.2008р. з 08.00 до 10.00 перевіряли присутність ОСОБА_1 на роботі, для чого періодично заходили до різних кабінетів, виходили на вулицю, після чого склали акт, що ОСОБА_1 у цей період на роботі був відсутній; про свою відсутність та її причини ОСОБА_1 керівництво та секретаря директора не повідомляв, виправдувальний документ на надав.

Аналізуючи наведені докази та надаючи їм юридичну оцінку, суд доходить наступних висновків.

Згідно ст.ст.147,148,149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення; дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення; до застосування дисциплінарного стягнення  необхідно зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

 Порушення трудової дисципліни визначається п.24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984р. №213, як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків.

У відповідності до ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Заробітна плата складається з основної та додаткової, до додаткової заробітної плати відносяться у тому числі премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

 Під час розгляду справи судом встановлено, що наказ про застосування до позивача  ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та депреміювання видано відповідачем з порушенням, а саме –не доведено вини позивача у невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього трудових обов’язків.

    Так, згідно наказу, що оскаржується, ОСОБА_1 був підданий дисциплінарному стягненню за неодноразове порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та відсутність на роботі на протязі 2 годин без поважної причини, однак ці факти відповідачем доведені не були. Жодного доказу в обґрунтування неодноразового порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку суду надано не було, у своїх поясненнях під час судового засідання представник відповідача висловився за те,  що це формулювання у наказі було дано помилково.

Не доведено також і те, що ОСОБА_1 протягом 2 годин –з 08.00 до 10.00 –був відсутній на роботі без поважних причин.

У відповідності до ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган  повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну. Правильна організація праці полягає у тому, щоб кожний працював за своєю спеціальністю та кваліфікацією, мав закріплене за ним робоче місце.

Під час судового розгляду справи позивач наполягав на тому, що він 31.10.2008р. з початку робочого дня знаходився на території підприємства, оскільки  його кабінет був опечатаний, а інше місце роботи визначене не було. З пояснень третьої особи –керівника підприємства відповідача –встановлено, що він втратив довіру до юрисконсульта підприємства ОСОБА_1 за допущені ним правопорушення і заборонив йому виконувати свої службові обов’язки, тобто фактично відбулося відсторонення ОСОБА_1 від роботи, але без належного юридичного оформлення. Так,  праця позивача на час проведення перевірки правоохоронними органами  організована не була, завдання йому не видавались, робоче місце чітко визначено не було, що призвело до створення ситуації правової невизначеності, в умовах якої дії позивача помилково кваліфіковані як порушення трудової дисципліни.

Акт від 31.10.2008р., на підставі якого видано оспорюваний наказ, також не може бути належним доказом порушення позивачем трудової дисципліни, оскільки не доводить, коли саме позивач з’явився на роботі 31.10.2008р,  де знаходився  у період часу з 08.00 до.10.00, крім того, в акті не зазначено підставу його складання, акт не затверджений керівником підприємства, що позбавляє цей документ  юридичної сили .  Обставини, викладені в акті та наказі, не знайшли свого підтвердження і під час судового розгляду справи, ствердження свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_1, з його слів, спізнився на роботу на 2 години, ніякими доказами підтверджені не були і позивачем заперечувались.

Таким чином, наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення і позбавлення премії видано відповідачем без належної перевірки всіх обставин, на підставі акту, який не може служити підтвердженням вини позивача у невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього трудових обов’язків, тому наказ не може вважатися законним і підлягає скасуванню.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу діями відповідача, то у цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, як цього вимагає ст.237-1 КЗпП України, у чому саме полягають його моральні страждання, втрата нормальних життєвих зв’язків, додаткові зусилля для організації життя, що саме було підставою визначення запропонованого до стягнення розміру шкоди у сумі 1700грн., якими доказами це підтверджується.  

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судовий збір (державне мито) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, від оплати яких позивач був звільнений при подачі позову.

          Керуючись ст.ст.10,11,58-60,209,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.147,149,150 КЗпП України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства "Теплові мережі м.Вільногірська" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора комунального підприємства "Теплові мережі м.Вільногірська" від 03.11.2008р.№268-к про накладення на юрисконсульта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення премії за  жовтень 2008р. на 100%.

Стягнути з комунального підприємства "Теплові мережі м.Вільногірська»(юридична адреса: 51700, м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Промислова, 17, банківські реквізити: р/р 26003123068071 в КБ "ПриватБанк" м.Вільногірськ, код 24422912, МФО 305299) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., який мешкає у АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не виплачену йому преміальну винагороду  за жовтень 2008р. у сумі 213грн.44коп.

У решті позовних вимог відмовити.   

          Стягнути з комунального підприємства "Теплові мережі м.Вільногірська" (юридична адреса: 51700, м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Промислова, 17, банківські реквізити: р/р 26003123068071 в КБ "ПриватБанк" м.Вільногірськ, код 24422912, МФО 305299 ) в дохід держави судовий збір (державне мито) у сумі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Копію повного рішення направити особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, в порядку ст.222 ЦПК України.

СУДДЯ                                                                   М.Б.БОЛОНІНА