Справа № 2-322/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

    головуючого  судді                                           Корецького Д.Б.

    при секретарі                                          Кур’яніновій В.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконавчого комітету Херсонської міської ради про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

              Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що він на підставі договору купівлі - продажу від 19 листопада 1976 року є власником 79/100 частини будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 431кв.м.

          Поряд з зазначеним будинком знаходиться будинок, який належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

          Проживаючи по сусідству відповідачі побудували гараж, зробивши не зручним в’їзд до подвір’я позивача.

Зазначений факт, на думку позивача, позбавив його права вільного під’їзду до подвір’я. Просив суд, усунути перешкоди у користуванні зазначеним домоволодінням, шляхом зобов’язання відповідача звільнити під’їзд до належного ОСОБА_1 домоволодіння та розібрати самочинно збудований гараж та кам’яну  огорожу за власний рахунок.

              Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, які просить задовольнити із підстав зазначених в позові.

          Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

          Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Виконавчого комітету Херсонської міської ради в судове засідання не з’явився, з невідомих суду причин.

              Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін встановив наступне.

          ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 19 листопада 1976 року, посвідчений державним нотаріусом Комар - є власником 79/100 частини будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

          Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 06.07.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 жовтня 2010 року, виділено в користування ОСОБА_1 на земельній АДРЕСА_1 частину земельної ділянки площею 215,4м.кв., яка складається із двох частин в розриві у тому числі площу під забудовою з окремими виходами на вул. Засипна балка.

          Відповідно до договору –дарування від 22 квітня 1980 року власником  житлового будинку за адресою, яку вказав позивач, а саме АДРЕСА_1, є ОСОБА_5.

Відповідно до повідомлення другої Херсонської Державної нотаріальної контори від 08.04.2010 року вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкову справу було заведено за №221/2010, згідно якої з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулись діти спадкодавці ОСОБА_2, ОСОБА_3 Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Як зазначили відповідачі згідно чинного законодавства, вони прийняли спадщину від умерлої ОСОБА_6

Позивач зазначив, що (самовільна) забудова (гараж) перешкоджає вільному проїзду до його земельної ділянки, але ж в обґрунтування свої вимог позивачем не надано достатньо доказів того, що зазначена забудова (гараж) є самовільним будівництвом та порушує його право власності, оскільки в судовому засіданні визначено, що вказана забудова не знаходиться на земельній ділянці власником якої він є, виїзд та в’їзд він використовував без перешкод протягом тривалого часу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257,258 ЦК України передбачено два види позовної давності: загальну та спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до Голови районної у м. Херсоні ради з повідомленням про самовільне будівництво гаража на земельній ділянці по АДРЕСА_1, на що отримав відповідь від 18.07.2003р. Од же позивач дізнався про свої, на його думку,  порушені права ще у 2003 року. Тобто на момент звернення до суду у 2011р. ОСОБА_1 здійснював своє право власності без перешкод.

Також позивач зазначив, що вказана забудова (гараж) знаходиться на дорозі АДРЕСА_1, що є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

2. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.

3. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об’єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Ст. 158 ЗК України чітко визначає органи, що вирішують земельні спори, а саме:

1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

4. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

5. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Одже, як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів того що зазначена забудова знаходиться на його території чи якимось чином порушує його право власності, земельна ділянка на якій розташований збудований гараж та камяна огорожа, з огляду на наведене, є у комунальній власності, а от же питання, щодо (незаконної) забудови, розташованої на земельній ділянці комунальної власності повинні вирішувати органи місцевого самоврядування.

З огляду на наведене, відповідні вимоги порушених прав, щодо усунення перешкод шляхом знесення (незаконої) забудови, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної власності є прераготивою органів місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.10-11, 57,58,60, 212, 214-215  ЦПК України, ст. ст. 20,80, 83, 116, 123  ЗК України, ст. 316,317,319,327,386, ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

             В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконавчого комітету Херсонської міської ради про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою, шляхом демонтажу гаража та кам’яної огорожі - відмовити повністю.

              Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона шляхом подачі апеляційної скарги  протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

СуддяД. Б. Корецький