Справа № 2-735/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 лютого 2011 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                                                                              Шестопалової Я.В.

при секретарі:                                                                                                                    Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа –Донецька товарна біржа про визнання угоди дійсною та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

              Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа –Донецька товарна біржа про визнання угоди дійсною та визнання права власності. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 24.09.1996 року позивач та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 на Донецькій товарній біржі уклали біржовий контракт №905, згідно якого позивач придбав, а відповідачі продали трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вищевказаний контракт був укладений на підставі Закону України «Про товарну біржу»та 25.09.1996 року був зареєстрований у КП БТІ м. Донецька за реєстровим № 130. Ними було досягнуто згоди по всіх суттєвих умовах угоди та відповідно до вказаного договору мати позивача –ОСОБА_5, діючи від імені позивача за дорученням передала відповідачам грошові кошти у розмірі, що еквівалентно 8500 доларів США, а відповідачі у свою чергу продали АДРЕСА_1 за вищевказаною ціною. Після укладання вказаного договору позивач повністю виконав всі умови, оскільки у повному обсязі оплатив вартість зазначеної квартири, вступив в управління придбаним майном, вселився в нього та проживає там по теперішній час, зареєстрований у вказаному будинку, оплачує всі комунальні послуги. В даний час позивач дізнався про те, що біржовий контракт не є документом, що засвідчує право власності, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд визнати договір купівлі –продажу АДРЕСА_1 укладений 24.09.1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.  

          Позивач у судове засідання не з’явився,  надав до суду заяву відповідно до якої підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом надання оголошення до газети «Донбас Неделя»про виклик до суду, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи –Донецької товарної біржи у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву відповідно якої позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, просив визнати біржовий контракт №905 від 24.09.1996 року дійсним, а також просив розглядати справу за його відсутності.   

За таких умов суд вважає за можливе розглянути та винести рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають  задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Так судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.                   

24.09.1996 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на Донецькій товарній біржі укладений біржовий контракт №905 купівлі –продажу трикімнатної АДРЕСА_1 (а.с.12).

Сторонами було досягнуто згоду по всіх суттєвих умовах угоди та відповідно до вказаного договору мати позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_5, діючи від імені позивача на підставі доручення передала відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі, що еквівалентно 8500 доларів США, а відповідачі у свою чергу продали АДРЕСА_1 за вищевказаною ціною.

25.09.1996 року позивачем ОСОБА_1 зареєстрував вказаний біржовий контакт у Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», що підтверджується копією технічного паспорту за інвентарним №12028. (а.с.13), проте нотаріально вказаний біржовий контракт не був посвідчений.   

             Після укладення угоди ОСОБА_1 з родиною вселився в придбану АДРЕСА_1 та  зареєструвався у ній з 15.05.1998 року, що підтверджується відповідним записом у паспорті позивача.

             Відповідачі по справі  виїхали з спірної  квартири після укладення угоди,  забравши усі свої речі та знялися з реєстрації, однак нове місце проживання позивачу не відоме. Даний факт підтверджується довідкою Сектору громадянства та імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області, відповідно до якої  ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зняти з реєстраційного обліку з 04.10.1996 року за адресою: АДРЕСА_1.

              Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

              В даному випадку підстав для визнання  недійсною угоди, яка була укладена між позивачем та відповідачами з приводу купівлі-продажу спірної квартири, не встановлено.

              Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладенним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

              Відповідно до вимог ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

             За таких умов суд прийшов до висновку, що усі суттєві умови договору були виконані  як позивачем ОСОБА_1 так і відповідачами по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  були у визначений строк сплачени кошти за квартиру позивачкем,  а відповідачі у визначений термін звільнили квартиру, забравши усі свої речі. Дані факти знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, підтверджуються матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215,224-226 ЦПК України, ст. ст. 204,638 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа –Донецька товарна біржа про визнання угоди дійсною та визнання права власності -  задовольнити у повному обсязі.

          Визнати договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 24.09.1996 року №905 укладений на Донецькій товарній біржі між ОСОБА_1  та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 –дійсним.

           Визнати за  ОСОБА_1  право власності на АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього  рішення.  

Заочне рішення  може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою  заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: