ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/1801.04.11

Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Передзвін», м. Львів

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Бора»м. Київ

про           стягнення 84218,98 грн.

при секретарі  судового засідання  Чернявській І.Г.

представники:

від позивача –Луців О.М. (дов. № 09-03/11 від 09.03.2011 р.);

від відповідача –Боронило І.М. (дов. № 51 від 10.03.2011 р.), Кисляков А.В. (дов. № 52 від 10.03.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Передзвін»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бора»(далі-відповідач) про стягнення 84218,98 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошові кошти у розмірі 83328,62 грн., перераховані позивачем відповідачу в рахунок попередньої оплати вартості поставленого товару, знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, враховуючи, що договір між сторонами є неукладеним. Також, позивач посилається на те, що якість товару, поставленого відповідачем, не відповідає вимогам державних стандартів щодо такого виду товару, що встановлено при проведенні аналізу в хімічній лабораторії. Крім того, з огляду на приписи ч. 2 ст. 1214 та ст. 536 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу 890,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Всього ціна позову становить 84218,98 грн.

Представник позивача в судових засіданнях 11.03.2011 р. та 01.04.2011 р. підтримав позов, до початку розгляду справи по суті заяви, в порядку ст. 22 ГПК  України, про зміну підстав позову не подав.

Представники відповідача в судових засіданнях 11.03.2011 р. та 01.04.2011 р. заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві, а саме: грошові кошти у розмірі 83328,62 грн. сплачені позивачем відповідачу в рахунок попередньої оплати вартості поставленого товару; поставка товару підтверджується первісними бухгалтерськими документами; позивачем не доведено поставку відповідачем позивачу товару, якість якого не відповідачем вимогам державних стандартів щодо такого виду товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2010 р. для оплати вартості нафтопродуктів (Олива Т-1500, ТП-22с) відповідачем виставлений позивачу рахунок-фактура № СФ-02093 від 02.09.2010 р. на суму 83328,62 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

09 вересня 2010 року позивачем згідно з платіжним дорученням № 1807 сплачено відповідачу 83328,62 грн. з призначенням платежу «За оливу згідно з рахунком № 02093 від 02.09.2010 р.».

Відповідачем, згідно з видатковою накладною № РН-13092 від 13 вересня 2010 р., поставлено позивачу нафтопродукти (Олива Т-1500, ТП-22с) вартістю 83328,62 грн.

Для отримання нафтопродуктів позивачем видана довіреність № 1594 від 08 вересня 2010 р. на ім’я Івашка А.М.

Як вбачається з матеріалів справи, доставка здійснювалась перевізником СПД ОСОБА_1. за маршрутом ТОВ «Бора»(Київ)-ТОВ «Передзвін»(Львів), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 13.09.2010 р. та актом № ВС-0012594 від 13.09.2010 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг). З товарно-транспортної накладної від 13 вересня 2010 року вбачається, що нафтопродукти отримано позивачем 14 вересня 2010 року разом з документами, що підтверджують їх якість.

Позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача 83328,62 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, при цьому позивач посилається на поставку відповідачем товару, якість якого не відповідає вимогам державних стандартів щодо такого виду товару, що встановлено при проведенні аналізу в хімічній лабораторії, крім того зазначає, що оскільки сторони при укладенні договору поставки нафтопродуктів не дійшли згоди щодо істотних умов для даного виду договорів, а саме: строк дії договору, строк поставки та якість продукції, зазначений договір є неукладеним, отже все отримане на підставі договору є набутим без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Грошові кошти у розмірі 83328,62 грн. набуті відповідачем на підставі договору поставки, оскільки поведінка сторін, а саме попередня оплата вартості нафтопродуктів позивачем та поставка відповідачем цих нафтопродуктів, засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 3 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Правочин поставки, який відбувся між позивачем та відповідачем не визнаний судом недійсним.

Правові наслідки поставки товару неналежної якості, встановлені ст. 678 ЦК України, а сам факт поставки товару неналежної якості не є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, як на доказ поставки нафтопродуктів, якість яких не відповідає вимогам державних стандартів щодо такого виду продукції, позивач посилається на висновки хімічних лабораторій ЛМКП «Львівтеплоенерго»та ЗЕС НЕК «Укрнерего».

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, позивачем не доведено, що якість нафтопродуктів, поставлених відповідачем, не відповідає вимогами ДСТУ, оскільки не надано доказів, що лабораторії, якими було проведено хімічний аналіз нафтопродуктів, акредитовані для здійснення такого виду аналізів; приймання нафтопродуктів здійснювалось відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку та Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008.

В судовому засіданні 11.03.2011 р. позивач наполягав на стягненні з відповідача 83328,62 грн. саме як безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивач не скористався наданим йому правом та не змінив до початку розгляду справи по суті підставу позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення 83328,62 грн. з підстав, наведених у позові, задоволенню не підлягають, з огляду на що не підлягають також задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 890,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд  

вирішив:

          В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                               Л.М. Шкурдова

Рішення підписано 04.04.2011 р.