Справа № 2-405/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецкої області

в складі:

головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Челядник Т.І.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення з житлового будинку, зняття з реєстраційного обліку, -                                                 

                                                   В С Т А Н О В И В:

     27.01.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення з житлового будинку, зняття з реєстраційного обліку, зазначивши на підтвердження своїх позовних вимог, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (дублікат) виданого виконавчим комітетом Красноармійської районної ради 25.11.2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради 25.04.1991 року.

В житловому будинку зареєстровані вона, її колишній чоловік - відповідач по справі, їхній син ОСОБА_4, невістка - ОСОБА_5, внуки - ОСОБА_6, ОСОБА_7

Фактично в будинку проживає вона та колишній чоловік.

З відповідачем вони перебували у юридичному шлюбі з 13.04.1976 року. Фактично шлюбні відносини з відповідачем припинено з лютого 2006 року. Рішення про розірвання шлюбу було ухвалене судом 4.04.2006 році.

Свідоцтво про розірвання шлюбу було отримано нею вже в листопаді 2010 року. Актовий запис про розірвання шлюбу внесений відділом реєстрації актів цивільного стану по Красноармійському району Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області 9.11.2010 року, актовий запис № 75.

Після припинення шлюбних відносин в лютому 2006 року, сумісне проживання з відповідачем стало вкрай неможливим. Відповідач причиняє їй моральні страждання своїм відношенням до неї, він не вважає взагалі її людиною: нецензурно ображає, зловживає спиртними напоями, в стані алкогольного сп'яніння - вчиняє сварки, шпурляє її, б'є. При цьому, б'є таким чином, щоб не залишалося слідів побоїв. Зі свого боку вона раз зверталася до органів міліції, але у зв'язку з відсутності свідків ніяких заходів до відповідача прийнято не було. Також вона зверталася до сільського голови в надії, що голова вплине на відповідача. З відповідачем була проведена бесіда, однак стан стосунків не змінився.

В жовтні 2010 року, відповідач в її адресу висловив погрозу покінчити з її життям, у зв'язку з чим, вона змушена була піти жити до свого сина. Коли чоловіка нема вдома, вона приходить додому, але ж коли відповідач повертається додому, вона відразу уходить.

Зі свого боку 21.10.2010 року вона передала відповідачеві лист-прохання про виселення з будинку в добровільному порядку. Також, повторно вона звернулася до нього з листом 13.01.2011 року. Однак, відповідач в добровільному порядку не виселяється, що змушує її звернутися до суду. Вважає, що  проживання відповідача у її будинку перешкоджає її проживанню в житловому будинку, у зв'язку з чим відповідач підлягає виселенню на підставі ст. ст. 116, 157, 165, 168 ЖК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги  не визнав в повному обсязі, заперечує проти їх задоволення.

Представник відповідача ВГІРФО Красноармійського МІ УМВС України в Донецькій області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, свідка ОСОБА_8, дослідивши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд встановив, що сторони по справі позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в юридичному шлюбі з 13.04.1976 року, який було розірвано рішенням Красноармійського міськрайнного суду Донецької області від 04.04.2006 року (а.с. 8). В органах РАГСу шлюб було розірвано 09 листопада 2010 року, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 75 (а.с. 7).

Позивач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (дублікат) виданого виконавчим комітетом Красноармійської районної ради 25.11.2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради 25.04.1991 року (а.с. 15-16).

В житловому будинку зареєстровані позивач ОСОБА_1, відповідач по справі ОСОБА_3 -  колишній чоловік позивача, їхній син ОСОБА_4, невістка - ОСОБА_5, внуки - ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с.13). Фактично в будинку проживають позивач та відповідач по справі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3 вселився в спірний будинок, як чоловік позивача, тобто проживав в будинку на правах члена сім»ї, а з часу розлучення –як колишній член сім»ї, тому сторони нарівні мають право користування спірним будинком.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Ця норма стосується також колишніх членів сім»ї власника. Їхнє право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім»ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України. ОСОБА_3, як чоловік, належить до членів сім»ї власника квартири. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Згідно до ст. 9 ч. 5 ЖК України житлові права охороняються законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує на підставі ст. 116 ЖК України, відповідно до якої якщо наймач, члени його сім»ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно листа селищного голови Миколаївської сільської ради Красноармійського району 14.04.2010 року ОСОБА_1 зверталась до сільської ради з приводу скандалів, які влаштовує в будинку її чоловік ОСОБА_3 що доходять до побиття. 15.04.2010 року з ОСОБА_3 проведена бесіда (а.с.14).. Але викладені обставини в частині того, що ОСОБА_3 дійсно застосовував до ОСОБА_1 фізичну силу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, згідно постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 27.10.2010 року, в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 296, 129 КК України було відмовлено, враховуючи те, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник на грунті неприязнених стосунків, що виникли раптово, хуліганських мотивів не мав, громадський порядок порушено не було, особлива зухвалість та винятковий цинізм також проявлені не були, відповідно відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України, а також реальних погроз з боку ОСОБА_3 виявлено не було, тобто відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 129 КК України (а.с. 12).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка рідна сестра позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_8 лише засвідчила наявність між сторонами по справі неприязнених стосунків, але не підтвердила факт застосування фізичної сили з боку відповідача стосовно позивача ОСОБА_1 протягом останнього часу, що б могло стати причиною неможливості проживання з ним в одному будинку.

          Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області про виселення з житлового будинку, зняття з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають.

На підставі викладенного, керуючись ст. ст. 319, 321 ЦК України, ст. ст. 64, 109, 116, 156, 157, 165, 168 ЖК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення з житлового будинку, зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: