ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2022 року м. Кропивницький

справа № 396/561/21

провадження № 22-ц/4809/277/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря - Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2021 року у складі судді Русіної А. А. і

В С Т А Н О В И В:

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») та просив стягнути на свою користь 400 000 грн в якості відкшодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 16.07.2019 близько о 20 годині 00 хвилин на залізничній колії 224 км пікет 1 перегону Новоукраїнка-Плетений Ташлик, що в м. Новоукраїнка потягом № 1486 (ВЛ80Т № 1832) під керуванням машиніста ОСОБА_2 було збито батька позивача - ОСОБА_3 , який в результаті наїзду загинув на місці пригоди.

16.07.2019 за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120230000506 та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого Новоукраїнського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області від 28.12.2019 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під № 12019120230000506, було закрито.

Відповідно до висновку експерта № 70 від 13.09.2019 смерть ОСОБА_4 перебуває в прямому причинному зв`язку з травмами, що виникли внаслідок наїзду потягом.

При визначенні розміру моральної шкоди, позивач виходив з того, що він втратив рідного батька, який був для нього опорою та підтримкою.

Позивач зазначає, що втратив рідного батька, який був його опорою та підтримкою, а загибель спричинила надзвичайні страждання.

Внаслідок смерті батька, позивач позбавлений можливості отримувати допомогу та підтримку від батька, належне виховання, матеріальну допомогу, крім того, він втратив можливість тривалого життєвого зв`язку з одним із батьків протягом свого майбутнього життя.

Важливою обставиною ОСОБА_1 також вважає те, що на момент смерті батька йому було 16 років, а втрата батька впливає та впливатиме на формування особистості позивача.

Враховуючи те, що позивач позбавлений підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть батька змінила життя позивача у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, ОСОБА_1 оцінює розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 400 000 гривень.

Такий розмір, на думку позивача, є розумним та справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 50 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави 500 грн судового збору за розгляд справи судом.

Рішення суду мотивоване тим, що у результаті наїзду поїзда на ОСОБА_3 , що мало наслідком спричинення його смерті, позивачу спричинена моральна шкода, пов`язана із загибеллю рідної для нього людини, що потягло за собою тяжкі вимушені зміни у його житті, відчуття самотності, тривожності.

Враховуючи, що згідно з висновком експерта на момент смерті ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції прийшов до висновку, щодо наявності певної частини вини потерпілого у виникненні шкоди.

На підставі викладеного та з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, понесених позивачем, вимог розумності та справедливості, враховуючи, що загиблий зі своїм сином не проживав, перебував на момент події у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

В апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця» просить зменшити розмір моральної шкоди до 1 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на доказах, зібраних слідством у кримінальному провадженні, завданням якого було з`ясування наявності в діях машиніста ознак кримінального правопорушення.

Проте, цивільна справа стосується не доведення факту заподіяння тілесних ушкоджень, а факту завдання зазначеними подіями позивачу моральної шкоди.

Слідством було встановлено, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння і на думку відповідача дана обставина безпосередньо причинно пов`язана з наслідками, що настали.

В матерілах справи відсутні особисті пояснення потерпілого, які мають першочергове значення, адже з його тверджень, він зазнав моральних страждань, а також відсутні інші докази, які могли б підтвердити завдану моральну шкоду.

Відповідач також вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували твердження ОСОБА_1 про тяжкі зміни у його житті внаслідок загибелі потерпілого, адже позивач взагалі не спілкувався з батьком, а позивач жив зі своєю матір`ю і на її пенсію, як, наслідок, відсутні докази про існування взагалі нормальних сімейних стосунків батька з сином.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги заперечення відповідача та характеристику потерпілого, який зловживав спиртними напоями і взагалі не спілкувався зі своєю бувшою сім`єю.

Відповідач вважає, що позов має на меті лише факт збагачення за рахунок чинного законодавства внаслідок сприятливих для позивача обставин.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник АТ «Укрзалізниця» підтримав доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від адвоката Тарогнія В. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

За фактом порушення правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту 16.07.2019 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120230000506.

Постановою слідчого СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 28.12.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120230000506 від 16.07.2019, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.

Вказаною постановою підтверджується, що 16.07.2019 близько о 20 год. 00 хв. внаслідок порушення встановлених правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, на залізничній колії 224 км пікет 1 перегону Новоукраїнка - Плетений Ташлик, що в Новоукраїнка, був збитий потягом-електровозом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець с. Марянопіль Новоукраїнського району Кіровоградської області та в результаті чого останній загинув на місці.

В ході досудового розслідування допитаний свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрий пояснив, що 16.07.2019 близько 12 год 00 хв рухаючись зі станції Новоукраїнка на 223 км. 10-пікету на ектровозі помітив на колії лежачу людину, після чого відразу застосував екстрене гальмування, однак з урахуванням швидкості та ваги потяга не відвернув наїзду на особу.

Також, до матеріалів кримінального провадження № 12019120230000506 долучено висновок експерта № 70 від 13.09.2019, відповідно до якого смерть ОСОБА_4 перебуває в прямому причинному зв`язку з травмами, що виникли внаслідок наїзду потяга. Окрім цього встановлено, що в м`язі від трупа виявлено етиловий спирт в кількості 2,14 г/дм3, що може відповідати алкогольному сп`янінню - середнього ступеня.

Згідно з інформацією АТ «Укрзалізниця» електровоз серії ВЛ80т № 1832 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам`янка» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до довідки від 25.03.2021, ОСОБА_2 дійсно з 11.06.1999 по теперішній час працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та станом на 25.03.2021 займає посаду машиніста електровоза дільниці експлуатації локомотивів.

Позивач по справі - ОСОБА_1 є сином загиблого, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Вимоги ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов`язки сторін щодо доказування.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першоїстатті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19 липня 2019 року, виданого Новоукраїнським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області (а. с. 12).

За фактом порушення правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту 16.07.2019 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120230000506.

Постановою слідчого СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 28.12.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120230000506 від 16.07.2019 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України (а. с. 7-8).

Вказаною постановою встановлено, що 16.07.2019 близько о 20 год. 00 хв. внаслідок порушення встановлених правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, на залізничній колії 224 км пікет 1 перегону Новоукраїнка-Плетений Ташлик, що в Новоукраїнка, був збитий потягом-електровозом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець с. Марянопіль Новоукраїнського району Кіровоградської області та в результаті чого останній загинув на місці.

В ході досудового розслідування допитаний свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрий пояснив, що 16.07.2019 близько 22 год. 00 хв. рухаючись зі станції Новоукраїнка на 223 км. 10-пікету на ектровозі помітив, що на колії лежить людина, після чого відразу застосував екстрене гальмування, однак з урахуванням швидкості та ваги потяга не відвернув наїзду на особу.

До матеріалів кримінального провадження № 12019120230000506 долучено висновок експерта №70 від 13.09.2019, відповідно до якого смерть ОСОБА_4 перебуває в прямому причинному зв`язку з травмами, що виникли внаслідок наїзду потяга. Окрім цього, встановлено, що в м`язі від трупа виявлено етиловий спирт в кількості 2,14 г/дм3, що може відповідати алкогольному сп`янінню - середнього ступеня.

Згідно з інформацією АТ «Українська залізниця» електровоз серії ВЛ80т №1832 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам`янка» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що підтварджується відповідю на адвокатський запит від 25.03.2021 (а.с.10).

Відповідно до довідки АТ «Укрзалізниця» № 03/654 від 25.03.2021, ОСОБА_2 дійсно з 11.06.1999 по теперішній час працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та станом на 25.03.2021 займає посаду машиніста електровоза дільниці експлуатації локомотивів (а. с. 11).

Відповідно до характеристики Новоукраїнської міської ради від 12.07.2021 за №162, вбачається, що покійний ОСОБА_3 проживав разом зі своєю матір`ю, постійної роботи не мав, проживав за рахунок пенсії матері, інколи зловживав спиртними напоями (а. с. 50).

Позивач по справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11 лютого 2003 року (а. с. 13).

З аналізу встановлених обставин справи та наданих сторонами доказами не встановлено факту свідомого порушення потерпілим ОСОБА_3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

АТ «Українська залізниця» не наведено будь-яких даних, які б свідчили, про умисел ОСОБА_3 щодо настання ДТП зі смертельним наслідком, як і не наведено обставин непереборної сили.

Отже, у даній справі, не встановлено, що подія зі смертельним наслідком, яка сталася 16.07.2019, стала наслідом умислу ОСОБА_3 чи непереборної сили, тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди сину загиблого.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок загибелі батька, він позбавлений підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть батька змінила життя позивача у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки

Аналізуючи викладене, суд виходить з того, що моральна шкода позивачу завдана смертю його батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивача йому душевні страждання; зазначені обставини, враховуючи його вік, станом на дату смерті батька, істотно змінюють життя позивача, тягнуть за собою зараз та потягнуть у подальшому з віком додаткові зусилля з його боку на організацію свого життя та матеріальне його забезпечення.

Відновити становище, яке існувало до смерті батька у житті позивача не можливо. За наслідками смерті позивач позбавлений матеріальної та моральної підтримки з боку померлого у житті в майбутньому.

При цьому суд враховує, що на момент смерті ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що тягне за собою зменшення суми відшкодування.

З огляду на те, що позивач просив стягнути на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 400 000 грн, то з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, понесених позивачем, а також враховуючи, що загиблий зі своїм батьком не проживав, перебував на момент події у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня, суд першої інстанції з урахуванням принципу розумності та справедливості дійшов обґрунтованого висновку, що з АТ «Укразалізниця» на користь ОСОБА_1 на відшкодування спричиненої моральної шкоди стягненню підлягає сума у розмірі 50 000 грн, що на думку суду є належним відшкодуванням у цьому випадку.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 355/812/17 (провадження № 61-10154св18) та від 01 грудня 2021 року у справі № 127/13341/20 (провадження № 61-12797св21).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права та по суті дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на доказах, зібраних слідством у кримінальному провадженні, завданням якого було з`ясування наявності в діях машиніста ознак кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, що в розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України встановлені слідством обставини у кримінальному провадженні доводять факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння і дана обставина безпосередньо причинно пов`язана з наслідками, що настали, адже факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння під час події, що сталась не безумовною є підставою для відмови у захисті порушеного права, а суд першої інстанції надав оцінку вказаній обставині та врахував її під час визначення розміру моральної шкоди.

Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували твердження ОСОБА_1 про тяжкі зміни у його житті внаслідок загибелі потерпілого є безпідставними, оскільки сам факт загибелі батька для неповнолітнього є моральним стражданням, а доводи відповідача про те, що позивач взагалі не спілкувався з батьком та відсутність існування нормальних сімейних стосунків батька з сином, не підтверджуються матеріалами справи.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги заперечення відповідача та характеристику потерпілого, який зловживав спиртними напоями і взагалі не спілкувався зі своєю бувшою сім`єю, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішення врахував та надав оцінку відповідній характеристиці, а інформацію про те, що потерпілий не спілкувався із своїм сином матеріали справи не містять.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2021 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2022.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко