У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Литвинова О.М.,
суддів Швеця В.А., Вільгушинського М.Й.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи на ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 12 листопада 2010 року, якою кримінальну справу разом з матеріалами про вирішення питання про застосування відносно
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,
примусових заходів медичного характеру, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України направлено прокурору м. Севастополя для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_5 пред’явлено обвинувачення в тому, що 04.10.2009 приблизно в 22 години 30 хвилин він, знаходячись у спальній кімнаті своєї квартири АДРЕСА_1, схопивши свою восьмирічну дочку ОСОБА_6 однією рукою за шию, а іншою – за голову ззаду, притулив її обличчя до подушки і утримував на протязі 3 хвилин, в наслідок чого остання померла від механічної асфіксії.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що суд у своїй ухвалі не навів обґрунтованих підстав для направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. У зв’язку з цим просить ухвалу суду скасувати і направити справу на новий розгляд до Гагарінського районного суду м. Севастополя.
Заслухавши доповідача, прокурора, який в цілому підтримав касаційну скаргу, за винятком вимоги про направлення справи на новий розгляд до місцевого суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, апеляційний суд зазначив, що, на його думку, органами досудового слідства не надані будь-які дані, підтверджуючі умисел ОСОБА_5, спрямований на спричинення смерті потерпілій; не перевірені належним чином його свідчення у якості підозрюваного, що покладені в основу обвинувачення, які, на думку суду, до того ж здобуті з порушенням права на захист; слідством не вжито заходів щодо усунення протиріч між показами ОСОБА_5 та його матері; суд також вважає, що досудовим слідством не повно встановлені обставини скоєння цього суспільно-небезпечного діяння, і під час додаткового розслідування слід усунути розбіжності щодо часу його вчинення та настанням смерті потерпілої. Крім цього, оскільки на вирішення експерту не ставилося питання щодо можливого механізму спричинення смерті та можливості зміни пози потерпілої, суд вважає за необхідне проведення повторної судово-медичної експертизи. Суд також зобов’язав досудове слідство перевірити версію щодо причетності до скоєння цього суспільно-небезпечного діяння іншої особи.
Проте, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів погодитись не може.
Виявлені судом порушення права на захист з боку слідства під час допитів ОСОБА_5 в якості підозрюваного не можуть бути підставою для повернення справи на нове розслідування, оскільки оцінка цих доказів, з точки зору їх допустимості є виключною компетенцією суду.
В ході досудового слідства перевірялася версія на причетність до вбивства матері обвинуваченого – ОСОБА_7, однак у порушенні кримінальної справи щодо неї було відмовлено (т.1 а.с.43). Крім того, ставлячи питання щодо причетності до вбивства іншої особи по цій справі, суд не врахував вимоги ст. 278 КПК України, а також не вказав в ухвалі коло осіб, які можуть бути причетними, на його погляд, до загибелі потерпілої.
Необґрунтованим, на думку колегії суддів, є висновок апеляційного суду про можливість призначення повторної судово-медичної експертизи лише в умовах досудового слідства оскільки відповідно до роз’яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» у випадках, коли висновки експертиз є недостатньо зрозумілими, неповними або виникає потреба у з’ясуванні додаткових питань, суд повинен викликати в судове засідання експерта-психіатра чи судово-медичного експерта, а за умов, зазначених у частинах 5,6 ст. 75 КПК України, - призначити додаткову чи повторну експертизу.
Обсяг питань, які мають вирішуватись слідством та судом в даній категорії справ, визначений ст.ст. 417 ч.2 та 420 КПК України, тому є неприйнятними висновки апеляційного суду про необхідність встановлення слідством умислу у особи, щодо якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при проведенні досудового слідства були з достатньою повнотою з’ясовані всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а ті прогалини, на які вказано в ухвалі апеляційного суду, в разі необхідності можливо усунути в судовому засіданні.
Разом з тим, вимога прокурора про подальше направлення справи для розгляду до місцевого суду, є необґрунтованою, оскільки вона суперечить ч.2 п.2 Розділу Х111 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої к римінальні справи, які до набрання чинності цим Законом були призначені до судового розгляду апеляційними судами як судами першої інстанції, розглядаються цими судами.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи задовольнити частково, вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 12 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
О.М. Литвинов В.А. Швець М.Й. Вільгушинський