Справа №  1-19/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16.02.2011

Ставищенський  районний суд Київської області в складі: :

Головуючого судді Скороход Т. Н.

за участю секретаря:                                          Соколової О.А.,

прокурора:                                                           Чугаєва В. Ю.,

захисника:                                                            ОСОБА_1,

потерпілого:                                                         ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище справу про обвинувачення ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Могильов-Подільський Вінницької області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна,  одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, 2001, 2005, 2009 років народження військовозобов’язаного,  не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 8 липня 2010 року, близько 16 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, та знаходячись неподалік магазину ПП “ОСОБА_8”, на узбіччі дороги по вул. Комсомольській в с. Василиха Ставищенського району Київської області, умисно заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Так, 8 липня 2010 року, близько 15 години, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля магазину ПП “ОСОБА_8”, що розташований по вул. Комсомольській, 1 в с. Василиха, вчинили між собою сварку, в ході якої, ОСОБА_3, будучи обуреним поведінкою ОСОБА_2, запропонував останньому вийти за територію магазину ПП “ОСОБА_8”, з метою поспілкуватись. Прослідуючи на узбіччя дороги по вул. Комсомольській в с. Василиха, ОСОБА_3 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_2 один удар головою в область обличчя та один удар кулаком правої руки в область лівої частини обличчя. Від отриманих ударів потерпілий відійшов назад і присів до землі, після цього, ОСОБА_3, продовжуючи виконання свого злочинного умислу, умисно наніс ОСОБА_2 удар правою ногою в область лівого плеча. В результаті нанесених ударів, ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синців навколо очей, садни в акуловій області зліва, забій верхньої губи, травматична ампутація двох зубів на верхній щелепі, перелом лівої ключиці, садни по задній поверхності правого ліктьового суглоба, садни на передній поверхності лівого колінного суглоба.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 161 Д від 07.09.2010 року та додаткової судово-медичної експертизи № 218 Д від 18.12.2010 року, у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо очей, саден в скуловій області зліва, забою верхньої губи, травматичної ампутації двох зубів на верхній щелепі, саден по задній поверхності правого ліктьового суглоба, саден на передній поверхності лівого колінного суглоба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та перелом лівої ключиці, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя в момент заподіяння, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я більше 21 дня.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України визнав повністю, суду показав, що 8 липня 2010 року, близько 15 години, він пішов до магазину ПП “ОСОБА_8”, де придбав 0,5 літра пива та 100 грам горілки, після чого, вийшовши на вулицю, підійшов до столика, що розташований біля приміщення магазину, за яким сиділи ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, які розпивали горілку, де випив горілку і пив пиво. В цей час, ОСОБА_4 стало погано і він сказав ОСОБА_2, щоб той більше не наливав ОСОБА_4 горілки, а краще пива. На його зауваження ОСОБА_2 відповів йому, що ОСОБА_4 йому друг і нехай п’є, і взагалі, що це не його справа. Після даних слів між ним та потерпілим розпочалась сварка, в ході якої, ОСОБА_2 виражався в його адресу нецензурними словами. Після цього, потерпілий вийшов із за столика і, підійшовши до нього, взяв його за одяг, потягнув донизу, при цьому, правою частиною тулуба ОСОБА_2 розпочав штовхати його в праву частину тіла. В наслідок чого, він разом з ОСОБА_2 впали на порожні пластикові ящики для скляних пляшок, які стояли під стіною приміщення магазину, при цьому він упав на ліву сторону свого тіла, а ОСОБА_2 - на праву сторону тіла. Потім вони підвелись і ОСОБА_2, підійшовши до нього, руками штовхнув його в області грудної клітки, після чого, він упав на спину від столу. Коли він піднявся, до нього підійшов потерпілий, який попросив його відійти з ним від магазину та поспілкуватись, на що він погодився і вони разом пішли. Відійшовши на відстань близько 10 метрів від магазину, на узбіччі дороги стояли і спілкувалися. При цьому, він стояв на узбіччі спиною до дороги на підвищенні, а ОСОБА_2 - нижче. Помітивши, що ОСОБА_2 затиснув руки в кулак, він вирішив, що останній розпочне його бити, і тому він відразу вдарив головою потерпілого по обличчю в область ротової порожнини. Після нанесеного удару ОСОБА_2 відійшов назад, а він знову вдарив потерпілого кулаком правої руки по обличчю, а саме в ліву частину обличчя. Від отриманого удару ОСОБА_2 відійшов трішки назад і присів до землі. Після цього, він ногою штовхнув останнього в ліве плече, від чого той похилився на праву сторону свого тіла і правою рукою обперся об землю. Наскільки сильно він штовхнув ОСОБА_2 ногою, точно вказати не може, оскільки в той час він був в стані алкогольного сп'яніння. Після цього, до них підбіг ОСОБА_4, який відразу відтягнув його від ОСОБА_2 на дорогу. В послідуючому, ОСОБА_2 підвівся з землі і вийшов на дорогу. Він зняв із себе майку в дав потерпілому, щоб той витер обличчя. ОСОБА_2, взявши в ліву руку його майку витер обличчя і повернув її йому. Після цього, він відразу пішов до магазину ПП “ОСОБА_8”, а ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 залишились на дорозі. Коли він знаходився в магазині ПП “ОСОБА_8”, то помітив, що через деякий час, ОСОБА_2 пішов в напрямку місця свого проживання. Збитки заподіяні злочином потерпілому відшкодував в повному обсязі. У вчиненому підсудний щиро кається.

Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи, які ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому суд вважає викладені фактичні обставини справи достовірними і такими, що не потребують дослідження в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що вина підсудного  у вчиненні злочину доведена повністю і його дії кваліфікує за ст. 122 ч. 1 КК України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи № 4 від 12 січня 2011 року ОСОБА_3 страждає на хронічний алкоголізм 2 стадії, потребує медичних заходів, передбачених КК України –обов’язкового лікування від хронічного алкоголізму. Протипоказань до такого лікування у нього не виявлено.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на утриманні трьох малолітніх дітей, 2001, 2005, 2009 років народження, раніше не судимий.

Обставини, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_7 суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_7, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням вищевикладеного та, беручи до уваги, що підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, міру покарання йому слід обрати в межах санкції статті, за якою його визнано винним, у виді обмеження волі із застосуванням умов ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням і призначенням іспитового строку із зобов'язанням відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначені органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та пройти курс лікування від алкоголізму, бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд обговорив можливість застосування до підсудного ст. 69 КК України, проте, підстав для її застосування не знаходить.

Вирішуючи питання цивільного позову прокурора Ставищенського району в інтересах Ставищенської центральної районної лікарні про стягнення витрат на стаціонарне лікування  потерпілого ОСОБА_2  в сумі 1753 грн. 10 коп., суд бере до уваги, що потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Ставищенської ЦРЛ в період з 08.07.2010р. по 16.07.2010 р., в результаті чого Ставищенська ЦРЛ понесла вищевказані витрати, а тому суд вважає, що вказані суми витрат необхідно стягнути з підсудного на користь зазначеної лікарні відповідно до ст. 1206 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Застосувати до ОСОБА_3 умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначені органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та пройти курс лікування від алкоголізму.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 - підписку про невиїзд, не змінювати до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов прокурора Ставищенського району Київської області задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Ставищенської центральної районної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 1753 (одну тисячу сімсот п’ятдесят три) гривні 10 копійок, завданих злочином.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом 15 діб з моменту його оголошення.

Суддя   Т. Н. Скороход