У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Євграфової Є.П.,
Сімоненко В.М., Юровської Г.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до житлово-експлуатаційної організації №3 (далі – ЖЕО №3), державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі – ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»), виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов’язання припинити надання комунальних послуг, нарахування розміру оплати послуг за касаційною скаргою ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у належній їм на праві власності квартирі АДРЕСА_1 вони встановили за власні кошти бойлер для підігріву води та масляні радіатори для обігріву приміщення, які живляться від електромережі, тому позивачі звернулися до відповідачів із заявами про відключення квартири від мережі централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплової енергії, однак їм було відмовлено через неможливість припинення подачі послуг до інших квартир, тому просили зобов’язати ЖЕО №3, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» припинити постачання теплової енергії та нарахування оплати за послуги з 25 червня 2009 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 листопада 2010 року, позов задоволено.
У поданій касаційній скарзі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» просило скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 42 Конституції України, ст. ст. 19-22, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дійшов висновку про те, що позивачі як власники квартири вправі були відмовитися від наданих послуг, а оскаржувана відмова припинити надання централізованого гарячого водопостачання та теплової енергії порушує їхнє право на вільне та незалежне від будь-кого користування й розпорядження належним майном.
З такими висновками районного суду погодився й суд апеляційної інстанції.
Проте такий висновок суду всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України є таким, що свідчить про неповне з’ясування судами обставин справи та не обґрунтування рішення суду належними доказами.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд розглянув справу з порушенням цієї норми.
В апеляційній скарзі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (а. с. 146-147) посилалося на те, що процедура відключення від мереж централізованого опалення й гарячого водопостачання передбачена нормами чинного законодавства, зокрема наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, та затвердженим ним Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального теплопостачання (далі – Порядок). Суд залишив поза увагою, що наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року №169, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 28 листопада 2007 року №1320/14587, були затверджені зміни до цього Порядку, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення й гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому .
Апеляційний суд, посилаючись у оскаржуваному рішенні на окремі положення Порядку, залишив доводи відповідача поза увагою й належною оцінкою.
За таких обставин, які свідчать про те, що апеляційним судом неправильно застосований процесуальний закон і це призвело до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: В.П. Гончар
Є.П. Євграфова
В.М. Сімоненко
Г.В. Юровська