УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Гончара В.П.,
Євграфової Є.П., Мартинюка В.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Херсонської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання правочину в частині третейського застереження недійсним, за касаційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2008 року уклала акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБ СР «Укрсоцбанк») договір кредиту, відповідно до умов якого їй було надано 247 тис. доларів США зі сплатою 14% річних терміном до 5 травня 2023 року.
Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що в разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди» домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, указаному в цьому пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Вважаючи, що зазначений пункт договору порушує її права, ОСОБА_3 просила визнати його недійсним.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2010 року, позов задоволено. Визнано недійсним п. 6.2 ст. 6 договору кредиту від 30 травня 2008 року № 051/8/064, укладеного між ОСОБА_3 та АКБ СР «Укрсоцбанк».
У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що умови п. 6.2 ст. 6 кредитного договору суперечать нормам ЦК України, іншим законодавчим актам, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України «Про третейські суди».
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
З урахуванням наведеного не можна погодитися з висновками судів про те, що укладення сторонами третейської угоди є порушенням прав ОСОБА_3, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Інших підстав недійсності п. 6.2 спірного договору позивачкою не наведено та судом не зазначено.
Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону та рішення Конституційного Суду України не врахували , у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Т.П. Дербенцева
В.П. Гончар
Є.П. Євграфова
В.І. Мартинюк