Справа № 2-5361/10 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В.

Провадження № 22-ц/0390/412/11

Категорія:27 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Гапончука В. В.,

суддів -  Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.,

при секретарі  Понєдєльник  О.  А.

          з участю

представника позивача – Савчук Ю.Н.,

відповідача – ОСОБА_2          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернувся в суд з позовом в якому зазначав, що з ОСОБА_3 07.07.2006 року було укладено договір кредиту відповідно до умов якого позичальнику були надані у тимчасове користування грошові кошти в сумі 17000 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 06.07.2021 року. ОСОБА_3 зобов’язувався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному договором.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за договором кредиту 07.07.2006 року було укладено з ОСОБА_2 договір іпотеки за умовами якого в іпотеку позивачу було передано однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Позичальник за кредитним договором свої зобов’язання щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування грошовими коштами виконав частково, у зв’язку з чим на підставі умов укладених договорів у позивача виникло право вимагати дострокового повернення грошових коштів або право заявити вимогу до майнового поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В заяві просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 139375,92 грн, яка включає в себе строкову та прострочену заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та пеню, а також судові витрати. Крім того просили визначити в рішенні суду такий спосіб реалізації предмета іпотеки, як продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.12.2010 року позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 07.07.2006 року в сумі 139375,92 грн. та судові витрати в сумі 1513,75 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07.06.2006 року – однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1. Визначено в рішенні суду такий спосіб реалізації предмета іпотеки, як продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем була подана апеляційна скарга в якій апелянт просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 07.07.2006 року між позивачем та відповідачем у справі було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником – ОСОБА_3 зобов’язань за договором кредиту від 07.07.2006 року нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, вартістю 107500,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

          Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що наслідками порушення позичальником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення суми кредиту.

Пунктом 4.5. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом та відсотками у випадку неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту від 07.07.2006 року вона становить суму в розмірі 139375,92 грн. з врахуванням простроченої та строкової заборгованості, а також заборгованості по відсоткам та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ч.3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та п.4.1. іпотечного договору від 07.07.2006 року у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відповідно до норм закону та умов укладених кредитного та іпотечного договорів від 07.07.2006 року звернув стягнення на предмет іпотеки в зв’язку з не виконанням ОСОБА_3 зобов’язань по кредитному договору.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та дослідженими судом доказами.

Посилання апелянта на факт порушення винесеним рішенням прав неповнолітньої ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, оскільки вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто пізніше в часі ніж було укладено іпотечний договір.

Оскаржуване рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає.

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді