У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого  спеціалізованого

           суду України з розгляду цивільних  і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,

суддів        Вільгушинського М.Й., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула 17 березня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2010 року.

    Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 189 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирішено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_8 20 168 грн. 27 коп.

Ухвалою апеляційного суду вирок щодо засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишено без змін.

Згідно з вироком 24 грудня 2006 року о 2 год. 20 хв. ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, знаходячись у приміщенні гаражу АДРЕСА_1, вимагали від ОСОБА_9 передачі грошей, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров’я в момент заподіяння: нанесли чисельні удари руками у різні частини тіла потерпілого, крім того, ОСОБА_5 пошкодив речі, що знаходилися у гаражі, наніс три удари металевим ліхтариком в область голови ОСОБА_9, після чого, наздогнавши по вул. Глибочицькій біля буд. №16 ОСОБА_9, який намагався втекти від засуджених, завдав один удар ножем в область тулубу потерпілого. В результаті злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_9 було заподіяно легкі тілесні ушкодження,  які спричинили тимчасовий розлад здоров’я.

    В касаційній скарзі прокурор не погоджується з вироком суду в частині неправильного застосування ст. 75 КК України при звільненні ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, вважає що судом не дотримано вимог ст. 65 КК України. Прокурор просить судові рішення відносно ОСОБА_6 скасувати зі скеруванням справи на новий судовий розгляд.  

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років суд вправі звільнити особу від його відбування з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання.

Суд призначив ОСОБА_6 покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від його відбування з випробуванням. Таке рішення суд умотивував тим, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, є особою похилого віку, пенсіонером, має статус «Дитини війни», жертви Голокосту, добровільно відшкодував заподіяні потерпілому матеріальні і моральні збитки.

Саме ці обставини, за переконанням суду, свідчили про можливість виправлення засудженого ОСОБА_6 без відбування призначеного йому покарання.

Проте вищенаведене мотивування доцільності звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, на думку колегії суддів, є сумнівним, оскільки суперечить принципу індивідуалізації та справедливості призначення покарання.

Так, суд фактично не врахував конкретні обставини справи. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 першим запропонував вимагання майна у потерпілого ОСОБА_9 з яким у нього склалися особисті неприязні стосунки, тобто, що саме він був ініціатором та брав активну участь у скоєнні вказаного злочину. Не враховано судом і те, що злочин вчинено групою осіб, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.

Крім того, при призначенні покарання суд не взяв до уваги суб’єктивне ставлення ОСОБА_6 до скоєного, який не визнав себе винним у вчинені вказаного злочину і не розкаявся.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційним судом вирок щодо       ОСОБА_6 не перевірявся, у зв’язку з чим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд під час якого за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення ОСОБА_6 має бути призначено покарання, яке відповідало б ст. 65 КК України без застосування інституту звільнення від покарання.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.  

        С у д д і :

О.М. Литвинов М.Й. Вільгушинський І.Г. Тельнікова