ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 р.  Справа № 2а-15870/10/0470

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О. В  

при секретаріКравець Є.С.

за участю:

представників позивача

представника відповідача Стьопіна Ю.О., Каплан О.М.

Місюренко Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому позивач просить скасувати рішення  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про застосування штрафних санкцій від 18 листопада 2010 року № 0001508811/39463/10/08 02/1-09.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач застосував до нього  санкції відповідно до податкового законодавства помилково, оскільки за порушення, які відбулись у 2008 році, такі санкції є адміністративно-господарські і застосовуються в порядку ст.250 Господарського кодексу України, тобто не більше ніж один рік з дати виникнення таких порушень.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в даних правовідносинах відповідач не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією , а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами планової перевірки Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" 25 жовтня 2010 року працівниками Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №004682.

Актом зафіксовано несвоєчасне оприбуткування готівки (не у день її одержання) в книзі обліку розрахункових операцій №0402005533 від 24.12.2007 року на суму 11000,00грн., а саме: за 13.12.2008 на суму 11000,00 грн. (z-звіт №0087 роздруковане 14.12.2008) та не роздрукування фіскального звітного чеку (z-звіту) РРО за 13.12.2008р.

На підставі зазначеного акту Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську прийняла рішення про застосування штрафних санкцій від 18 листопада 2010 року №0001508811/39463/10/08 02/1-09 на суму 55000,00 гривень.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів господарювання за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до ч.1,2 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги повністю доведені позивачем, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про застосування штрафних санкцій від 18 листопада 2010 року №0001508811/39463/10/08 02/1-09 - скасувати  

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16.03.2011 року.

Суддя                       

О.В. Єфанова