cправа №2-925/11

категорія №34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:  

головуючого –судді Лемешко А.С.,

при секретарі –Пус М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа Рада опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про розірвання  шлюбу та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про розірвання  шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком, а малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір’ю. Вимоги мотивовані тим, що 25.03.2005 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, від якого народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. У наступний час сторони проживають окремо, подружні відносини не підтримують, єдиного бюджету не ведуть, втратили почуття поваги один до одного. Старший син ОСОБА_3 проживає разом із ним, а молодший син разом із матір’ю.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові. Просить розірвати шлюб, укладений 25.03.2005 року між ним та відповідачкою та визначити місце проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ним, а малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір’ю.

Відповідачка у судовому засіданні 01.03.2011 року позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що вона не може проживати разом із позивачем не з власної волі. Оскільки особистого житла у неї немає, тому старший син залишився проживати разом із батьком, а молодший –із нею. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторони, представника, пояснення свідків, приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.03.2005 року знаходяться у зареєстрованому шлюбі. Від сумісного життя мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 2009 року сторони проживають окремо, подружніх стосунків не підтримують, сумісний бюджет не ведуть, втратили почуття поваги один до одного. З цього часу старший син ОСОБА_3 проживає разом із батьком, знаходиться на його утриманні та позивач займається його вихованням. Молодший син ОСОБА_4 проживає разом із матір’ю, лише деякі вихідні відповідачка залишає сина у нього.

    Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_1, ОСОБА_7, які приходяться позивачу сестрою та батьком відповідно підтвердили, що відповідачка після укладення шлюбу з ОСОБА_1 дійсно проживала разом у АДРЕСА_2, яку подружжя орендувало. Влітку 2009 року подружжя переїхало у будинок АДРЕСА_3. Відповідачка ОСОБА_2 проживала три місяці, потім забрала свої речі, молодшого сина і поїхала до своїх батьків у АДРЕСА_1. За час проживання у будинку ОСОБА_2 належного уходу за дітьми не здійснювала, чистоту у будинку не підтримувала, розвитком дітей не займалася, ввечері допізна гуляла, а вдень відсипалася. Вважають, що сім’ї як такої між подружжям не склалося, оскільки сама відповідачка відсторонилася від сім’ї та дітей, жила своїм життям.

    Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжям.

Суд вважає, що причини, які побудили позивача звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу є обґрунтованими, сторони не ведуть сумісне господарство, сумісний бюджет, за останній час сторони не підтримують подружніх відношень, з жовтня 2009 року проживають окремо, подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї неможливо. Спору про розподіл спільно нажитого майна на цей час не має.

    Згідно зі ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

На підставі вищенаведеного, суд вважає можливим визначити місце проживання старшої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком, а малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір’ю виходячи з наведеного.

Як встановлено у судовому засіданні, після розірвання стосунків із дружиною, позивач ОСОБА_1 залишився проживати разом із старшим сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_3. Молодший син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишився разом із матір’ю.  

У спірному будинку позивачем зроблені усі необхідні умови для проживання, навчання та розвитку сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено у судовому засіданні свідками ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 Позивач ОСОБА_1 працює слюсарем-сантехніком у КП «Севміськводоканал», має постійний заробіток в сумі біля 1600 гривень, регулярно платить відповідачці аліменти на утримання дітей, хоча старший син проживає разом із ним. За місцем роботи позивач характеризується позитивно, має диплом кваліфікованого робітника, що характеризує його з позитивного боку, його робочий час становить з 8-00 години до 17-00 години, що дозволяє позивачу приділяти дитині достатньо уваги. Разом із ними у будинку проживає дідусь –ОСОБА_1, який має можливості доглядати за онуком у разі необхідності та відсутності позивача вдома. У наступний час старший син ОСОБА_3 відвідує дитячий садок, до якого його водить і забирає тільки батько.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона працює вихователем у санаторному закладі «Сонечко», де знаходилися на лікуванні обидві дитини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Спочатку до санаторія поступив старший син –ОСОБА_3, якого зранку приводив та ввечері забирав батько. Пізніше до санаторію поступив молодший ОСОБА_4, якого приводила мати та залишала з понеділка по п’ятницю, а у вихідні дні забирала додому. Діти між собою спілкуються як брати, але старший ОСОБА_3 знає тільки батька, коли приходить мати він не виходить до неї. Молодший син ОСОБА_4 знає і мати і батька. Пару разів до санаторія батько приводив і старшого сина і молодшого, оскільки останній залишався у батька на вихідні.

При вирішенні спору щодо визначення місця проживання дитини суд бере до уваги відношення, які склалися між кожним із батьків з дитиною, прив’язаність дитини до кожного з батьків, тому вважає можливим визначити місце проживання старшої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком, а молодшого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір’ю.

Керуючись ст.ст. 105,110,112,114,150,161 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10,30,60,64,88,212,213 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 -  задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 25.03.2005 року відділом ЗАГС Нахімовського району м. Севастополя (актовий запис №94) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком –ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, малолітного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір’ю –ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий –суддя:                                                  /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду  м. Севастополя                                                                                А.С. Лемешко