УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року

м. Київ

провадження № 51- 3914 впс 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув клопотання ОСОБА_4 про визначення підсудності розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019220000000529.

Суть питання та встановлені судом обставини

До Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про визначення підсудності розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019220000000529, за Київським апеляційним судом.

Клопотання мотивовано тим, що Харківський апеляційний суд створює перешкоди у доступі до правосуддя, судді вказаного суду є упередженими, а тому не можуть розглядати звернення ОСОБА_4 в межах наведеного провадження, а Полтавський апеляційний суд ухиляється від їх розгляду, у зв`язку з чим просить визначити підсудність розгляду його апеляційних скарг за іншим судом.

Мотиви Суду

Перевіривши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку, що його слід повернути особі, яка його подала, з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 34 КПК України передбачено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого за наявності для цього підстав, визначених ч. 1 цієї статті.

При цьому положеннями наведеної статті не передбачено можливості неодноразового звернення однієї і тієї самої особи з аналогічними за своїм змістом клопотаннями до Суду, оскільки це суперечить закріпленим у ст. 2 цього Кодексу завданням кримінального провадження.

Натомість, яквбачається з матеріалів провадження, доводи, зазначені у клопотанні ОСОБА_4 вже були предметом розгляду Верховного Суду в порядку ст. 34 КПК України.

Зокрема, ухвалою Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2024 року аналогічне своїм за змістом клопотання ОСОБА_4 про визначення підсудності кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019220000000529, було повернуто особі, яка його подала, з огляду на те, що воно не могло бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Так, у цьому судовому рішенні йшлося про те, що з огляду на положення чинного процесуального закону обов`язковою умовою для вирішення питання про передачу кримінального провадження з одного суду на розгляд іншого в порядку ст. 34 КПК України є наявність такого провадження та перебування його на розгляді в місцевому чи апеляційному суді.

Однак, даних про те, що в Харківському апеляційному суді перебувало конкретне кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , яке слід було направити з одного суду апеляційної інстанції до іншого в порядку ст. 34 КПК України, подане клопотання не містило.

Не містить таких даних і клопотання від 22 вересня 2024 року, у якому заявник знову просить визначити підсудність розгляду всіх його звернень, як поданих в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019220000000529, яке перебуває на стадії досудового розслідування, так і всіх подальших, за апеляційним судом іншої області, а тому воно, як і попереднього разу, не може бути розглянуто Судом.

До того ж поза увагою ОСОБА_4 , як і минулого разу, залишилось те, що Верховний Суд не наділений повноваженнями визначати підсудність кримінального провадження, про що йдеться у клопотанні, а лише вирішує питання про його направлення з одного суду до іншого, і виключно за наявності підстав, передбачених ст. 34 КПК України.

Підстав визначених ч. 1 ст. 34 КПК України для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду, судом касаційної інстанції не встановлено.

Що стосується доводів ОСОБА_4 про те, що Харківський та Полтавський апеляційні суди перешкоджають доступу до правосуддя, то касаційний суд, як і минулого разу, звертає увагу на таке.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ст. 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів»). Тобто суди нижчого рівня не підпорядковані судам вищих інстанцій. У зв`язку з цим Верховний Суд не здійснює нагляду й контролю за діяльністю судів нижчого рівня та не уповноважений втручатись в їх діяльність у позапроцесуальний спосіб.

При цьому сама по собі недовіра до конкретного суду або суддів, які здійснюють правосуддя не є підставою для передачі кримінального провадження з одного суду до іншого в порядку ст. 34 КПК України. Наведені питання вирішуються в порядку параграфу 6 глави 3 розділу І КПК України за наявності для цього підстав.

З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_4 про визначення підсудності не може бути предметом розгляду Верховного Суду, а відтак його слід повернути особі, яка його подала.

З цих підстав та, керуючись ст. 34 КПК України, Суд постановив:

Клопотання ОСОБА_4 про визначення підсудності розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019220000000529, - повернути особі, яка його подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3