Справа № 161/14476/24

Провадження № 2/161/4036/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2024 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Мельник А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Діброви К.Ю.

розглянувши в приміщенні суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, орган опіки та піклування Луцької міської ради Волинської області, про визначення місця проживання дитини,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

31.07.2024 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Діброву К.Ю., в системі «Електронний суд» подав позов до ОСОБА_2 , третя особа, орган опіки та піклування Луцької міської ради Волинської області, про визначення місця проживання дитини. Позов обгрунтований такими обставинами

ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, жив з нею однією сім`єю до 2021 року. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29.05.2024 позивач подав позов про розірвання шлюбу, який розглядається іншим судом (справа №161/10362/24).

Починаючи з 2021 року син проживає з позивачем. Відповідачка участі в житті сина не бере, практично не бачиться з ним. Всі питання життя дитини вирішує позивач. Син на професійному рівні займається спортом. Дитині створено всі умови для гідного рівня життя, облаштоване місце проживання, забезпечено харчуванням, одягом, всім необхідним для заняття спортом.

Позивач офіційно працевлаштований, має стабільну заробітну плату, спиртними напоями не зловживає, добре відноситься до сина. Син вважає своє теперішнє місце проживання з батьком своїм домом. За таких умов сину буде краще з позивачем.

В зв`язку з цим позивач просив суд визначити місце проживання сина з ним.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити. Додатково пояснив, що метою подання позову є недопущення в майбутньому судових процесів у випадку, якщо відповідачка матиме претензії щодо визначення місця проживання сина.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

20.08.2024 представник позивача - адвокат Діброва К.Ю. подав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 21.08.2024 клопотання задоволено.

30.08.2024 та 06.09.2024 позивач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи копії заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.08.2024 у справі №161/10362/24 та витяг з бази Резерв+ (військово-обліковий документ). Ухвалою суду від 11.09.2024 ці клопотання задоволені.

Ухвалою суду від 11.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Третя особа заявила клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

01.10.2024 суд проголосив скорочене рішення (вступна та резолютивна частина).

ІV.Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.09.1999, який заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.08.2024 у справі №161/10362/24 розірваний (а.с. 78-79).

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент пред`явлення позову дитині - ОСОБА_3 виповнилося 15 років, він проживає з батьком.

Відповідачка не заявляє претензій щодо визначення місця проживання дитини.

Орган опіки та піклування не надав висновок про доцільність проживання дитини з одним із батьків (а.с. 72).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

В постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №351/611/21 викладено такий правовий висновок: «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України».

В постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №127/16211/23 зазначено таке: «Верховний Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі. Тому в цій частині доводи касаційної скарги безпідставні».

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

Законом не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, з одним із батьків.

Безвідносно до викладеного вище висновку, суд констатує, що спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання. Це свідчить про відсутність реального спору між сторонами і недоведеність порушення прав позивача.

Отже, в задоволенні позову слід задовольнити.

VI.Судові витрати

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, Орган опіки та піклування Луцької міської ради Волинської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Луцької міської ради Волинської області, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19; код в ЄДРПОУ 34745204.

Дата складення повного тексту рішення суду - 07.10.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін