УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20218/11
Справа 22ц-20218/ 11 Головуючий в суді першої
Категорія 20 (4) інстанції - Прасолов В.М.
Доповідач Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – представника ОСОБА_2 -
ОСОБА_3,представника ПП «Продекс» та ОСОБА_4 - ОСОБА_6,
відповідача – ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу приватного підприємства „Продекс” на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства „Продекс”, ОСОБА_7, Державного комунального комерційного торгово-виробничого підприємства „Саксагань”, треті особи – Товарна біржа «Українська біржа нерухомості», Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради „Криворізьке бюро технічної інвентаризації”, приватний нотаріус ОСОБА_8 про визнання частково недійсним договору про спільну власність, про визнання недійсними договору купівлі-продажу будівель, протоколу прилюдних торгів та про визнання права у спільній власності на 1/3 частину будівель і за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Приватного підприємства „Продекс”, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору про спільну власність, про визнання недійсними договору купівлі-продажу будівель, протоколу прилюдних торгів та про визнання права у спільній власності на 1/3 частину будівель та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_2 про розірвання договору.
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2004 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПП „Продекс”, третя особа ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/3 частину будівлі А-1, площею 1994,5 кв.м за адресою АДРЕСА_1 і на 1/3 частину прибудови до тарного складу „А”, площею 461,3 кв.м за адресою АДРЕСА_2.
Позивач неодноразово уточнював та доповнював позовні вимоги.
У лютому 2007 року ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву в остаточній редакції до ПП «Продекс», ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_4,, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 і просив визнати недійсним на підставі ст.. 48 ЦК УРСР (1963р.) п.2 договору про спільну власність від 02.07.2001 року, укладеного ним з ПП «Продекс» і ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі 3449 та визнати на підставі ст.. 58 ЦК УРСР (1963р.) недійсним договір купівлі-продажу будівель від 04.07.2001 року як удавану угоду, укладеного між Державним комунальним комерційним торговельно - виробничим підприємством «Саксагань» і ПП «Продекс» за результатами прилюдних торгів проведених Криворізькою філією Української біржі нерухомості 04.07.2001 року та визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі засолочного цеху А-1, площею 1994, 5 кв.м. і прибудови до тарного складу «А», площею 461,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 у спільну часткову власність ПП «Продекс», ОСОБА_2 і ОСОБА_7 по 1/3 частині кожному і просив визнати недійсним протокол прилюдних торгів №30 від 04.07.2001 року Криворізької філії Української біржі нерухомості та реєстраційне посвідчення, виданого КП «Криворізьке БТІ» 29.08.2001 року і зареєстрованого в реєстровій книзі №8 «Н»-154-3154 на сторінці №8 «Н» 180-3180 і визнати за ним – ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину будівлі засолочного цеху А-1, площею 1994, 5 кв.м. та прибудови до тарного складу «А», площею 461, 3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3.
У листопаді 2005 року відповідач ОСОБА_7 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ПП «Продекс» і просив визнати недійсним п.2 договору про спільну власність від 02.07.2001 року та визнати за ним право власності на 1/3 частину засолочного цеху А-1, площею 1994,5 кв.м і прибудови до тарного складу „А”, площею 461,3 кв.м за адресою АДРЕСА_3.
Після уточнення зустрічної позовної заяви відповідач ОСОБА_7 просив визнати недійсним на підставі ст.. 48 ЦК УРСР (1963р.) п. 2 договору про спільну власність від 02.07.2001 року, визнати недійсним на підставі ст.. 58 ЦК України договір купівлі-продажу від 04.07.2001 року, визнати недійсним протокол прилюдних торгів №30 від 04.07.2001 року Криворізької філії Української біржі нерухомості, реєстраційне посвідчення від 29.08.2001 року, виданого КП «Криворізьке БТІ» та визнати за ним право власності на 1/3 частину засолочного цеху А-1, площею 1994,5 кв.м і прибудови до тарного складу „А”, площею 461,3 кв.м за адресою АДРЕСА_3.
У травні 2006 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа ПП «Продекс» і просив розірвати договір про спільну власність від 02.07.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрованого в реєстрі за № 3449.
Ухвалою суду від 13.11.2007 року позовна заява ОСОБА_4 залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України (т.4 а.с.65).
05 лютого 2007 року суд протокольно в судовому засіданні постановив ухвалу про залучення до участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_2 співвідповідачем ДП «Саксагань» у якості третіх осіб Українську товарну біржу нерухомості», КП «Криворізьке БТІ» (т.4 а.с. 165).
13 листопада 2007 року суд протокольно в судовому засіданні постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Заочним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, зустрічний позов відповідача ОСОБА_7 задоволено частково.
Визнано недійсним п.2 договору про спільну власність від 02 липня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за № у реєстрі 3449, як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 липня 2001 року, укладений між ДККТВП „Саксагань” та ПП „Продекс”, зареєстрований Криворізькою філією Української біржі нерухомості, як удавану угоду і визнано дійсним договір купівлі-продажу виробничого комплексу, що складається з будівель засолочного цеху „А-1”, площею 1994, 5 кв.м, прибудови до тарного складу „А”, площею 461,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 у спільну часткову власність ОСОБА_2, ПП „Продекс”, ОСОБА_7 по 1/3 частині за кожним.
Визнано недійсним протокол прилюдних торгів №30 від 04 липня 2001 року Криворізького філіалу Української біржі нерухомості та реєстраційне посвідчення, видане КП „Криворізьке БТІ” 29 серпня 2001 року і записаного в реєстровій книзі № 8”н”-154-3154 на сторінці № 8”н”180-3180.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину виробничого комплексу, що складається з будівель засолочного цеху „А-1”, площею 1994,5 кв.м, і прибудови до тарного складу „А”, площею 461,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/3 частину виробничого комплексу, що складається з будівель засолочного цеху „А-1”, площею 1994,5 кв.м, і прибудови до тарного складу „А”, площею 461,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу будівель засолочного цеху та прибудови до тарного цеху у спільну часткову власність – відмовлено.
Поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_7 строк позовної давності.
Стягнуто з ПП „Продекс” судові витрати по сплаті державного мита на користь ОСОБА_2 - 92 грн. 50 коп., на користь ОСОБА_7 - 92 грн. 50 коп. і на користь держави 34 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 27 серпня 2008 року відмовлено відповідачу ПП „Продекс” у задоволенні заяви про скасування заочного рішення.
В апеляційній скарзі відповідач ПП „Продекс” просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, так як воно ухвалено з порушенням ч.2 ст. 224 ЦПК України, якою передбачено ухвалення заочного рішення при неявці в судове засідання всіх відповідачів, повідомлених належним чином, без поважних причин, однак суд ухвалив заочне рішення при неявці одного відповідача, а саме представника відповідача ПП «Продекс».
Суд порушив вимоги ст.ст.57,58,59, 60, 61, 63,212,213 ЦПК України по оцінці обставин та доказів по справі.
Суд не взяв до уваги і не дав оцінку тим обставинам, що будівлі виробничого комплексу були придбані з метою зайняття спільною діяльністю і сам договір про спільну власність від 02.07.2001 року є фактично договором про сумісну діяльність з використанням придбаних будівель у комерційних цілях та отримання прибутків ПП «Продекс» та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_7, що заборонялось ст.. 430 ЦК УРСР (1963р.).
Висновок суду про те, що договір купівлі-продажу будівель виробничого комплексу від 04.07.2001 року, укладений між ДКК ТВП «Саксагань» та ПП «Продекс», є удаваним, не відповідає встановленим обставинам та змісту договору про спільну власність від 02.07.2001 року.
Суд також не дав оцінки тим фактам, що після придбання будівель виробничого комплексу позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_7 не брали участі в утриманні цих будівель та у сплаті обов’язкових платежів.
Крім того, суд в порушення ст.. 71 ЦК УРСР (1963р.) необґрунтовано визнав пропуск позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_7 строку позовної давності з поважних причин.
Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02липня 2001 року ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ПП «Продекс» у письмовій формі домовились придбати у спільну часткову власність нерухоме майно – будівлі виробничого характеру, вказавши у договорі, що учасником біржових торгів виступить ПП «Продекс».
Для придбання спірного майна ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ПП «Продекс» здійснили вклади в рівному грошовому розмірі по 9250,00 грн. кожний.
04 липня 2001 року на товарній біржі «Українська біржа нерухомості» був укладений договір, відповідно до якого Державне комерційне комунальне торгівельно-виробниче підприємство «Саксагань» продало, а ПП «Продекс» купило спірне нерухоме майно, яке на праві приватної власності зареєстровано за ПП «Продекс».
Визнаючи п. 2 договору про спільну власність, від 02.07.2001 року, нотаріально посвідченого, згідно якого учасником біржових торгів виступить ПП «Продекс», на яке будуть оформлені правоустановчі документи недійсним, згідно ст. ст. 48, 60 ЦК України в редакції 1963 року, суд першої інстанції виходив з того, що цей пункт суперечить вимогам ст. ст. 2, 3 Закону України «Про власність», якими передбачено, що майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам (ст. 3 Закону); кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншим; громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок укладених угод, не заборонених законом (ст. 2 Закону).
При визнанні недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 04.07.2001 року між ДККТВП «Саксагань» та ПП «Продекс», зареєстрований Криворізькою філією «Українська біржа нерухомості», суд першої інстанції дійшов висновку, що цей договір є удаваним правочином, оскільки сторони мали на увазі договір купівлі-продажу виробничого комплексу у спільну часткову власність, тому цей договір було укладено між підприємством «Саксагань», як продавцем та ОСОБА_2, ОСОБА_7, ПП «Продекс», як покупцями у спільну часткову власність покупців.
Оскільки, на думку суду, договір купівлі-продажу є недійсним відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року), суд дійшов висновку, що з цих підстав підлягає визнанню недійсним протокол № 30 від 04.07.2001 року прилюдних біржових торгів.
Дійшовши висновку, що спірні будівлі придбані у спільну часткову власність сторін і підлягали оформленню на трьох співвласників, а не одноособово на ПП «Продекс», суд зробив висновок про недійсність реєстраційного посвідчення, виданого КП «Криворізьке БТІ» 29.08.2001 року і записане в реєстровій книзі № 8 «н» - 154-3154 на стор. № 8 «н» 180-3180 та відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про власність», ст. 6 ЦК України (в редакції 1963 року) визнав право власності за ОСОБА_2 і ОСОБА_7 на 1/3 частину спірного нерухомого майна за кожним із них.
Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна в спільну часткову власність , суд дійшов висновку про безпідставність цієї вимоги, так як такий договір не був сторонами укладений, а встановивши, що договір купівлі продажу 14.07.2001 року укладено з метою приховати іншу угоду (удавана угода), суд повинен застосувати правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі, а саме придбання спірного майна у спільну часткову власність.
Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду, враховуючи наступне.
Як убачається із договору про спільну власність від 02.07.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, ПП «Продекс» в особі власника ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7 уклали цей договір на слідуючих умовах: 1) сторони об’єднали свої кошти, кожна в рівних частинах по 9250,00 грн. для придбання на аукціоні виробничого комплексу, який складається з будівлі засолочного цеху та прибудови до тарного складу «А»; 2) учасником біржових торгів виступить ПП «Продекс», на яке будуть оформлені правоустановчі документи; 3) При умові придбання цього виробничого комплексу він буде належати їм на праві спільної часткової власності, кожному по 1/3 частині; 4) Володіння, користування і розпорядження спільним майном провадиться за згодою сторін; 5) Кожна із сторін, учасник спільної часткової власності, відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов’язаннях, пов’язаних з спільним майном і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна; 6) Кожний з учасників спільної часткової власності при виділі одержує грошову компенсацію.
Договір підписано ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7 (а.с. 5 т. 1), що свідчить про те, що сторони погодилися з усіма пунктами цього договору.
Визнаючи п. 2 договору недійсним, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що він не відповідає п.п. 2, 3 Закону України «Про власність» та ст. 112 ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки положення цих правових норм передбачають можливість належання майна на праві спільної (часткової або сумісної) власності двом або кільком громадянам, двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним і громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним і громадським організаціям.
Крім того, цей пункт не стосується прав і обов’язків сторін, а лише закріплює процедуру оформлення права власності на спірне нерухоме майно на майбутнє, тому не можна вважати цей пункт таким, що міг на момент укладення договору купівлі-продажу спірного майна перешкодити ОСОБА_7 і ОСОБА_2 прийняти безпосередню участь у прилюдних біржових торгах разом з власником ПП «Продекс» та бути нарівні з ПП «Продекс» покупцями нерухомого майна.
Судом першої інстанції безпідставно визнано недійсним протокол № 30 прилюдних біржових торгів зважаючи на недійсність біржового договору купівлі-продажу спірного майна, оскільки, по-перше, проведення торгів передує укладенню договору купівлі-продажу; по-друге, цей протокол прилюдних торгів не є правочином,тому цей документ не можна визнавати за правилами недійсності правочинів; по-третє, Цивільний Кодекс України (в редакції 1963 року) не містить правових норм щодо визнання прилюдних біржових торгів недійсними.
Пунктом 7.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів визначено лише умови, за яких прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися.
Стаття 58 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачає недійсність мнимої і удаваної угоди.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_7 щодо визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним згідно ч. 2 ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року), суд першої інстанції визнав дійсним цей же договір купівлі-продажу та визнав за ОСОБА_2 і ОСОБА_7 право власності на 1/3 частину (за кожним) нерухомого майна, залишивши при цьому 1/3 частину спірного майна без власника, а ПП «Продекс» без власності.
З таким висновком не можна погодитися, оскільки він суперечить вимогам ч. 2 ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року), п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» із змінами.
Якщо угода одного виду шляхом обману приховується угодою другого виду, остання називається удаваною або симулянтською.
В такому випадку має місце укладення двох правочинів: 1) реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки; 2) правочину, вчиненого для приховання реального правочину.
Удаваний правочин завжди нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі (наприклад угода дарування може приховувати угоду купівлі-продажу).
Згідно з ч. 2 ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року) удавана угода не визнається недійсною і до неї застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі, у разі якщо угода, яку сторони насправді вчинили, відповідає вимогам закону. Якщо ж угода, яку сторони насправді вчинили, суперечить законодавству, вона підлягає визнанню недійсною із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угод такого типу (ст. 48 ЦК України 1963 р.).
Визнаючи недійсним реєстраційне посвідчення, видане КП «Криворізьке БТІ» 29.08.2001 року і записане в реєстровій книзі, за яким ПП «Продекс» є власником спірного нерухомого майна, суд не врахував, що цей документ оформлює, підтверджує право, а право не може бути недійсним – воно може існувати або ні.
Крім того, при ухваленні заочного рішення, судом порушено вимоги ч. 2 ст. 224 ЦПК України, якою передбачено заочний розгляд справи у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, нового рішення про відмову ОСОБА_2, ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3,4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продекс» задовольнити.
Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_2 до Приватного підприємства „Продекс”, ОСОБА_7, Державного комунального комерційного торгово-виробничого підприємства „Саксагань”, треті особи – Товарна біржа «Українська біржа нерухомості», Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради „Криворізьке бюро технічної інвентаризації”, приватний нотаріус ОСОБА_8 про визнання частково недійсним договору про спільну власність, визнання недійсними договору купівлі-продажу будівель, протоколу прилюдних торгів, визнання права у спільній власності на 1/3 частину будівель та у зустрічному позові ОСОБА_7 до Приватного підприємства „Продекс”, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору про спільну власність, визнання недійсними договору купівлі-продажу будівель, протоколу прилюдних торгів, визнання права у спільній власності на 1/3 частину будівель - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева