Справа №2-89/11

                                                                                             категорія №

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року           Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі –Бебеєвої Е.Е.,                                                                                                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1 правонаступник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту та свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 правонаступник ОСОБА_2 про припинення права власності на обов’язкову частку у спадковому майні шляхом виплати компенсації та визнання права власності,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 та просить визнати заповіт її чоловіка ОСОБА_4 від 28 липня 1997 року №232 та свідоцтво про право власності, яке видано на ім’я відповідача, на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 недійсним, та визнати за нею 7/12 частки відповідної земельної ділянки, загальною площею 0,12 га. Вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка є спільно нажитим майном подружжя, тому заповідач не мав права розпоряджатися усім майном. Крім того, на момент смерті заповідача вона була непрацездатна, тому незалежно від наявності заповіту, вона спадкує обов’язкову частку майна.  

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31 січня 2011 року у зв’язку зі смертю позивача, правонаступником визнана ОСОБА_2, як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача, в якому просить припинити право власності на обов’язкову частку у спадковому майні шляхом сплати компенсації та визнати за ним право власності на обов’язкову частку ОСОБА_1 у спадку. Вимоги мотивовані тим, що позивачка дійсно на момент смерті спадкодавця була непрацездатна, тому має право на обов’язкову частку, яка дорівнює 0,02 га земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що дана частка спірної земельної ділянки є незначною та не може бути виділена в натурі, тому просить припинити право власності на 0,02 га земельної ділянки з виплатою компенсації в розмірі 19594,8 гривень, які знаходяться на депозиті суду та визнати за ОСОБА_3 право власності на вказану частку земельної ділянки.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові. Просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 28.07.1997 року під №232 та свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за правонаступником ОСОБА_2 право власності на 7/12 частки спірної земельної ділянки. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково: у частині права ОСОБА_1 на обов’язкову частку в спадщині в розмірі 0,012 га, в інший частині просив відмовити. Зустрічні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові. Просить  припинити право власності ОСОБА_1 правонаступника ОСОБА_2 на обов’язкову частку у спадковому майні шляхом виплати грошової компенсації вартості 0,012 га земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 19594,8 гривень та визнати за ОСОБА_3 право власності на 0,012 га спірної земельної ділянки.   

      Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, знаходить позов ОСОБА_1 правонаступник ОСОБА_2 таким що підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_1 (позивачки по справі) з яким вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з 1969 року. 28 липня 1997 року ОСОБА_4 був складений заповіт, згідно якому земельна ділянка 0,12 га на підставі державного акту серії КМ №000556, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, була заповідана ОСОБА_3.

Оскільки після смерті спадкодавця до нотаріальної контори ніхто не звернувся, 14 квітня 2001 року четвертою Севастопольською нотаріальною конторою відповідачу було видано свідоцтво про право на спадкоємство за заповітом, згідно якому земельна ділянка загальною площею 0,12 гектарів була зареєстрована у власність ОСОБА_3.

Проте на підставі ст. 535 ЦК (у редакції 1963 року) і ст. 1241 ГК України (у редакції 2004 року) право на обов'язкову частку має непрацездатний чоловік і успадковують, незалежно від змісту  заповіту, не менші дві третини, долі яка належала б кожному з них при спадкоємстві згідно із законом.

Виходячи з норми даної статті та висновку експерта і оскільки згідно позовної заяви спадкоємцями згідно із законом були чотири людини обов'язкова частка відповідача рівна 0,012 га  земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, виходячи з наступного розрахунку: 0,1235 га фактично у теперішній час, земельна ділянка, яка знаходиться у володінні ОСОБА_3 у складі якої знаходиться земельна ділянка отримана відповідачем до отримання спадщини у розмірі 0,051 га, таким чином земельна ділянка отримання відповідачем у порядку спадщини складає 0,0725 га, тому частка обов’язкової долі складає 1/6 частину, що дорівнює 0,012 га.   

Виходячи з наведеного, суд вважає доцільним задовольнити у даній частини вимоги позову, та визнати за позивачем право власності на 0,012 га земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просить визнання за нею право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки, вказуючи, що спірна земельна ділянка є сумісною власністю подружжя.

Однак суд вважає, що дані вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню,  оскільки відповідно до листу Верховного суду України від 29.10.2008 року №19-3767/0/8-08 п.10, згідно якому земельна ділянка, право власності яке придбане шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того з подружжя, кому дана земельна ділянка безкоштовно передана у власність і земельну ділянку не є сумісною власністю подружжя, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін спадкодавець придбав право власності на земельну ділянку шляхом її приватизації, у зв’язку з чим ствердження представника позивача, що земельна ділянка є сумісним майном подружжя є не обґрунтованим і задоволенню не підлягає.  

Також представник позивача просить визнати заповіт недійсним, проте згідно ст. 545 ГК України (у редакції 1963 року) і ст. 1257 ГК України заповіт може бути визнаний недійсним, якщо заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також  заповіт,  складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним та за  позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Проте як убачається з позовної заяви та матеріалів справи спадкодавцем були дотримана всі вимоги закону в даній частині, та представник позивач не надав до суду доказів в обґрунтування своїх вимог у даній частині позову, у зв’язку з чим суд вважає необхідним відмовити у даній частині позову.

Оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позову про визнання заповіту недійсним, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право власності на спадкове  майно не може бути визнано недійсним, оскільки представником позивача не надано до суду підстав недійсності вищевказаного свідоцтва та законом не передбачається визнання свідоцтва недійсним без достатніх на це підстав, тому вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог у цій частині.

Зустрічний позов підлягає задоволенню на підставі наступного.

Оскільки після смерті спадкодавця до нотаріальної контори ніхто не звернувся, 14 квітня 2001 року четвертою Севастопольською нотаріальною конторою ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадкоємство за заповітом, згідно якому земельна ділянка загальною площею 0,1235 гектарів була гадана у власність відповідача.  

Проте, згідно наданим доказам і зокрема експертному висновку про можливість виділення ідеальної частки ОСОБА_1 в натурі, убачається, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4, земельна ділянка загальною площею 0,051 га, яка отримана ОСОБА_3 04.03.1998 року є складником земельної ділянки отриманого ОСОБА_5 в порядку спадкоємства.

Також даний факт підтверджується рішенням Качинської селищної ради народних депутатів від 26.01.1998 року, згідно якого ОСОБА_3 у власність була передана земельна ділянка площею 0,0500 га по АДРЕСА_1.

На підставі ст. 562 ЦК (у редакції 1963 року) і ст. 1278 ГК України (у редакції 2004 року) розділ спадкового майна проводиться за угодою спадкоємців, що прийняли спадок. При недосягненні угоди розділ проводиться в судовому порядку відповідно до часток, що належать кожному  із спадкоємців.

При розділі спадкового майна в судовому порядку, у випадках, коли не можна провести розділ майна в натурі, спадкоємець, що отримав велику частину майна в натурі, сплачує  решті спадкоємців грошову компенсацію.

Оскільки частка земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 і дорівнює 0,012 га, є незначною і не може бути реально виділене в натурі, що підтверджується судово-технічною експертизою, суд вважає необхідним примусово припинити права власності ОСОБА_1 на 0,012 га земельної ділянки (обов'язкова частка в спадковому майні) з виплатою компенсації.

Згідно висновку фахівця агентства нерухомості «Мультидом»ринкова вартість 100 кв.м  земельних ділянок по АДРЕСА_1 складає 16329 гривень.

Зважаючи на вище вказаний висновок, вартість ідеальної частки ОСОБА_1 складає 19594,80 гривень виходячи з наступного розрахунку (16329х1,2=19594,80).

Крім того відповідно до норм діючого законодавства ОСОБА_3 на депозит суду була внесена сума компенсації ідеальної частки ОСОБА_1, тому суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 у повному обсязі.

     На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 10,30,60,74,88,212,213 ЦПК України, ст.ст. 535,545,562 ЦК України (в редакції 1963 року); ст.ст. 1241,1257,1278 ЦК України (в редакції 2004 року), суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 правонаступник ОСОБА_2 право власності на обов’язкову часку у спадку після смерті ОСОБА_4, а саме на 0,012 га земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позову - відмовити.

Зустрічній позов ОСОБА_3 –задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_1 правонаступник ОСОБА_2 на 0,012 га земельної ділянки (обов’язкова частка у спадку після смерті ОСОБА_4), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь правонаступника ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 19 594,80 гривен, яка знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА у м. Севастополі у рахунок обов’язкової частки у спадку після смерті ОСОБА_4, а саме  0,012 га земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на обов’язкову частку у спадку ОСОБА_1 правонаступник ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, а саме 0,012 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий - суддя:                                        /підпис/                              

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду  м. Севастополя                                                                                А.С. Лемешко