У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Литвинова О.М.,
суддів Швеця В.А., Вільгушинського М.Й.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України на 1 рік обмеження волі,
за п. 12 ч. 2 ст.115 КК України на 13 років і 6 місяців позбавлення волі,
а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 13 років і 6 місяців позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,
за п. 12 ч. 2 ст.115 КК України на 14 років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_7 1471 грн. 50 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. – моральної шкоди.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , щодо яких судове рішення ніким не оскаржено.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він з 26.09.2000 р. умисно, злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання сина, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів за період з 26.09.2000 р. по 12.02.2009 р. в сумі 25486 грн. 70 коп.
Крім цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними в тому, що вони, знаходячись по місцю проживання свого знайомого ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1. разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вживали алкогольні напої, під час чого між останніми виникла сварка, в яку втрутилися ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирішили позбавити життя ОСОБА_11 Реалізуючи замислене, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 накинулись на ОСОБА_11 і стали наносити йому численні удари руками у життєво-важливі органи – голову та тулуб. Після того, як потерпілий опинився на підлозі, продовжили його побиття, діючи одночасно та узгоджено між собою, не реагуючи на вимоги ОСОБА_10 припинити побиття ОСОБА_11
З метою доведення до кінця свого злочинного умислу, зверненого на вбивство ОСОБА_11, діючи умисно та узгоджено, не зважаючи на те, що потерпілий лежав на підлозі і не міг чинити опір, засуджений ОСОБА_5 продовжував наносити численні удари ногами в тем'яно-потилочну область голови потерпілого, а засуджений ОСОБА_6 бив останнього дерев’яною кухонною дошкою в обличчя та шию.
Внаслідок спільних узгоджених дій засуджених потерпілий помер на місці злочину від сочетанної тупої травми голови та грудної клітки, яка супроводжувалася переломами правої вісочної кістки, нижньої челюсті, ребер зліва. В наступному труп потерпілого було приховано під підлогою сараю та закидано будівельним сміттям.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок та направити справу на нове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суттєві порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, яке виразилося, на його думку, в неправильній кваліфікації його дій за ч.2 ст.115 КК України, оскільки засуджений вважає, що в нього не було умислу на позбавлення потерпілого життя, а тільки на нанесення тілесних ушкоджень. Засуджений також вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги обставину повного погашення заборгованості по сплаті аліментів його родичами на час розгляду справи в суді. Все наведене, на його думку, свідчить про те, що призначене йому судом покарання є занадто суворим.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 засуджений ОСОБА_6 вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки, на його думку, доводи ОСОБА_5 є надуманими, за винятком того, що між ними не було попередньої змови на скоєння вбивства потерпілого.
У касаційній скарзі прокурор просить змінити вирок суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального та суттєвими порушеннями кримінально-процесуального законів. Вважає, що з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання на відмову потерпілої ОСОБА_12 від заявленого позову та прийняття її відмови судом, а також виключити з резолютивної частини вироку посилання при призначенні покарання засудженим - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 конкретного виду кримінально-виконавчої установи - закритого типу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 зазначає, що вона підлягає задоволенню, оскільки призначене апеляційним судом покарання є занадто суворим, а також, вважає, що його дії слід перекваліфікувати з п.12 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України, оскільки вважає, що між ним та ОСОБА_5 не було попередньої змови на вбивство.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, засудженого-залишенню без задоволення, а вирок - зміні, з виключенням із його резолютивної частини посилання на тип установи, в якій слід відбувати покарання засудженим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг і заперечень на них, колегія суддів вважає, прийнятною думку прокурора, з наступних підстав.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, а його висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в умисному вбивстві за попередньою змовою відповідають доказам у справі. Доводи, наведені в касаційній скарзі та в запереченнях на неї є безпідставними.
В судовому засіданні встановлено, що конфлікт між засудженими і потерпілим хоча і виник раптово, але переріс у тривалу бійку, під час якої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяли спільно й узгоджено на всіх її етапах. Вони одночасно наносили потерпілому численні удари, з обох боків руками по голові та тулубу, а після того, як останній упав на підлогу і перестав чинити опір, продовжили наносити йому сильні удари: ОСОБА_5 – ногами, а ОСОБА_6 - кухонною дошкою по голові, чим заподіяли такі ушкодження, від яких потерпілий помер на місці злочину.
Зазначені обставини встановлені показаннями самих засуджених на стадії досудового слідства, даними, що містяться у протоколах огляду місця події та відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, висновками судово-медичних експертиз про причини смерті потерпілого та характер спричинених йому тілесних ушкоджень.
Посилаючись на конкретні обставини справи, суд визнав, що поведінка обох засуджених під час вчинення злочину давала підстави визнати, що вони діяли за попередньою змовою на вбивство потерпілого, яка виникла між ними під час його побиття, оскільки їх дії носили відкрито конклюдентний характер.
Все наведене приводить колегію суддів до висновку, що суд правильно кваліфікував такі дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України і підстав для перекваліфікації дій засуджених, як про це зазначається в касаційній скарзі засудженого та запереченнях на неї, немає.
Також відсутні підстави вважати, що призначене засудженим покарання, є надмірно суворим. Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд взяв до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненного, всі дані про їх особи, а також врахував наявні обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання. Тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене засудженим покарання є достатнім та справедливим.
Будь-яких даних, які б свідчили про упередженість органів досудового слідства чи суду, не виявлено. Під час досудового слідства і судового розгляду справи вимоги норм КПК України було дотримано.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_5, але погоджується з доводами касаційної скарги прокурора щодо виключення з резолютивної частини вироку суду посилання на необхідність відбування засудженими покарання в кримінально-виконавчих установах закритого типу, оскільки вид установи визначається не судом, а центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.
Однак, твердження прокурора у касаційній скарзі щодо зайвого посилання у мотивувальній частині вироку на прийняття відмови від позову про стягнення аліментів з ОСОБА_5 є неприйнятним, оскільки прокурор не вказує, яку саме норму процесуального закону було порушено судом у даному випадку, тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – змінити, виключити з резолютивної частини вироку посилання на відбування призначеного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді:
О .М. Литвинов В.А. Швець М.Й. Вільгушинський