КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/15492/21 Головуючий у І інстанції - Волчко А.Я.

апеляційне провадження №22-ц/824/12863/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю та встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою батька, -

установив:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває на розгляді справа за вказаними вище первісним та зустрічним позовами.

01 травня 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову.

Просила суд, вжити заходи забезпечення позову шляхом: визначення місця і часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 з її матір`ю - ОСОБА_2 за її місцем шляхом визначення місця і часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 з її матір`ю - ОСОБА_2 за місцем проживання матері та в інших місцях рекреаційно-оздоровчого характеру без присутності батька до винесення судом рішення, а саме: з «01» травня 2024 року по «31» травня 2024 року, з «15» червня 2024 року по «15» липня 2024 року, з «01» серпня 2024 року по «31» серпня 2024 року, з «15» жовтня 2024 року по «15» листопада 2024 року, з «20» грудня 2024 року по «20» січня 2025 року, з «15» лютого 2025 року по «15» березня 2025 року.

Дану заяву обґрунтовувала тим, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває на розгляді справа №369/15492/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю та встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою батька.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року у справі №369/15492/21 в порядку забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на зміну місця проживання дитини - ОСОБА_3 фактичне місце проживання якої знаходиться за адресою батька: АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення у справі за позовом про визначення місця проживання дитини, про визначення порядку та способу спілкування з дитиною.

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №369 від 11 серпня 2023 року «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 », було затверджено Висновок органу опіки та піклування.

Даним розпорядженням встановлено наступний графік участі ОСОБА_2 у вихованні неповнолітньої ОСОБА_3 , 2018 року народження:

« ОСОБА_2 попереджає батька дитини - ОСОБА_1 , про дату свого приїзду засобами телефонного зв`язку за два дні до приїзду в м. Київ;

У період перебування у місті Києві:

- щоп`ятниці, мати - ОСОБА_2 , забирає малолітню ОСОБА_3 з дитячого садочку/місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та повертає в понеділок до дитячого садочку або за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 :

- тиждень спільного відпочинку на території України влітку з 14 серпня 2023року матір повідомляє батька про місце відпочинку не пізніше, ніж за два дні;

- можливість привітати свою доньку з днем народження 13 серпня 2023 року з 10.00 до 12:00 (якщо в цей час вона перебуватиме в садочку, або за місцем проживання, з батьком за адресою: АДРЕСА_1 ).

- тиждень спільного відпочинку на території України в жовтні з 07 жовтня 2023 року по 14 жовтня 2023 року), матір повідомляє батька про місце відпочинку не пізніше, ніж за два дні.

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в частині прийняття Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 ». та про визнання протиправним та скасування Ропорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 ».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року по справі №320/28307/23 визнано протиправними дії Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в частині прийняття Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 ».

Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 ».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі №320/28307/23 Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року скасовано.

Провадження у справі №320/28307/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження закрито.

Даною Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду роз`яснено позивачу, що враховуючи суб`єктний складу учасників спору, розгляд цієї справи віднесено до компетенції місцевого загального суду і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року по справі №320/28307/23 задоволено заяву гр. ОСОБА_1 про направлення справи №320/28307/23 за встановленою підсудністю.

Направлено справу №320/28307/23 за позовом гр. ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження для розгляду за встановленою юрисдикцією до Голосіївського районного суду міста Києва.

06 березня 2024 року в порядку забезпечення позову у справі №320/28307/23, яка розглядається у Голосіївському районному суді міста Києва зупинено виконання Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 » до набрання законної сили рішенням у справі №320/28307/23.

В період з 17 січня 2024 року до 06 березня 2023 року Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 » було обов`язкове для виконання, але ОСОБА_1 Розпорядження не виконував та обмежив спілкування дитини з матір`ю.

Отже, зловживаючи ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року у справі №369/15492/21 гр. ОСОБА_1 перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю та не дозволяє ОСОБА_2 проводити час з донькою у той спосіб, у який вона, як мама вважає за необхідне з метою забезпечення нормального розвитку її доньки.

Налагодити відносини з батьком дитини для досягнення належного спільного виховання дитини та знаходження спільних мирних шляхів вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування батьків є неможливим з огляду на те, що гр. ОСОБА_1 взагалі не дозволяє дитині вийти з її матір`ю за територію свого будинку.

Отже, зловживання батьком дитини - ОСОБА_4 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області про забезпечення позову від 03 грудня 2021 року у справі №369/15492/21 призвело до того, що малолітня дитина - ОСОБА_3 , 2018 р.н., обмежена у спілкуванні з матір`ю, що порушує право дитини на виховання та спілкування з обома батьками.

ОСОБА_2 неодноразово звертала увагу суду, що навіть у самій ухвалі Києво- Святошинського районного суду від 03 грудня 2021 року по справі №369/15492/21 суд застосував практику ЄСПЛ у аналогічних справах та звернув увагу на сприяння забезпеченню емоційного контакту малолітньої дитини її батьками протягом можливого тривалого судового розгляду справи про визначення місця проживання малолітньої дитини: «Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).

Враховуючи, що судовий процес щодо вирішення справи №369/15492/21 у Києво-Святошинському районному суді Київської області триває понад два роки та може тривати ще не один місяць, позбавлення дитини нормального спілкування з матір`ю може призвести до втрати емоційного контакту дитини з матір`ю.

Вважає за необхідне звернути увагу суду що під впливом гр. ОСОБА_1 донька втрачає бажання спілкуватися з рідною матір`ю, тому зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Як доказ надає Висновок експерта №390 від 17 квітня 2024 року, в якому експертом зазначено, що «відсутність спілкування з матір`ю протягом останніх трьох місяців сформувало у дитини переконання, що наразі «в неї немає мами», що є психотравмувальним для розвитку та психоемоційного стану дитини такого віку».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову задоволено частково.

Забезпечено зустрічний позов ОСОБА_2 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 за місцем проживання матері та в місцях рекреаційно-оздоровчого характеру без присутності батька до винесення судом рішення, а саме: з 15 червня 2024 року по 30 червня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 16 серпня 2024 року, з 15 жовтня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, з 20 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року по 02 березня 2025 року, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Зобов`язано батька дитини ОСОБА_1 , передавати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 в періоди визначеного судом часу спілкування.

У решті заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її у апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що спілкування матері, ОСОБА_2 з дитиною міг би бути співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи правову природу спору та тривалість розгляду справи судом першої інстанції, але, зважаючи на конкретні обставини справи, графік спілкування, встановлений судом в оскаржуваній ухвалі, суперечить інтересам дитини, а також існуючому іншому рішенню суду - ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року.

ОСОБА_2 , яка ознайомлена зі змістом цієї ухвали про забезпечення позову із забороною їй змінювати місце проживання дитини до завершення розгляду справи по суті, вчиняє дії всупереч цій ухвалі.

Зокрема, реальність намірів ОСОБА_2 та загроза незаконного вивезення дитини за кордон, підтверджується наступними доказами:

- анулюванням паспорта малолітньої ОСОБА_5 , який зберігається у батька.

Так, згідно з відповіддю Державної міграційної служби від 18 серпня 2023 року №8010.5.2-30091/80.3-23 за заявою мами було анульовано паспорт дитини.

- виготовленням нового паспорта для малолітньої ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_2 , який вже готовий до видачі з 08 серпня 2023 року, але вона його не забирає, щоб ОСОБА_1 поступив аналогічно.

Готовий паспорт на дитину ОСОБА_2 планує фізично отримати в центрі послуг в той день, коли дитина опиниться в неї, та зразу ж вивезти дитину за межі України.

- спробі силоміць фізично відібрати дитину ще в Австрії 11 липня 2022 року.

- ініціюванням справи про повернення дитини в Австрію на підставі Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дитини.

- наявності реєстрації ОСОБА_2 в Республіці Австрія, наявності чоловіка іноземця, який підтримує її дії.

- небажанням ОСОБА_2 ніяких переговорів та медіацій з ОСОБА_1 .

Крім того зазначив, що ОСОБА_2 вже двічі зверталась з подібними заявами, але їй було відмовлено, зважаючи на те, що серед іншого, нею не було надано доказів перешкоджання спілкуванню з дитиною з боку ОСОБА_1 .

Обставини ситуації не змінились, нові докази зазначеного не змінились, а не зважаючи на це, була прийнята оскаржувана ухвала про забезпечення позову, в якій встановлено графік спілкування.

Зазначає, що ситуація навпаки погіршилася, оскільки 13 січня 2024 року ОСОБА_2 вчинила дії, які зараз є предметом судового розгляду в межах справи про домашнє насильство.

Після цього, ОСОБА_3 не хоче ні спілкуватися ні зустрічатися зі своєю матір`ю ОСОБА_2 про що свідчать заяви свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Також існують три відеозаписи зроблені в різний час де дитина на камеру говорить що не хоче щоб до неї приходила мама і не хоче щоб вона її забирала.

Вважає, що встановлення графіку участі ОСОБА_2 , коли дитина знаходиться протягом тривалого періоду з людиною, яку боїться без присутності батька, є прямим порушенням прав дитини та суперечить її інтересам.

Крім цього, виконання оскаржуваної ухвали про забезпечення позову унеможливить існування іншої ухвали про забезпечення позову від 03 грудня 2021 року, відповідно до якої передбачено місце проживання дитини з батьком за конкретною адресою на час розгляду спору.

Оскаржувана ухвала передбачає, що дитина протягом двох тижнів буде перебувати не за постійним місцем перебування, а тому ухвали суперечать одна одній.

Просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, обґрунтовуючи його тим, що зловживаючи ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, ОСОБА_1 створив умови за яких мати дитини була відчужена від дитини і як наслідок у дитини сформувалося переконання, «що в неї немає мами».

ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 , який усіляко ізолює дитину від спілкування з матір`ю штучно створив неприязнь дитини до матері.

Зазначає також, що з моменту винесення ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, ОСОБА_2 не вчиняла жодних дій спрямованих на зміну місця проживання дитини - ОСОБА_3 .

Відносно ОСОБА_2 відсутні постанови про визнання винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Звертає увагу на те, що саме ОСОБА_1 на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, не повідомивши ОСОБА_2 перетнув кордон України з дитиною та позбавив матір комунікації з дитиною.

ОСОБА_2 шукала дитину за кордоном 4 місяці.

Відчуження матері від дитини ОСОБА_2 вважає психологічним насиллям над дитиною зі сторони батька.

ОСОБА_2 вважає, що перешкоджання ОСОБА_1 матері у спілкуванні з малолітньою донькою, позбавляє дитину належної опіки і виховання з боку матері, що призводить до руйнування зв`язків дитини з матір`ю, а відповідно, суперечить сімейним цінностям та найкращим інтересам дитини.

Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року залишити без змін.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду першої інстанції.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції порівняв негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (зобов`язання відповідача надавати можливість побачення матері) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрату емоційного зв`язку між матір`ю і дитиною внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких заявниця звернулася до суду, та дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивачка в частині зобов`язання відповідача надати дитину для спілкування без присутності батька, є співмірними в цілому із заявленими позивачем вимогами.

Суд першої інстанції врахував принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дитиною.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується в цілому із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням наступного.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).

Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Аналогічний підхід у відповідному питанні також був застосований Верховним Судом у постановах від 29.09.2021 у справі №490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), від 25.11.2020 у справі №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17.05.2021 у справі №761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що матір, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Так, із матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо місця проживання дитини малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, донці сторін на час початку розгляду справи судом виповнилось лише 3 роки.

Вирішуючи питання чи є вжиття заходів забезпечення позову необхідним, колегія апеляційного суду підтримує висновки суду першої інстанції, оскільки такі висновки є повністю правильними, які доводи апеляційної скарги не спростовують.

Матеріали справи не містять жодних виключних обставин, які були б підтверджені належними доказами, які виключають можливість підтримувати матері зв`язок із її малолітньою донькою до закінчення судового процесу.

За будь-якого рішення, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Жодних доказів, що побачення дитини з матір`ю під час вирішення питання в суді щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків є недопустимим внаслідок того, що сім`я матері виявилася особливо непридатною або явно неблагополучною, чи що середовище для тимчасових побачень є не спокійним та нестійким, що в цілому є неблагополучним, до суду не надано.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 вказав на співмірність такого заходу забезпечення позову з огляду на можливу тривалість розгляду спору та право на особисте спілкування з дитиною.

Як убачається із матеріалів справи, справа розпочата у листопаді 2021 року, однак рішення по суті не прийняте. Розгляд справи вже свідчить про тенденцію тривалості його розгляду.

Мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Наданий стороною батька результат психологічного дослідження, не містять категоричних висновків, які унеможливлюють побачення дитини з матір`ю у порядку забезпечення позову на час розгляду справи в суді.

При розгляді апеляційної скарги суд враховує, що до часу вирішення справи по суті цього спору кожен із батьків має однакові права і обов`язки щодо участі у виховання та піклуванні відносно дитини, що гарантовано положеннями ст. 141, 150, 151, 152, 153, 155, 157, 159 СК України.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Матеріали справи та надані апелянтом докази не містять беззаперечних висновків, на підставі яких суд може обмежити матір у здійсненні нею гарантованих положеннями Сімейного Кодексу України прав та обов`язків по відношенню до дитини.

Як уже було зазначено в тексті цієї постанови, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Відтак, повністю є доведеними обставини, які підтверджують реальність ризиків щодо втрати емоційного зв`язку дитини з матір`ю саме внаслідок тривалої ізоляції батьком дитини від матері, а тому колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зустрічі матері з дитиною у зазначені судом дати будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як матері так і дитини, не суперечитимуть інтересам батька та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.

Відповідна судова практика в цьому питанні є усталеною (див. наведені у цій постанові посилання на судові рішення суду касаційної інстанції).

Також судом правильно встановлено, що спільне проведення часу матері та дитини без присутності батька є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача та не призведе до негативних наслідків для останнього, з огляду на наявність спору про визначення місця проживання дитини.

В той же час, з урахування доводів апеляційної скарги про те, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, яка набрала законної сили, забезпечено первісний позов ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на зміну місця проживання дитини - ОСОБА_3 до ухвалення рішення по суті, а встановлений судом в оскаржуваній ухвалі графік який передбачає цілодобове перебування дитини з матір`ю фактично суперечитиме вказаній вище ухвалі, колегія суддів вважає за можливе змінити ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року, доповнивши встановлений графік зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 встановленням часу зустрічей в денний період з 10.00 год. до 20.00 год. у визначені судом першої інстанції дати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли часткове своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а ухвалу змінити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року змінити, доповнивши встановлений графік зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 встановленням часу зустрічей в денний період з 10.00 год. до 20.00 год. у визначені судом першої інстанції дати.

В решті оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба