Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р.                                                                                             № 520/24174/21  

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022)      про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

          Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

           1. Визнати неправомірними бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України у Харківської області щодо неврахування ОСОБА_1 , при перерахунку пенсії, величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% відповідно до п.п. 4 розділу XV закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

           2. Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Харківської області, здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1, ст. 40, та за ч. 2, ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та обраховуючи її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % відповідно до п.п. 4 розділу XV закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

           3. Стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1816,00 грн.

          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив їй у перерахунку пенсії за віком, за попередній період, відповідно до п. 4-4 розділу XV закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обраховуючи її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

          Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та 21.11.2021 року отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

          Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

          Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з  частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Харківської області відповідно до закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (серія) НОМЕР_2 яке видане 05 жовтня 2011 року.

Позивач звернулась до відповідача із заявою в якій просила здійснити перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з обрахуванням її розміру за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%.

Листом №2000-0213-8/132958 від 25.10.2021 відповідач повідомив позивача про те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.08.2011 року. 03.07.2020 позивач звернулась до Відділу із заявою про перехід на інший вид пенсії. 06.07.2020 року відділом з питань перерахунків пенсії № 21 було прийнято рішення про переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії за вислугу років (як більш вигідний варіант) та з застосуванням показника середньої заробітної плати, визначеного як добуток показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки та коефіцієнтів 1,17 та 1,11 у розмірі 4888 грн. 83 коп. При переведенні було обчислено як працюючій особі із заробітної плати за період з 01.11.1991 по 31.10.1996 та 01.07.2000 по 31.07.2011. Страховий стаж зарахований по 31.05.2020 та становить 44 року 4 місяці 23 дні. Питання проведення перерахунків пенсій врегульовані статтею 42 Закону №1058. Питання проведення перерахунків пенсій врегульовані статтею 42 Закону №1058. Зокрема, частиною четвертою цієї статті встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Таким чином, умовою для проведення перерахунків пенсії від стажу та заробітної плати є наявність у особи не менше ніж 24 місяців страхового стажу, набутих після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, а для проведення перерахунків пенсії лише від стажу - не менше ніж 24 місяців страхового стажу, набутих після призначення (попереднього перерахунку) пенсії або два календарні роки, що минули після попереднього перерахунку пенсії. Оскільки станом на сьогоднішній день позивач не набула 24 місяців страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії та беручи до уваги положення абзаців 1-3 частини четвертою статті 42 Закону №1058, проводити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058 законні підстави відсутні.

Позивач, з зазначеним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області не згоден, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

          Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

          Положеннями до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

          Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній до 11.10.2017, за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%.

          Відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017, однак застосовується з 01.10.2017, вбачається, що пенсії призначені відповідно до вказаного Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

          Згідно абзацу 1 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 вбачається, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

          Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону врегульовано питання перерахунку призначених до 01.10.2017 пенсій за Законом, який здійснюється органами Пенсійного фонду України самостійно.

          Водночас, приписами пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону регламентовано питання застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, виключно щодо призначення вперше пенсій саме у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Таким чином виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що коефіцієнт величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% може бути застосовано виключно у випадку призначення пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

          Керуючись викладеним вище, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів призначення позивачу у період з 01.10.2017 по 31.12.2017 пенсії, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для перерахунку її пенсії за попередній період, відповідно до п. 4-4 розділу XV закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обраховуючи її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

          При цьому, суд зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

          Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

          При цьому, суд враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

          При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

          Також, суд зазначає, що висновки у цій справі відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року по справі № 640/5208/20, які є обов`язковими для врахування судами в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

          Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

          Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022)       про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                                                   Спірідонов М.О.