Справа № 2а-3886/09/0370
Провадження №22-а/0390/139/11 Головуючий у 1 інстанції:Андрусенко В.В.
Категорія:10.3.1 Доповідач: Здрилюк О. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2011 року
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого –судді Здрилюк О.І.,
суддів: Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за апеляційною скаргою відповідача –Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
12 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку, в якому просила поновити строк звернення з адміністративним позовом та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно.
Позов мотивує тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні, знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2008 роках вказана допомога їй не виплачувалась. Про порушення відповідачем своїх прав вона дізналась після висвітлення у пресі подій, пов’язаних з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, а тому вважає, що строк звернення з адміністративним позовом нею пропущено з поважних причин.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року позов задоволено частково.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати цю постанову та ухвалити нову –про відмову в позові.
Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися і не подали клопотання про розгляд справи за їх участю, тому згідно з п.1 ч.1 ст.197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду першої інстанції до скасування з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, що підтверджується посвідченням, виданим управлінням Пенсійного фонду України в місті Луцьку (а.с.6), знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась, але не у визначеному законом розмірі.
Обґрунтовуючи постанову щодо вимог позивачки, які стосуються 2006 року, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року (із змінами, внесеними 19.01.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, то суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року задоволенню не підлягають.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивачки, які стосуються 2007 та 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, непроведення відповідачем нарахування та виплати позивачці доплати у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року є незаконним. При вирішенні справи підлягають застосуванню положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було відновлено в повному обсязі і позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мала право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковано 12.07.2007 року, то позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права на підвищення до пенсії в липні 2007 року.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з даним позовом лише 12.01.2009 року, а відповідач наполягав на застосуванні строків звернення до суду (а.с.19). В матеріалах справи відсутні доводи позивача, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування при вирішенні справи положень ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено виплату за минулий час без обмежень будь-якими строками нарахованої, але не затребуваної своєчасно пенсії, до якої спірна доплата не належить.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, а тому не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо доплати до пенсії за 2007 рік.
Що стосується дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2008 році, то положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а відтак позивач саме з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, згідно позовних вимог, має право на нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вказані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Протягом 2008 року позивачу виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.20).
Враховуючи наведене, позовні вимоги що стосуються нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року є підставними.
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до ст.6 Закону, то вони є безпідставними.
Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною першою ст.28, мінімального розміру пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування, перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті допомоги до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону покладено на відповідача, як на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 213, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року в даній справі скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку провести нарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: