УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.
секретаря Логажевської М. Б.
з участю: відповідача - ОСОБА_1, представника
позивача ОСОБА_2; їх адвокатів: ОСОБА_3.; ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Косівського районного суду від 26 лютого 2007 року.-
встановила:
Рішенням Косівського районного суду від 26.02.2007 року частково задоволено позов ОСОБА_5 до Кутської селищної ради ОСОБА_1 - визнано незаконними: рішення Кутської селищної ради від 30.07.2002р. про вилучення з користуванням ОСОБА_5 земельної ділянки, яка знаходиться під гаражем ОСОБА_1; рішення №35 від 12.12.2004р. про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 0, 1247га; рішення №52 від 26.12.2003р. про узаконення самовільно побудованого гаража ОСОБА_1; визнано недійсними державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 12.11.2003р.; державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий 28.04.2005р. ОСОБА_5 Кутську селищну раду зобов"язано повернути ОСОБА_5 в натурі незаконно вилучену земельну ділянку рішенням від 30.07.2002р.. ОСОБА_1 зобов"язано знести самовільно побудований гараж та не чинити перешкод ОСОБА_5 в проїзді до її житлового будинку.
З Кутської селищної Ради та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто по одній тис. крб. моральної шкоди з кожного та 500грн. судових витрат. В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Кутської селищної ради про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_5 25.10.1995р. та визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку розміром 0, 02га відмовлено.
Місцевий суд дійшов до висновку про те, що згаданими рішеннями селищної ради в порушення норм Закону України „Про власність" з власності ОСОБА_5 вилучено частину належної їй землі, яку в дальнішому передано ОСОБА_1 у власність для узаконення самовільно спорудженого гаражу. Суд І-інстанції також, вважав, що державні акти про право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_5 28.04.2005р., а ОСОБА_1 - 12.11.2003р. з порушенням норм чинного законодавства України. На думку суду, земельна
Справа № 22-ц-633/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.
Категорія 5 Доповідач Девляшевський В.А.
2
ділянка площею 0, 126 передана у власність ОСОБА_5 в порядку, визначеному земельним законодавством. Тому підстав для визнання державного акту про її право власності на землю, виданого їй 25.10.1995р., місцевий суд не вбачав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що місцевий суд не звернув увагу на порушення законодавства, допущені при видачі 25.10.1995 року державного акту про право власності на землю ОСОБА_5 Вважає, що у законному користуванні позивачки повинно було б бути не 0, 126га, а 0, 1247га землі. Апелянт посилається також на те, що висновок суду про те, що самовільне будівництво гаражу спричинило захоплення частини ділянки ОСОБА_5 , суперечить дійсним обставинам справи. На думку ОСОБА_1 , суд І-інстанції безпідставно визнав недійсними: державний акт про право його власності на земельну ділянку, зазначені позивачкою рішення Кутської сільської ради в спірних правовідносинах. Скаржник зазначає також, що суд необгрунтовано поновив ОСОБА_5 строк позовної давності і стягнув у її користь кошти у відшкодування моральної шкоди. У зв"язку із викладеним ОСОБА_1 просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_5 та задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
В засідання Апеляційного суду не з"явився представник Кутської селищної ради. Однак, враховуючи те, що селищна рада повідомлена завчасно про день і час розгляду справи, колегія судців вважає можливим розгляд даного спору у відсутності представника.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав.
Представник ОСОБА_5 доводи апелянта заперечив, зазначивши, що його мати, позивачка по справі, зверталась в 2001-2002р.р. в сільську раду з приводу самовільного будівництва відповідачем гаражу, який частково розташований на її приватизованій ділянці, і до того ж закрив проїзд в її двір. Пояснив також, що про прийняті селищною радою рішення стосовно узаконення згаданого гаражу; передачу у власність ОСОБА_1 ділянки; переоформлення її державного акту на землю без її згоди мати дізналась тільки в 2005 році. Вважає, що позов ОСОБА_5 доведений об"єктивними доказами, зустрічні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, представника ОСОБА_5 , думку їх адвокатів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що у приватній власності ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 перебувало згідно державного акту, виданого 25.10.1995р., 0, 126га землі. На час видачі згаданого акту і протягом багатьох років сусідній будинок АДРЕСА_2, в якому в 1992р. отримав квартиру ОСОБА_1 , прилегла до цього будинку земельна ділянка перебували у власності Кутської селищної ради. Отже, саме ця селищна рада, а не ОСОБА_1 , вправі була оспорювати в судовому порядку законність передачі позивачу землі зазначеної площі.
З копії державного акту, виданого 25.10.1995р., вбачається, що до подвір»я ОСОБА_5 було передбачено заїзд з вул. Косівської. Цей заїзд був спільний для неї та жителів згаданого будинку АДРЕСА_2(копія генерального плану забудови селища Кути на а.с. 118).
Однак, ОСОБА_1 , самовільно збудувавши гараж, перекрив названий проїзд, і крім того захопив частину власної ділянки позивача.
З цього приводу ОСОБА_5 зверталась із заявою до Кутської селищної ради. За її заявою селищною радою 19.06.2002р. прийнято рішення про вжиття заходів до ОСОБА_1 щодо самовільного захоплення землі позивачки (а.с. 110). Тому твердження апелянта про те, що ним питання спорудження гаражу погоджено з ОСОБА_5 та її сином, не може бути прийнято до уваги.
Матеріалами справи доведено, що в дальнішому селищною радою без вилучення у встановленому законом порядку з власності ОСОБА_5 частини її землі, на якій відповідачем збудовано гараж, приймається рішення №52 від 26.12.2003 року про
3
узаконення гаражу (а.с. 113). Перед цим ділянку, яка знаходиться під гаражем ОСОБА_1 рішенням селищної ради від 30.07.2002 року вилучено з користування ОСОБА_5 і надано ОСОБА_1 (а.с. 111). Однак, місцевий суд правильно вважав це рішення незаконним, оскільки з"ясовано, що заяву про вилучення зазначеної ділянки ні вона, ні її представник селищній раді не подавали. В засіданні суду І-інстанції ОСОБА_1 визнав, що таку заяву від імені ОСОБА_5 подав він (протокол - а.с. 149). Крім того, відповідач в засіданні апеляційного суду пояснив, що заяву від імені ОСОБА_5 про видачу їй нового державного акту у 2004 році із зміненою конфігурацією площі приватизованої землі також написав і подав він. Ця заява була підставою винесення селищною радою рішення №35 від 12.12.2004 року про передачу ОСОБА_5 у власність ділянки меншою площею - 0, 1247га.
Приймаючи до уваги те, що вище згадані рішення Кутською селищною радою приймались з порушенням чинного законодавства та права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, суд І-інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про їх незаконність.
Також правильно місцевий суд визнав недійсними: державний акт про право власності на землю ОСОБА_5 від 28.04.2005 року із зменшеною без її згоди та відома площею; державний акт про право власності на землю, виданий 12.11.2003 року ОСОБА_1 внаслідок прийняття вище перелічених незаконних рішень. Недійсність останнього названого акта підтверджується відсутністю рішення селищної ради, яким було б доведено, що в дійсності радою розглядалось питання передачі землі ОСОБА_1 у приватну власність. Крім того, в площу приватизованої землі ОСОБА_1 всупереч нормам земельного законодавства увійшов спільний проїзд, передбачений генеральним планом забудови селища.
У зв"язку із викладеним, на думку колегії суддів, позовні вимоги ОСОБА_5 підтверджені об"єктивними доказами, і їх місцевий суд задовольнив обґрунтовано, оскільки самовільними діями ОСОБА_1 і незаконними рішеннями селищної ради було порушено право власності позивачки на частину її ділянки, право проїзду до присадибної ділянки, та цим спричинено їй моральну шкоду.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_6 пропустила строк позовної давності, і цей строк їй було поновлено безпідставно, не можуть бути прийняті до уваги. Адже, після звернення ОСОБА_5 , яка проживає в іншій області, у 2002 році з заявою про відновлення порушеного права власності на землю, їй про згадані вище рішення, які приймались у її відсутності, не повідомлялось.
Відомості про те, що ОСОБА_5 було відомо більше трьох років про прийняття згаданих вище рішень сільською радою і про видачу оспорених державних актів в матеріалах справи немає.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що оскаржене рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства. Доводи апелянта не спростовують висновків суду І-інстанції. Тому підстав для скасування цього рішення немає .
Керуючись ст. ст. 307 ч.1; 308; 319; 325 ЦПК України, колегія суддів-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 26 лютого 2007 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена до Верховного суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після дня її проголошення.