Справа № 592/16327/24

                                                                       Провадження № 2-аз/592/4/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року                                                                        м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко В.В., розглянувши матеріали клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Оскорбіна Артема Георгійовича про забезпечення позову,

встановив:

04.10.2024 до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника ОСОБА_2 , до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та просить: 1) поновити строк для подання позовної заяви про скасування постанови від 27.08.2024 № 004896 про накладення адміністративного стягнення; 2) скасувати постанову від 27.08.2024 № 004896 про накладення адміністративного стягнення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Разом з позовом представник ОСОБА_1 - адвокат Оскорбін А.Г. подав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 27.08.2024 № 004896, винесеної в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Макарухою Ю.В., до набрання рішенням в цій справі законної сили.

Своє клопотання мотивує тим, що постанова набрала законної сили 27.08.2024 та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. А тому зупинення стягнення за оспорюваною постановою можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову в порядку, встановленому ст. 151 КАС України. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невідворотних наслідків порушення прав позивача. В разі невжиття заходів забезпечення позову для відновлення прав, свобод та інтересів позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Разом з тим, стягнення з позивача призведе до вилучення значної суми власних коштів позивача. Відповідно таке стягнення 34000 грн призведе до порушення його прав як громадянина з огляду на його сімейний стан. Дружина ОСОБА_3 є пенсіонером по інвалідності 3 гр. загальне захворювання.

Вивчивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень ст. 150 КАС України.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що примусове стягнення штрафу в порядку виконавчого провадження може призвести до завдання значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді вилучення значної суми власних коштів позивача. При цьому, без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У Законі України «Про виконавче провадження» відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

З урахуванням вищенаведеного, суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справі про оскарження постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності, враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2024 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Макарухою Ю.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 004896. Відповідно до цієї постанови ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 34000 гривень.

До клопотання про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження майнового стану позивача, не зазначено як саме вплине таке стягнення на порушення його прав як громадянина з огляду на його сімейний стан. Крім того, позивач не зазначає, в чому саме буде полягати складність виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, наскільки складними вони будуть для нього, чи будуть витрати, пов`язані з відновленням прав, значними.

Також зі змісту клопотання позивача неможливо встановити, чи пред`явлена оскаржувана постанова до виконання та чи відкрито виконавче провадження.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність оскаржуваної постанови суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача цією постановою, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

З огляду на зазначене в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Оскорбіна Артема Георгійовича про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-151, 154, 248, 294 КАС України, суд

постановив:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Оскорбіна Артема Георгійовича про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                В.В. Титаренко