Справа №2-791 2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.05.2007 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Беклеміщева О.В.
при секретарі Запорожець О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі цивільну справу за
позовом ОСОБА_1до приватного підприємства «Транзит» про стягнення
заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ПП «Транзит» про стягнення зарплати, середнього заробітку за час затримки та відшкодування моральної шкоди, в якому вказав, що він працював у ПП «Транзит» з 07.07.2006 року по 31.08.2006 року на посаді охоронця. Згідно усної домовленості з директором ПП «Транзит» Голобородько А.В., його заробітна плата складала З гривні за час роботи. За липень 2006 року заробітна плата позивачу була виплачена в повному обсязі в сумі 529,50 гривень, виходячи з вищезазначеного тарифу. В період часу з 01.08.2006 року по 31.08.2006 року позивач продовжував працювати в ПП «Транзит» охоронцем в пункті прийому оголошень в газеті «Привоз». 01.09.2006 року позивач на робоче місце не вийшов згідно поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням від 28.08.2006 року. Згідно наказа по ПП «Транзит» від 31.08.2006 року позивач був звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. 01.09.2006 року по телефону директор ПП «Транзит» Голобородько А.В. повідомив позивача про те, що його звільнено за прогул. Позивач попросив провести з ним повний розрахунок, але Голобородько А.В. в грубій формі відмовив позивачу та повідомив, що свою зарплату він ніколи не одержить. В період часу з 01.09.2006 року по 15.09.2006 року позивач неодноразово телефонував директору ПП «Транзит» Гавриленко А.В.. На вимоги позивача провести з ним розрахунок він відповідав відмовою. 30.09.2006 року позивач в письмовій формі звернувся до відповідача, але лист не був отриманий відповідачем та повернувся позивачу. В подальшому ПП «Транзит» листом № 12/10-06 від 11.10.2006 року за надуманими підставами відмовив позивачу в проведенні розрахунку. 16.10.2006 року позивачем повторно був надісланий лист ПП «Транзит», на який 23.10.2006 року від ПП «Транзит» на його ім.'я поступив грошовий переказ на суму 363,61 грн. заробітної плати за серпень 2006 року. 30.10.2006 року позивач знов надіслав до ПП «Транзит» листа з вимогою проведення повного розрахунку, який залишений без відповіді. Більше ніяких грошових переводів на ім'я позивача від ПП «Транзит» не надходило. Через невиплату зарплати відповідачем позивачу у нього щодня в сім'ї виникають сварки, тому що він не може надати грошей на утримання сім'ї. Сам позивач також нервує, переживає, зазнає моральні страждання, тому що він не має коштів для існування. Протягом жовтня 2006 року він вимушений був жити окремо від сім'ї внаслідок того, що дружина вигнала його через неможливість утримувати сім'ю. Внаслідок тяжкого матеріального стану позивач по теперішній час не може влаштуватись на роботу. Розмір моральної шкоди позивач визначає в сумі 5000 гривень із розрахунку того, що відповідач повинен йому компенсувати те, що він хотів, але не міг влаштуватись на роботу із середнім заробітком 2000 гривень, а також надати позивачу можливість відпочити від нервового стресу, який він отримав за вини директора ПП «Транзит» Голобородько А.В. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з заробітної плати за серпень 2006 року в розмірі 182,39 гривень, середній заробіток за весь час затримки зарплати виходячи з середньої зарплати в сумі 537,75 гривень в розмірі 1613,25 гривень, моральну шкоду в сумі 5000 гривень, а всього стягнути 6795,64 гривень.
В судовому засіданні позивач збільшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з заробітної плати за серпень 2006 року в розмірі 182,39 гривень, середній заробіток за весь час затримки зарплати виходячи з середньої зарплати в сумі 537,75 гривень за 6 та 11 днів в розмірі 3396,30 гривень, вартість форми в сумі 120 гривень, моральну шкоду в сумі 30000 гривень, а всього стягнути 33698,69 гривень.
2
Представник відповідача позов не визнав, в судовому засіданні пояснив, що позивач дійсно 17.07.2006 року був прийнятий на роботу в ПП «Транзит» охоронцем. Йому була видана форма та встановлена заробітна плата згідно діючого законодавства та штатного розкладу підприємства. За липень 2006 року зарплата позивача склала 195,15 гривень (нараховано 204,29 гривень), за серпень 2006 року - 363,81 гривні (нараховано - 430,86 гривень). 29.08.2006 року позивач звернувся до директора ПП «Транзит» з заявою про звільнення за власним бажанням з 01.09.2006 року. Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника письмово за два тижні. Тобто, датою звільнення позивача за власним бажанням було 11.09.2006 року, і до цього часу позивач не мав права залишати робочого місця. Однак, не зважаючи на це, позивач 01.09.2006 року без поважної причини не вийшов на робоче місце, що вважається порушенням трудової дисципліни, а саме - прогулом. Факт прогулу підтверджується Актом начальника охорони ПП «Транзит» № 2 від 01.09.2006 року.
Директор ПП «Транзит» неодноразово намагався зв'язатись з позивачем для повідомлення причини звільнення та проведення розрахунку, однак позивач ухилявся від телефонних розмов, на зв'язок не виходив. Вперше після звільнення він зателефонував 18.09.2006 року з питанням щодо одержання зарплати, на що директор підприємства повідомив, що він може одержати розрахунок, але обов'язково повернути форму та службове посвідчення, які є власністю ПП «Транзит». Після цього позивач за одержанням зарплати не з'явився, майно ПП «Транзит» не повернув. В зв'язку з цим відповідач не мав можливості провести з позивачем розрахунок по заробітній платі. Начальник охорони ПП «Транзит» передавав прохання, адресоване позивачу, про явку на підприємство для одержання зарплати та повернення майна, телефоном через мати та дружину позивача, однак останній проігнорував ці прохання.
11.10.2006 року ПП «Транзит» надіслав на ім'я позивача лист № 12/10-06, в якому просив позивача прибути на підприємство для здачі форми та посвідчення, трудової книжки, оформлення звільнення та остаточного розрахунку. В жовтні 2006 року ПП «Транзит» отримало від позивача лист, в якому позивач запропонував перерахувати заробітну плату поштовим переказом за адресою:АДРЕСА_1. 20.10.2006 року ПП «Транзит» перерахувало позивачу поштовим переказом кошти в сумі 363,81 гривень в якості зарплати за серпень 2006 року. Таким чином, оскільки на день звільнення позивач не знаходився на робочому місці, відповідач провів повний розрахунок з позивачем невідкладно після одержання від позивача повідомлення з вимогою про розрахунок по зарплаті.
Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди представник відповідача пояснив, що відповідач в жодному разі не порушив ніяких прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки позивач за своїм бажанням вчинив прогул, внаслідок чого був звільнений з ПП «Транзиит», сам не з'являвся на підприємство для оформлення звільнення та проведення розрахунку, тривалий час не повідомляв відповідачу свої реквізити для перерахування йому зарплати, весь період роботи в ПП «Транзит» тримав трудову книжку у себе, що надавало йому можливості влаштуватись на нове місце роботи. Крім того, з 01.09.2006 року позивач вийшов на роботу в якості охоронця ПП «Дельта III» в СІЛ № 95 з зарплатою 700 гривень, ще 17.08.2006 року уклавши про це трудовий договір з ПП «Дельта III». 07.08.2006 року позивач також уклав трудовий договір з ПП «Діоген», за яким зобов'язався виконувати роботу з охорони СШ № 95. Таким чином, на думку представника відповідача, позивач не вийшов на роботу в ПП «Транзит» саме тому, що влаштувався на роботу в інші фірми, але завчасно про це не повідомив відповідача.
З урахуванням викладеного представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позов ОСОБА_1. таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах.
Так, згідно наказу № 23-к від 17.07.2006 року, ОСОБА_1. прийнятий в ПП «Транзит» на посаду охоронника с випробувальним строком 2 місяці.
Згідно особової картки № 173 обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв, ОСОБА_1 виданий спецодяг - брюки та шведка.
Згідно розрахунково-платіжних відомостей ПП «Транзит», за липень 2006 року зарплата ОСОБА_1. склала 195,15 гривень (нараховано 204,29 гривень), за серпень 2006 року - 363,81 гривні (нараховано - 430,86 гривень).
3
Згідно заяви ОСОБА_1. від 29.08.2006 року, позивач просить звільнити його за власним бажанням з 01.09.2006 року.
Згідно акту № 2 від 01.09.2006 року, ОСОБА_1. 01.09.2006 року під час чергування згідно графіку на робочому місці протягом повного робочого дня був відсутній. Згідно акту № 3 від 01.09.2006 року, ОСОБА_1. 01.09.2006 року письмові пояснення з приводу прогулу надати відмовився, на розпорядження здати форму та посвідчення не відреагував.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника письмово за два тижні. Тобто, датою звільнення позивача за власним бажанням було 11.09.2006 року, і до цього часу позивач не мав права залишати робочого місця.
Наказом від 31.08.2006 року ОСОБА_1. звільнений з ПП «Транзит» по п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул). Вказаний наказ надалі був змінений, а саме - дата звільнення вказана з 01.09.2006 року.
Як вбачається з пояснень представника позивача, на день звільнення позивач на робочому місці був відсутній, особисто для проведення розрахунку на підприємство не з'являвся, тому днем розрахунку вважається згідно ст. 116 КЗпП України наступний день після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вимога про розрахунок з зазначенням реквізитів позивача була отримана відповідачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 18.10.2006 року. З урахуванням неробочих днів та поштового перебігу повідомлення про поштовий переказ в сумі 363,81 гривень (не оспорювана відповідачем сума) ОСОБА_1. отримав 23.10.2006 року.
Решта сума в розмірі 182,39 гривень, на яку претендує позивач, є не обгрунтованою та не підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України, не можуть бути застосовані.
Також позивачем не було надано суду належних доказів того, що форма, яку він повернув відповідачу, була його власною, тому в цій частині позову суд вважає за необхідне позивачу відмовити.
При обговоренні питання про відшкодування позивачам моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок порушення його прав.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що порушень законних прав позивача відповідачем не допущено, з чого суд робить висновок, що моральна шкода не була заподіяна позивачу, а тому він не має право вимагати її відшкодування.
Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, який позивач вказав 30000 гривень, на думку суду такий розмір відшкодування достатніми доказами не обгрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 38, 116, 117, 237-1 КЗпП України ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1до приватного підприємства «Транзит» про стягнення заробітної плати в сумі 182,39 гривень, середнього заробітку за час затримки зарплати в сумі 3396,30 гривень, вартості форми в сумі 120 гривень, та відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 гривень залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.