Справа № 2-1282/11 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/0390/492/11

Категорія:42 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 року                                                                      

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого –судді Здрилюк О.І.,  

суддів: Карпук А.К.,  Веремчук Л.М.,

при секретарі –Гнепі П.М.,

з участю пр-ків позивача –Догойди Р.П., Мигальчука О.П.,

відповідача –ОСОБА_3,

його представника –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Луцького слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виселення за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2011 року,

    В С Т А Н О В И Л А :

      Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2011 року позов в даній справі задоволено.

      Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

      Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Луцького слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області по 4 грн. 25 коп. судового збору та по 18 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

       В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення та ухвалити нове –про відмову в позові.

Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

       Судом першої інстанції встановлено, що відповідачам на час служби ОСОБА_3 у позивача було надано службове приміщення –кімнату АДРЕСА_1, який перебуває на балансі у позивача. Оскільки ОСОБА_3 звільнений зі служби за власним бажанням, то він разом з членами сім’ї підлягає виселенню з вказаного житла без надання іншого жилого приміщення.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду –залишенню без змін з наступних підстав.

       Згідно ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

        Із копії протоколу № 1 від 09.10.2007 року засідання житлової комісії позивача та корінця ордера № 12 вбачається, що відповідачам на підставі прийнятого комісією рішення надано на час служби ОСОБА_3 в органах кримінально-виконавчої системи кімнату АДРЕСА_1 (а.с.4, 39-40).

        Відповідно до ч.2 ст.132 ЖК України працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

        Із виписки з особової справи ОСОБА_3 вбачається, що він з 24.07.2001 року по 15.02.2010 року працював в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області та наказом № 7 о/с від 15.02.2010 року його звільнено з посади головного спеціаліста сектору організації виробництва, маркетингу, інженерного забезпечення Управління за п.64 «ж»Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України –за власним бажанням (а.с.10, 12).

         Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовних вимог щодо виселення відповідачів зі спірної кімнати без надання іншого жилого приміщення.

         Безпідставними є посилання апелянта стосовно того, що судом не взято до уваги тієї обставини, що гуртожиток не перебуває у власності позивача.

         Із матеріалів справи вбачається, що будівля, яка розташована на АДРЕСА_1 перебуває на балансі позивача та має статус гуртожитку відповідно до документів, долучених до матеріалів справи та оглянутої в апеляційному суді інвентаризаційної справи.

         Що стосується застосування ст.19 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», який набрав чинності з 01 січня 2009 року, то даний закон не має зворотної дії і не може застосовуватися до даних правовідносин. Крім того, відповідно до ст.1 цього Закону сфера його дії не поширюється на відповідачів.

  Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

  Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

  Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

  Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

                                                    У Х В А Л И Л А :

         Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді