Справа №2-1080/11

      Категорія №                                 

РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

Головуючого: судді –Лемешко А.С.,

при секретарі –Пус М.Ю.,         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частку спадкового майна, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення факту належності свідоцтва, визнання права власності на частку спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних стосунків, визнання права власності на частку спадкового майна,

                                            ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, уточнивши свої позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 і визнати за нею право власності на житлову кімнату, площею 10.1 кв.м., веранду, площею 13.1 кв.м.,10.9 кв.м. в АДРЕСА_1; визнати недійсним заповіт, складеній її батьком ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3; встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати недійсним свідоцтво про право власності на Ѕ частку  квартири АДРЕСА_1, яке видане на ім'я її батька ОСОБА_5

ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, в якому  просить встановити факт перебування у шлюбі ОСОБА_5 і ОСОБА_6; визнати за нею право власності на 2/3 частки спадкового майна після смерті її батьків.

ОСОБА_2 звернулася з самостійним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення факту належності свідоцтва про право власності від 03.06.1993 р. на спадкову квартиру померлим ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та визнання  за нею право на спадщину на ј частку квартири АДРЕСА_1 в м. Севастополі, який ухвалою суду від 30.11.2010 року був об'єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частку спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних стосунків, визнання права власності на частку спадкового майна.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що квартира АДРЕСА_1 в м. Севастополі була приватизована батьками сторін ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в рівних частках. 05.08.1999 року її мама склала заповіт, відповідно до якого остання заповідала спірну квартиру їй і відповідачам. ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла. Заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини позивачка не подавала, проте вважає, що після смерті матері вона фактично прийняла спадщину, користувалася двома кімнатами, пускала туди квартирантів в літній час, тому вступила в управління і володіння своєю часткою майна. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина. Позивачка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але дізналася, що батько склав заповіт на користь сестри ОСОБА_3, заповідав їй Ѕ частку спірної квартири. Вважає, що даний заповіт необхідно визнати недійсним, оскільки було складено з порушення вимог закону. Так, свідоцтво про виділ частки з загальної сумісної власності є незаконним. Крім того, перший заповіт батьків був складений за час дій ЦК УССР(1963 р.), що виповідає вимогам ст. 1243 ЦК України (2003 р.). Тобто дійсно, первісній заповіт, як правочин, по котрому виникають права та обов’язки, продовжив дію до 10.06.2006 року, тобто до моменту складання нового заповіту і відміні першого заповіту. Тобто батько розпорядився долею майна, яка, на її думку, йому не належала. Просить також визнати недійсним свідоцтво про право власності на Ѕ  частку спірної квартири, яке видане її батьку, оскільки воно видане з порушеннями вимог закону. Зустрічні позовні вимоги не визнали з підстав вищенаведеного. Позов ОСОБА_2 визнали частково.

Відповідачка ОСОБА_3 і її представник в судовому засіданні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 не визнали, зустрічний позов підтримали у повному обсязі, вказуючи, що після смерті матері ОСОБА_6 пройшло більше 6 років. У встановлений законом строк, позивачка до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини  не зверталася і  фактично не претендувала на спадщину, оскільки в спірному домоволодінні проживав і був зареєстрований лише батько сторін, тому він і прийняв спадщину, у зв'язку з чим, йому повинна належати на праві власності вся квартира. Крім того, факт прийняття її батьком спадщини після смерті дружини був встановлений у суді, про що є рішення суду. Також вважає, що жодних підстав для визнання свідоцтва про право власності на квартиру і заповіту, складеного її батьком 10.06.2006 р. недійсним немає, оскільки при оформленні цих документів дотримані всі вимоги законодавства, що діяло на той момент. Вказує, що після смерті дружини батько важко хворів, і вона вимушена була звільнитися з роботи і переїхати до батька, аби здійснювати за ним догляд. Впродовж останніх 4-х років вона не лише постійно доглядала батька, купувала ліки, але і оплачувала всі комунальні платежі по спірній квартирі, за свої кошти зробила ремонт даної квартири. 10 червня 2006 року батько залишив заповіт, за яким Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 він заповідав їй. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер. Після смерті батька вона є спадкоємцем за заповітом на 1/2 частку спірної квартири. Незаповідана Ѕ частка квартири успадковується сторонами згідно із законом, тобто по 1/6 частці кожному. Таким чином, вона, ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом на Ѕ частку спірної квартири і спадкоємцем згідно із законом на 1/6 частку квартири, а всього їй належить 2/3 частки спірної квартири. У встановлений законом термін вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину вона не може, оскільки у свідоцтві про шлюб була допущена помилка в читанні прізвища і по батькові. Позов ОСОБА_2 визнає частково в частині визнання за нею ј частки спадкового майна.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 первісний позов не визнала, зустрічні позовні вимоги визнала частково, свій позов підтримала у повному обсязі і  просить встановити факт належності свідоцтва про право власності від 03.06.1993 р. на спадкову квартиру померлим ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та визнати за нею право на спадщину на ј частку квартири АДРЕСА_1, м. Севастополі, пояснюючи, що на момент смерті батька вона була непрацездатна, тому має право на 1/12 частку спірної квартири, як на обов'язкову частку і на 1/6 частку, як спадкоємець згідно із законом, а всього претендує на ј  частку спірної квартири. У встановлений законом термін вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину вона не може, оскільки у свідоцтві про шлюб була допущена помилка в читанні прізвища і по батькові батьків, тому необхідно встановити факт належності свідоцтва про право власності від 03.06.1993 року на спірну квартиру саме ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Вислухавши сторони, їх представників, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд  приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, зустрічний позов підлягає задоволенню частково, позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Квартира №АДРЕСА_1 в м. Севастополі належала подружжю  ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на праві загальної спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.06.1993 року. Відповідно до ст.8 Закону України від 19.06.1992 р. «Про приватизацію державного житлового фонду»передача займаних квартир здійснюється в загальну спільну або пайову власність всім членам, що проживають в квартирі, сім'ї, які мають рівні права, в даному випадку по Ѕ частки кожному. За життя подружжя ОСОБА_4 отримане ними свідоцтво про право власності на квартиру не оспорювали, порушень закону при її здійсненні суд не виявив.

Таким чином у суду немає підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 03.06.1993 року на квартиру №АДРЕСА_1 в м. Севастополі на ім’я ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

Також у суду немає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття нею спадщини за заповітом після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки позивачка в спірній квартирі на момент смерті матері не проживала, не була в ній зареєстрована, до нотаріальну контори в шестимісячний термін з дня смерті матері із заявою про прийняття спадщини не зверталася. Крім того, рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 24.03.2010 року, яке є в матеріалах справи та набрало чинності, встановлено, що  після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв лише її чоловік ОСОБА_5 Фактичні обставини, встановлені рішенням суду, знов доведенню не підлягають. Достовірних доказів того, що після смерті матері позивачка ОСОБА_1 користувалася спірним майном, суду не надано.

Не приймається судом до уваги і заповіт, складений від імені ОСОБА_4 від  05.08.1999 року, оскільки за ним ніхто із спадкоємців спадщину не прийняв. Крім того, з його змісту абсолютно неможливо встановити, яку частку квартири заповідач відписав спадкоємцям, оскільки спірна квартира між подружжям реально поділена не була і не визначався порядок її користування між власниками.

Тому законних підстав для визнання недійсним заповіту від 10.06.2006 року, складеного від імені ОСОБА_5 на користь відповідачки ОСОБА_3, у суду немає, оскільки дані вимоги витікають з раніше заявлених вимог про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності, у задоволенні яких суд відмовляє.

Позовні вимоги позивачки відносно визнання за нею права власності на спадкове майно, що залишалося після смерті батька підлягають задоволенню частково: в частині визнання за нею 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкоємства за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки позивачка ОСОБА_1 на момент смерті батька була працездатною особою, то право на обов’язкову частку не має.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, а вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Після смерті батька сторін ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_5 був складений заповіт 10.06.2006 року, відповідно до якого Ѕ частку спірної квартири він заповідає на користь дочки ОСОБА_3 У встановлений законом термін сторони звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті їх батька.

На підставі цього частки у спадковому майні повинні бути розподілені наступним чином:

-          ОСОБА_3 повинно належати право власності на 7/12 часток спірної квартири, а саме: відповідно до заповіту її батька 5/12 (з вирахуванням обов’язкової частки 1/2-1/12) і 1/6 доля квартири  відповідно до спадкоємства за законом;

-          ОСОБА_2 повинно належати право власності на 1/4 частку спірної квартири, а саме: відповідно до обов’язкової частки 1/12 частка і 1/6 частка за законом;

-          ОСОБА_1 повинно належати право власності на 1/6 частку спірної квартири відповідно до закону.

Разом з цим, суд вважає можливим встановити факт належності свідоцтва про право власності від 03.06.1993 року на квартиру АДРЕСА_1 померлим ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки їх прізвище по батькові українською та російською мовою пишеться по різному.

Керуючись ст.ст. 257,1220,1234-1236,1241,1245,1261,11267,1268-1272 ЦК України, ст.ст. 15,30,42,57,60,64,212-215 ЦПК  України,  суд

                                   ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкоємства за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В решті позову - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Встановити факт належності свідоцтва про право власності від 03.06.1993 року на квартиру АДРЕСА_1 померлим ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкоємства за законом та згідно виділеної обов’язкової частки після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зустрічний позов ОСОБА_3 –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/12 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкоємства за законом та заповітом після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий - суддя:                                        /підпис/                              

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду  м. Севастополя                                                                                А.С. Лемешко