УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В. А.
суддів: Бідочко Н.П., Горблянського Я.Д.
секретаря Логажевської М. Б.
з участю: відповідача - ОСОБА_1 та його
представника -ОСОБА_2 , позивача -ОСОБА_3 та її адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 березня 2007 року.-
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.03.2007 року задоволено позовОСОБА_3: ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. У зустрічному позові ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірним жилим приміщеням відмовлено.
Місцевий суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 без поважних причин не проживав більше шести місяців у спірній квартирі. Суд І-інстанції позовну вимогу ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні згаданою вище квартирою вважав недоведеною об"єктивними доказами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що висновок суду І-інстанції про його непроживання у спірній квартирі протягом 1999-2005р.р. є безпідставним, оскільки він час від часу там перебував для допомоги хворому брату. Апелянт зазначає, що підтвердженням його проживання у кімнаті вище згаданої квартири є сплата ним боргів за користування цим житлом. ОСОБА_1 зауважує, що місцевий суд, всупереч вимог норм цивільно-процесуального законодавства, задовольняючи позов ОСОБА_3 не навів аргументи, на підставі яких дійшов до висновку про його не проживання у спірній квартирі більше шести місяців. У зв"язку із викладеним апелянт просить оскаржене рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали.
ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечила, пояснивши, що позивач з 1998 року і по даний час не проживає у спірній квартирі, хоч ніхто йому перешкод в цьому не чинив. Крім того, позивачка зазначила, що за час непроживання ОСОБА_1 у згаданому вище приміщенні він заборгував кошти за комунальні послуги, які нараховувались у зв"язку з його реєстрацією у спірній квартирі.
Справа № 22-ц-573/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Попович С. С.
Категорія 32 Доповідач Девляшевський В.А.
2
Вислухавши судцю-доповідача, пояснення сторін, представника ОСОБА_1, думку адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 1998 року без поважних причин не проживав у спірній двохкімнатній квартирі, залишаючись там до цього часу зареєстрованим. Такий висновок підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5;ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, звукозапис яких відтворено в засіданні Апеляційного суду.
Свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10., допит судом І-інстанції яких проводився з ініціативи відповідача, вказали, що ОСОБА_1 з 1998 року, постійно до цього часу проживає у квартирі по АДРЕСА_2
Цього факту ОСОБА_1 в засіданні Апеляційного суду не заперечив: він зазначив, що в 1994 році змушений був перейти проживати в приміщення свого знайомого за названою адресою, оскільки в спірній квартирі склались обставини, неможливі для проживання у зв"язку з тим, що в одній кімнаті знаходилась хвора мати, а потім - брат; а в іншій кімнаті - позивачка з своїми дітьми.
Апелянт вказав, що постійно навідувався у згадану квартиру для допомоги і здійснення догляду за хворою матір"ю і братом.
Однак, названі ОСОБА_1 обставини за відсутності будь-яких об"єктивних доказів чинення йому перешкод в проживанні у спірній квартирі, не являються підставою збереження за ним права на це жиле приміщення.
Твердження апелянта про те, що доказом користування спірним приміщенням є сплата ним боргу за комунальні послуги, суд І-інстанції правильно не прийняв до уваги. По-перше, факт не проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1 доведений об"єктивними доказами. По-друге, з матеріалів справи (копії позовної заяви ОСОБА_3 ; довідки - а.с. 97-99) вбачається, що відповідач сплатив позивачці борг не за користування комунальними послугами, а за те, що нарахування відповідних витрат у більшому розмірі відбувалось по причині зазначення його зареєстрованим у цій квартирі.
У зв"язку з вище наведеним колегія суддів вважає, що суд І-інстанції повно, всебічно і об"єктивно дослідив дійсні обставини справи, постановивши законне і обгрунтоване рішення про задоволення позову ОСОБА_3 і відмову у зустрічному позові.
Доводи апелянта не спростовують висновків місцевого суду. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307; 308; 319; 325 ЦПК України, колегія суддів-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду по даній справі від 09 березня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена до Верховного суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після дня її проголошення.