У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів Дембовського С.Г. і Швеця В.А.,
за участю прокурора
захисника Матюшевої О.В.,
ОСОБА_5,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5, подану в інтересах засудженого ОСОБА_6, на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 30 грудня 2010 року щодо ОСОБА_6,
встановила:
вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2010 року
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Садове Голопристанського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі п. «б» ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 30 жовтня 2006 року близько 18 години, будучи у стані алкогольного сп’яніння, із зарядженою мисливською рушницею прийшов на територію ТОВ «Меліоратор-Юг», де під час сварки із охоронцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка виникла з приводу собак підприємства, вчинив вбивство через необережність ОСОБА_8
За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_9 указаний вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій засудженого і призначення покарання скасовано Апеляційним судом Миколаївської області та постановлено свій вирок від 30 грудня 2010 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства й засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 вважає, що судом апеляційної інстанції судовий розгляд справи проведено однобічно, необ’єктивно, неповно, а викладені у вироку висновки суду про вчинення засудженим умисного вбивства не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами. Посилається на те, що у його підзахисного не було умислу позбавляти життя потерпілого, а злочин він учинив внаслідок необережності. У зв’язку з цим порушує питання про скасування вироку апеляційного суду з направленням кримінальної справи на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок апеляційного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, при встановлених у вироку обставинах відповідає фактичним даним, підтверджений розглянутими у судових засіданнях суду першої й апеляційної інстанцій доказами, і є правильним та обґрунтованим.
Належним чином дослідивши показання свідка ОСОБА_7 щодо обставин події, зокрема, поведінки ОСОБА_10, який, будучи збудженим і розлюченим, демонстрував, перезаряджав та направляв рушницю у бік свідка та потерпілого, висловлював сприйняту реально погрозу вбити їх, а в подальшому здійснив постріл, апеляційний суд дійшов вірного висновку про направленість наміру засудженого на вчинення умисного вбивства.
При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що показання вказаного свідка повністю узгоджуються з даними, що містяться у висновках медичних, балістичних та психолого-психіатричних експертиз, які у сукупності спростовують позицію засудженого щодо вчинення ним убивства через необережність.
Отже, зробивши всебічний аналіз наявних доказів, апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини справи, за яких ОСОБА_6 прийшов на територію ТОВ «Меліоратор-Юг» із зарядженою рушницею, щоб посваритися з охоронцями з приводу собак підприємства. В ході сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, у нього виник намір на позбавлення життя ОСОБА_11, який він реалізував, здійснивши постріл у потерпілого.
Тому апеляційний суд правильно скасував вирок суду першої інстанції та постановив свій вирок, яким ОСОБА_6 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Доводи касаційної скарги захисника щодо допущеної судом другої інстанції однобічності, неповноти, необ’єктивності, невідповідності його висновків фактичним обставинам справи і не підтвердження цих висновків доказами розцінюються колегією суддів як безпідставні, оскільки вони не ґрунтуються на об’єктивних даних.
Посилання у скарзі на відсутність наміру у засудженого на позбавлення життя потерпілого і вчинення ним злочину внаслідок необережності не можуть бути визнані слушними через їх спростування сукупністю наявних та досліджених доказів.
Таким чином, апеляційний суд, належним чином дослідивши та оцінивши докази у справі, дійшов правильного висновку про вчинення засудженим зазначеного у вироку злочину. Підстав вважати цей висновок невірним, як про це зазначається у касаційній скарзі, немає.
Даних, які б свідчили про допущення істотних порушень КПК України, котрі б безумовно тягли за собою скасування чи зміну вироку, по справі не встановлено.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступені тяжкості вчиненого ним злочину, наведених у вироку, даних про його особу, що давало суду підстави для призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, тобто у мінімальній межі санкції закону, за яким його засуджено. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394-396 КПК України колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 30 грудня 2010 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.
Судді:
Орлянська В.І. Дембовський С.Г. Швець В.А.