Справа № 199/7825/21

                                                                       (2/199/499/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2022     Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді  Спаї В.В.,    

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

за участі відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідач на підставі наказу ректора №488-ос від 01.08.2008 р. була зарахована на перший курс Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України. 01.09.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено Угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №34, відповідно до умов якої відповідач зобов`язалася після закінчення вищого закладу освіти прибути на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням – відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання. У 2016 році відповідач закінчила навчання та відповідно до розподілу була направлена до ДОЗ Дніпропетровської облдержадміністрації КЗ «Магдалинівський районний ЦПМСД». Згідно Листа Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 09.08.2021 р. за №6965/0/29-21 відповідач звільнилася з посади лікаря загальної практики-сімейного лікаря КЗ «Дніпровський центр медико-санітарної допомоги №8» Дніпровської міської ради за власним бажанням. Позивач зазначає, що таким чином, відповідач не виконала умови Угоди №34 та не відпрацювала три роки, що надає позивачеві право на стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з її навчанням.

Витрати на навчання відповідача складають 106 824.35 грн. за період навчання у вищому закладі з вересня 2008 року по червень 2016 року.

Позивач вказував, що про порушення відповідачем договірних зобов`язань йому стало відомо 09.08.2021 р. з листа Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 09.08.2021р. за №6965/0/29-21, позивач просив суд поновити процесуальний строк звернення до суду з цим позовом; стягнути з відповідача на його користь витрати на навчання в розмірі 106824.35 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат (судовий збір).

10.12.2021 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 52-58), в якому відповідач зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог ДДМУ в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідач вказує, що вона відпрацювала в КЗ «Магдалинівський районний ЦПМСД» в період з 01.08.2014 р. по 14.09.2018 р., що складає 4 роки 1 місяць 14 днів. Умовами угоди не перебачено її обов`язок відшкодувати вартість навчання у випадку звільнення за власним бажанням протягом трьох років. На переконання відповідача, позивач безпідставно посилається на нормативні акти, які втратили чинність на день звернення до суду, позивач не є особою, якій надано законом право пред`являти позов про стягнення коштів до державного бюджету в якості відшкодування вартості навчання та інших витрат, оскільки він не є замовником, заперечує проти розрахунку витрат на навчання, який наданий позивачем, оскільки позивачем не надано доказів, що він отримав зазначену суму від замовника, наполягає на тому, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 25.12.1997 р. №367 не підлягає застосуванню, так як Положення, яке затверджено цим наказом, розроблено згідно із Законом України «Про освіту», який в свою чергу втратив чинність. Постанови Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №607/9099/15-ц та від 31.10.2018р. у справі №607/3681/17-ц не підлягають застосуванню через відсутність подібності обставин в зазначених справах з обставинами її справи (а.с. 52-58).

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву в якій просив розглянути поданий позов без участі представника позивача, зазначав, що не заперечує проти винесення по справі заочного рішення (а.с. 41; 46).

Відповідач заперечувала проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 776-80 ЦПК України, Головним управлінням охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації було видано направлення №38 від 25.06.2008 року, відповідно до якого відповідач направлялася на навчання до Дніпропетровської державної медичної академії у відповідності з постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1159 «Про підготовку фахівців для роботи в сільській місцевості» та Правил прийому до вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації у 2008 році за квотою прийому на 2008 рік. Після закінчення навчального закладу ОСОБА_1 повинна була бути направлена для роботи за спеціальністю до одного з лікувально-профілактичних закладів, який розташовано в сільській місцевості Магдалинівського району Дніпропетровської області (а.с. 89).

На підставі протоколу засідання приймальної комісії від 01 серпня 2008 року наказом по Дніпропетровській державній академії Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2008 року № 488-ОС відповідача зараховано студенткою першого курсу медичного факультету «Лікувальна справа» (а.с. 9).

01.09.2008 р. між Дніпропетровської державної медичної академією МОЗ України та відповідачем укладено Угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №34 (а.с. 8).

Згідно з умовами укладеної угоди ОСОБА_1 зобов`язалася  прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення   і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за   призначенням – відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

Зазначений правочин укладено зі згоди і за домовленістю з   ОСОБА_1 , відповідає вимогам ЦК щодо свободи договору  (статті 3, 627 ЦК України).

На виконання умов укладеної угоди згідно з протоколом №1 від 06.12.2013 р. (п.35) засідання державної комісії по розподілу випускників ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» 2014 р., які навчалися за державним замовленням, постановлено направити відповідача на роботу в ДОЗ Дніпропетровської облдержадміністрації, КЗ «Магдалинівський районний ЦПМСД» на посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря (а.с.19).

Наказом ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» від 19.06.2014 року за №430-ос «Про випуск спеціалістів» відповідачу присвоєно кваліфікацію лікаря та видано диплом. Виключено зі списків облікового складу з 30 червня 2014 року у зв`язку з закінченням навчання в Державному закладі «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» (а.с. 10-12).

Відповідно до Наказу ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» від 09.09.2014 року за № 791-ос, відповідач зарахована до очної частини інтернатури (а.с. 13-15).

Наказом ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» від 24.06.2016 року за № 510-ос відповідач у зв`язку з закінченням інтернатури відрахована 24.06.2016 року з очної частини інтернатури з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста з відповідної спеціальності та видано сертифікат встановленого зразка МОЗ України (а.с. 16-18).

Як встановлено судом на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я відповідача, вона 01.08.2014 р. прийнята на посаду лікаря-інтерна в КЗ «Магдалинівський ЦПМСД» згідно наказу №49/1 від 09.07.2014 р. (запис №6), та 31.07.2016 р. звільнена в зв`язку з закінченням терміну інтернатури згідно наказу №50/1 від 01.07.2016р. (а.с.61).

Згідно з записами №8 та №9 Трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я відповідача, 01.08.2019 р. вона прийнята на посаду лікаря загальної практики – сімейного лікаря в КЗ «Магдалинівський ЦПМСД» згідно Наказу №51/1 від 01.07.2016 р., та 14.09.2018 р. звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, згідно Наказу №87/1 від 12.09.2018 р.(а.с.62).

Таким чином, строк роботи відповідача після закінчення навчання складає 2 роки 1 місяць 14 днів відповідно, відповідач не відпрацювала трирічний строк, встановлений угодою про підготовку фахівців з вищою освітою №34 від 01.09.2008 р.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 березня 2021 р. за №473, змінено тип та перейменовано Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на Дніпровський державний медичний університет (а.с. 26).

Відповідно до розрахунку витрачених коштів на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2014 року, вартість навчання ОСОБА_1 за навчальні роки 2008-2014 становить 93723 грн. 45 коп., та за навчання в інтернатурі за навчальні роки 2014-2016 становить 13 100 грн. 90 коп., всього витрачено на навчання 106 824 грн. 35 коп. (а.с. 21).

Правовідносини між учасниками справи виникли із зобов`язання, яке виникло на підставі угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2018 р. в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу та регулюються ст.ст. 509, 526, 610, 611, 629 ЦК України, Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердж. наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.09.1996 р. №291 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ч. 2 статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що відповідач, закінчивши навчання на бюджетній формі у ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», за місцем направлення на роботу до КЗ «Магдалинівський ЦПМСД» прибула, проте, не відпрацювала встановлений строк.

Отже, відповідачем не було дотримано вимог законодавства України та Угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 №34 року в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто вона порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.09.1996 р. №291 затверджено Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації медичних факультетів університетів (чинне на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і

фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації

медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування

та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється

кваліфікація лікаря (провізора) - спеціаліста певного фаху (п. 1.1).

Основним завданням інтернатури є підвищення рівня

практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних)

закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів

університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської

(провізорської) діяльності (п. 1.2).

Інтернатура проводиться в очно-заочній формі навчання на

кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих закладів освіти III-IV

рівнів акредитації медичних факультетів університетів і закладів

медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти (надалі - вищих

закладів освіти) та стажування в базових установах і закладах

охорони здоров`я (п. 1.3).

Відповідно до п. 2.1 – 2.3 вказаного Положення в інтернатуру зараховуються випускники медичних і

фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації

медичних факультетів університетів після складання державних

іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря(провізора) і отримання

диплому з певної лікарської (провізорської) спеціальності.

Зарахування молодих спеціалістів в інтернатуру

здійснюється наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної

Республіки Крим, управління охорони здоров`я обласної, Київської,

Севастопольської міської держадміністрації, обласного, міст Києва

та Севастополя ВО "Фармація", обласної, міст Києва та Севастополя

санітарно-епідеміологічної станції. Зарахування проводиться на

посади лікарів(провізорів)-інтернів. У наказі про зарахування в

інтернатуру вказується спеціальність інтернатури, заклад освіти, в

якому проводитиметься очна частина навчання та базова установа чи

заклад (підприємство), де проводитиметься стажування.

Підставою для зарахування в інтернатуру є диплом лікаря

(провізора) з певної лікарської (провізорської) спеціальності,

посвідчення про направлення на роботу за персональним розподілом

або довідка про право самостійного працевлаштування.

Підготовка лікарів і провізорів в інтернатурі проводиться

за індивідуальними навчальними планами, розробленими на підставі

типових навчальних планів і програм післядипломної підготовки, у

відповідності з Кваліфікаційними характеристиками фахівців з

лікарських спеціальностей та провізорів (п. 3.1 Положення).

Таким чином, інтернатура це етап навчального процесу, якому передує направлення випускника вищого медичного закладу освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, які направлені на роботу для проведення очної

частина навчання та проходження стажування.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено частиною другою статті 52 Закону України «Про освіту» (яка була чинною на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 року № 34), пунктом 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року  № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992  «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» (чинний на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 року № 34) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367.

Зазначеними вище нормативними актами визначено, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові КЦС Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 607/3681/17-ц (провадження № 61-26840 св 18).

За такими обставинами вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними доказами (ст.ст. 76-80 ЦПК України) та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги ствердження відповідача, що вона відпрацювала в КЗ «Магдалинівський районний ЦПМСД» в період з 01.08.2014 р. по 14.09.2018 р., що складає 4 роки 1 місяць 14 днів, оскільки, як встановлено судом, в період з 01.08.2014 р. по 31.07.2016 р. відповідач була прийнята в КЗ «Магдалинівський ЦПМСД» на посаду лікаря-інтерна.

Відповідно до п.1.1 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації медичних факультетів університетів, затв. Наказом МОЗ України від 19.09.1996 року №291 (нормативний акт, що діяв на час виникнення спірних відносин), спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря(провізора)-спеціаліста певного фаху.

Отже проходження інтернатури входить до складу навчання та не зараховується у три роки, які відповідач має відпрацювати після закінчення навчання.

Також суд вважає неспроможними доводи відповідача щодо відсутності її обов`язку відшкодувати вартість навчання у випадку звільнення за власним бажанням протягом трьох років та безпідставності вимог позивача через втрату чинності нормативних актів, на які посилається позивач, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, відповідач добровільно взяла на себе обов`язок відпрацювати три роки після закінчення навчання та її обов`язок відшкодувати витрати позивачеві передбачений низькою нормативних актів, які наведені вище.

В силу частини третьої статті 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Права та обов`язки сторін виникли із Угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 № 34 року та нормативних актів, які були чинними на момент укладання Угоди. Само по собі втрата чинності нормативних актів, які регулюють спірні правовідносин, не припиняє цивільні права та обов`язки, які виникли під час дії таких актів, оскільки така підстава припинення зобов`язань не передбачена нормами законодавства, зокрема ст.ст.598-609 ЦК України.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права звертатися до суду з позовом про стягнення витрат, пов`язаних з навчанням, оскільки таке право випливає, зокрема, із пункту 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367, а доводи відповідачки зводяться до суб`єктивного тлумачення норм законодавства.

Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду, саме тому вони не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у сумі 2 270,00 грн. (а.с. 4), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст.  19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст.  141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст.  259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 , про стягнення витрат на навчання задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Дніпровського державного медичного університету (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, б.9; код ЄДРПОУ 02010681, р/р UA498201720313241002201017931; банк ДКСУ м. Київ) витрати на навчання у сумі 106 824 (сто шість тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 35 коп.

Стягнути ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Дніпровського державного медичного університету (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, б.9; код ЄДРПОУ 02010681, р/р UA498201720313241002201017931; банк ДКСУ м. Київ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Дата складення повного судового рішення 16.02.2022 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом  тридцяти  днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття  апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї