Справа № 2-172/2011 р.                                                                                                                        

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 квітня 2011 року                                                                                                       м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., при секретарі Польській В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ЗМУЮ у Запорізькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ЗМУЮ у Запорізькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В позові зазначила, що 03 жовтня 2007 року між нею та ЗАТ „ОТП Банк” був укладений кредитний договір, для забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір іпотеки, предметом якого є не житлове АДРЕСА_1 Радянської України в м.Запоріжжя. У жовтні 2009 року вона отримала постанову Орджонікідзевського ВДВС ЗМУ про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2826 від 30.08.2009 року про звернення стягнення на належне їй нерухоме майно. Вона не погоджується з сумою, вказаною у виконавчому написі, що свідчить про наявність спору між банком та боржником щодо розміру заборгованості. Строк дії кредитного договору закінчується 02.10.2014 року, в порушення вимог п.283 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій” нотаріусом був вчинений виконавчий напис. Ст..8 договору іпотеки не передбачено такого способу позасудового врегулювання спірних відносин як вчинення виконавчого напису нотаріусом.  Нотаріус також безпідставно включив до безспірних вимог банку за договором кредиту і витрати по вчиненню виконавчого напису у розмірі 1700 грн. Посилаючись на те, що Виконавчий напис вчинено з  порушенням  норм Закону України «Про нотаріат»та «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представники позивачки підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позові наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позові, просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача - ПАТ „ОТП Банк” позов не визнав, просить відмовити позивачу з підстав викладених у письмових запереченнях відповідача.

Відповідач –приватний  нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2  в судове засідання не з’явився, надіславши письмові заперечення, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник третьої  особи - підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ЗМУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з”явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку,  про що свідчить поштове повідомлення.

 Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, з таких підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, 03 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП БАНК»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СМ –SME201/199/2007 та додатковий договір № 1 до кредитного договору № СМ –SME201/199/2007.

Згідно з умовами даного кредитного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 66 000,00 швейцарських франків  строком повернення до 02 жовтня 2014 року, включно.

В забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки другої черги від 03 жовтня 2007 року, за яким в іпотеку було передано нежиле приміщення № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.19.1  Кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов”язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових або інших зобов”язань за цим договором чи іншими укладеними з банком договорами , при цьому зобов”язання виконання боргових зобов”язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Ст.6 договору іпотеки визначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у разі несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

Таким чином, доводи позивачки про те, що юридична відповідальність до боржника для стягнення простроченого боргового зобов'язання у вигляді виконавчого напису може бути застосована тільки після 02 квітня 2014 року є необґрунтованими та безпідставними, оскільки умовами кредитного договору та договору іпотеки передбачена можливість їх дострокового розірвання.

Відповідно до п.ю 283 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»- «Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень».

Згідно п. 1.9.1  кредитного договору - позичальник зобов'язався у разі порушення умов цього договору достроково погасити, на вимогу банку, всю суму заборгованості за кредитом, плату за проведення розрахунків, за фактичний строк користування кредитом.

Так, 08.04.2009 року ЗАТ «ОТП БАНК»на адресу ОСОБА_1 направив лист-вимогу вих. 22-2/75837, який було отримано 14.04.2009 року відповідно до відмітки про отримання  досудової вимоги  14.04.2009 року ОСОБА_1.(ас 91).

Таким чином, доводи представників позивачки про те, що вона не отримувала  листів-вимог, внаслідок чого було порушено Закон України «Про нотаріат»є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Статтями 15, 16, 18 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, встановленим договором або законом. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою.

Частиною 1 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

Враховуючи те, що позивачем не виконуються умови, передбачені кредитним договором, у відповідача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано нормами Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 6 ст. 20 зазначеного Закону звернення стягнення на іпотечне майно може здійснюватись за рішенням суду або третейського суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Пунктом 3.1.3 договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до статей 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси вчиняють виконавчі написи за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Під документом, що підтверджує безспірність заборгованості боржника та встановлює прострочення виконання зобов'язання, в нотаріальній та судовій практиці прийнято вважати заяву (претензію) кредитора та розрахунок заборгованості.

Тому посилання позивачки на відсутність первинної бухгалтерської документації при вчиненні виконавчого напису є хибними, оскільки  наявність таких документів при вчиненні виконавчого напису не передбачена Законом України „Про нотаріат”та Переліком документів, затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 р. № 1172.

Позивачка в обґрунтування позову зазначила про наявність спору між банком та нею щодо розміру заборгованості, однак докази в підтвердження того, що  з моменту отримання досудової вимоги позивачкою були пред”явлені претензії чи заперечення банку щодо суми заборгованості за кредитним договором відсутні, що вказує на визнання позивачкою заборгованості та підтверджує безспірність суми заборгованості.  

З огляду на безспірність вимог, 30.08.2009 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про стягнення суми кредитної заборгованості за рахунок реалізації іпотечного майна.

Посилання позивачки на безпідставне включення до вимог банку витрат по вчиненню виконавчого напису у розмірі 1700 грн. спростовується нормами  ст.19 Закону України „Про нотаріат”.

Отже, звернення стягнення на іпотечне майно на підставі виконавчого напису не суперечить чинному законодавству, є законним та обґрунтованим, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 546, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третьої особи підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ЗМУЮ у Запорізькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

             Суддя                                                                                          Н.І.Рибалко