Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року                                                             Справа№200/18048/21

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії/бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                     В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління  Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії/бездіяльність  Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо реалізації права позивача на пенсійне забезпечення;

- зобов`язати Головне Пенсійного  фонду України в Донецькій області призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з урахуванням загального стажу роботи 55 років 6 місяців 8 днів (в тому числі за Списком № 1 – 26 років 1 місяць 24 дні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при відмові у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідач не врахував висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, відповідно до яких позивач набуває право на пільгову пенсію за Списком № 1 при досягненні 45 років, як передбачено пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв`язку з чим, просить визнати протиправними дії/бездіяльність  Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо реалізації права позивача на пенсійне забезпечення та призначити пенсію за віком на пільгових умовах (а. с. 1-9).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)  (а. с. 44-45).  

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

25 січня 2022 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Зазначив, що позивач звернулась до сервісного центру № 17 Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою 17.09.2021 р.  про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 24.09.2021 р. № 057050008983 відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, у зв`язку з тим, що позивач не досягла пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 50 років, тобто право на пенсію виникає 12.08.2026 р. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 50-51).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , який видано  Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 20 вересня 2002 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_1 (а. с. 35-39, 43).

17 вересня 2021 року позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою № 9010 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 40-42).

Вік позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії складає 45 років.

Відповідачем за результатами розгляду заяви було прийнято рішення № 057050008983 від 24.09.2021 р., яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Підставою про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах стало відсутність відповідного віку. На момент звернення позивача із заявою, страховий стаж позивача становить - 49 років 0 місяців 16 днів, пільговий стаж (Список № 1) становить - 22 роки 2 місяці 4 дні (а. с. 29).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулась із даним  позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1058-IV).

Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 р. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1  «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VIII від 02.03.2015 р. на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 р., віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 р., текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 р.

Таким чином, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 р. та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 р. №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункт а статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 р.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII, яка була чинна до 01.04.2015 р., в наступній редакції: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, з 23.01.2020 р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.

Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України Про Конституційний Суд України судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 р.

У пункті 3.2 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4 Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13, Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 р. №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону №1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 р. №213-VIII та статтею 14 Закону №1058-IV.

Судом встановлено, що станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягнула віку 45 років (а. с. 35).

Таким чином, враховуючи, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 46 років, відповідачем здійснений розрахунок стажу, який складає: страховий стаж роботи 49 років 0 місяців 16 днів, з них за Списком №1 - 22 роки 2 місяці 4 дні, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 р.

Частиною 2 статті 9 КАС України   визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього   Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог, а саме: визнати протиправною та  скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057050008983 від 24.09.2021 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що позивачем заявлені позовні вимоги, якими позивач просить визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо відмови в призначення пенсії, але в спірних правовідносинах, саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057050008983 від 24.09.2021 р. створило для позивача негативні наслідки. Тому підстави додатково визначати протиправними дії/бездіяльність відповідача відсутні.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно призначити пенсію позивачу відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити частково позовні вимоги позивачки, шляхом визнання протиправним та скасування  рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057050008983 від 24.09.2021 р. про відмову у призначенні пенсії   ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17 вересня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду та висновку від 23 січня 2020 року Великої палати Конституційного Суду України у Рішенні по справі № 1-5/2018 (746/15) № 1-р/2020.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 980,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією про сплату від № 7683 від 11.12.2021 р.  у розмірі 908,00 грн. (а. с. 25).

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що частина позову, в якій судом відмовлено, є несуттєвою і не впливає на повноту стягнення судового збору, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                          В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії/бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057050008983 від 24.09.2021 р. про відмову у призначенні пенсії  ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду та Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі  908,00 грн. ( дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний   08 лютого 2022 року.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).     

Суддя                                                                                   А.О.Черникова