Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-176/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        28 січня  2011 року                             Шевченківський   районний   суд   м. Львова

в  складі : головуючого -  судді        Едера П.Т.

                 при секретарі                     Юрчишин О.В., Безанюк Т.С., Пікулик Л.І.

з участю представників:

                                         позивача -  ОСОБА_1, ОСОБА_2;

                                     відповідача -  ОСОБА_3;

                                  третьої особи -  ОСОБА_2;

                                  третьої особи -  Горіна Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7; Товариство з обмеженою відповідальністю «Західавіабуд» про відшкодування шкоди,-  

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5. від імені котрої діє ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди.

      Свої позовні вимоги аргументує тим, що 17 листопада 2009 року ОСОБА_6, керуючи на підставі довіреностей від 27.05.2008 року, належним позивачеві автомобілем КАМАЗ 54112 р.н. НОМЕР_3 разом з півпричепом - самоскидом ПП WILСОХ-SEМІ р.н. НОМЕР_2 здійснював розвантаження сипучого вантажу на території складу сипучих матеріалів ТзОВ «Західавіабуд». В результаті недотримання ОСОБА_6 правил вантажно-розвантажувальних робіт, а саме вибору ним місця розвантаження з нерівною ґрунтовою поверхнею, відбулось руйнування елементів вузлів та агрегатів напівпричепа - деформаційне зміщення кузова внаслідок втрати стійкості поршня циліндра підйому кузова при його підійманні в стані нахилу кузова ззаду наперед та зліва направо при зміщенні сипучого вантажу в передню праву частину кузова. Як зазначено в тексті позовної заяви, на думку позивача, в  результаті неналежного виконання відповідачем покладених на нього функцій водія, позивачеві заподіяно матеріальну шкоду у вигляді руйнування елементів вузлів та агрегатів напівпричепа. Згідно висновку комплексного експертного автотехнічного та автотоварознавчого дослідження вартість матеріальної шкоди заподіяного власникові напівпричепа становить 119786, 00 гривень. Крім того позивач ОСОБА_5 просить стягнути з відповідача ОСОБА_6 на свою користь 900.00 гривень понесених витрат за проведення вказаного експертного дослідження, 2500, 00 гривень витрат понесених за отримання правової допомоги, та 120 гривень за сплату інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи і 51,00 гривню сплаченого судового збору.( а.с. 1-2)

 Позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві, додатково стороною позивача були надані пояснення із яких вбачається. що на підставі довіреності від 27.05.2008 року, виданої позивачем відповідачеві ОСОБА_6 на підставі попередньої домовленості, останнього уповноважено представляти її інтереси як власника транспортного засобу напівпричепа-самоскида ПП WILСОХ-SEМІ р.н. НОМЕР_2. що пов'язані з його експлуатацією та утриманням, управляти транспортним засобом для здійснення зазначених потреб. Одночасно аналогічну довіреність було видано щодо тягача - автомобіля КАМАЗ 54112 р.н. НОМЕР_3.  Таким чином, на думку позивача, обов'язок ОСОБА_6 належним чином експлуатувати ввірений йому транспортний засіб виник на підставі укладеного з позивачем договору доручення, вираженого у формі нотаріально посвідченого доручення. ( а.с.51-53)

 Також представником позивача подано судові та долучено до матеріалів справи письмові пояснення по суті позовних вимог та заперечень на позов відповідача. Позивач та її представник просили позов задовольнити в повному обсязі. (а.с. 110-111, 120-121)      

           Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_3 заперечили проти позовних вимог підтримали подані та долучені до справи письмові заперечення. Відповідач зазначив, що він не являвся працівником зайнятим на вантажно-розвантажувальних роботах і очистка та вирівнювання території, на якій ведуться роботи по розвантаженню в його обов'язки, як водія не входить. Як і не входить в обов'язки водія вибір місця розвантаження. Це визначається замовником і замовник зобов'язаний утримувати вантажно - розвантажувальні майданчики та під'їзні шляхи до них згідно з вимогами діючої нормативної документації щодо ремонту й утримання автомобільних доріг загального користування. Участь водія, на думку відповідача у завантаженні або розвантаженні може мати місце тільки за його згоди, а відповідач зазначив, що такої згоди не давав. Відповідач наголосив на тому, що його обов'язки у стосунках з відповідачем обмежувались лише виконанням обов'язків водія. 17 листопада 2009 року при завантаженні він був присутній, перезавантаженість причепа ним було виявлено лише візуально, однак здійснив перевезення вантажу. Не погодився відповідач і з посиланням позивача на висновок комплексного експертного автотехнічного та автотоварознавчого дослідження № 17-с/09 від 12.01.2010 року складений Західним центром українського відділення Міжнародного центру наукової культури «Всесвітня лабораторія». Зазначив, що даний висновок, як доказ отриманий з порушенням порядку встановленого законом, а саме  ч. 1 ст. 59 ЦПК України, оскільки у поданому позивачем висновку експертне дослідження здійснене по його замовленню, відповідно його складено з порушенням вимог статті 53 ЦПК України. Крім того, акцентував увагу на те, що у представленому позивачем висновку не представлено жодного доказу нерівності поверхні розвантажувальної площадки під час подачі на розвантаження та початку самого розвантаження причепа. Тому проведена експертиза, на думку відповідача є безпідставною у частині твердження експерта, що причеп розвантажувався на нерівній поверхні. Згідно письмових пояснень відповідача ОСОБА_6, останній наголошує на тому, що він по оголошенню в газеті «Ваш магазин» за травень 2008 року 28.05.2008 року був прийнятий на роботу Фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8, що проживає за адресою позивачки і допущений до виконання обов'язків водія. Для виконання посадових обов'язків водія, ОСОБА_7 йому був переданий автомобіль КАМАЗ модель 54112 та два напівпричепи модель ПП WILСОХ-SEМІ р.н. НОМЕР_2 та ОДАЗ модель 9370 р. н. НОМЕР_2. Відповідачеві було вручено довіреності на зазначені транспортні засоби. Вважає. що між ним та ФО-СПД ОСОБА_7 існували трудові відносини. В своїх поясненнях судові відповідач зазначив, що передані йому довіреності позивача надавали лише право а не обов'язок представляти інтереси позивача, як власника транспортного засобу. Посилаючись на ст.317 ЦК України відповідач зазначив, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Отже, на думку відповідача мова йде лише про надання йому права власника щодо володіння і користування майном без права розпорядження. Тому вважає твердження сторони позивача, що представлення інтересів власника покладають на нього, якісь зобов'язання є безпідставними. Відповідач та його представник, наголосили, що  позов пред’явлений до ОСОБА_6 є безпідставним та просили відмовити у його задоволенні. ( а.с. 40-41,72-74,112-115,138).

           Залучений до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_7, інтереси котрого представляє ОСОБА_2 пояснив, що 27.05.2008 року його дружиною - ОСОБА_5 відповідачу було видано довіреності представляти її інтереси, як власника автомобіля КАМАЗ 54112 р.н. НОМЕР_3 та напівпричепа-самоскида WILСОХ-SEМІ р.н. НОМЕР_2, що пов'язані з їх експлуатацією та утриманням, управляти транспортними засобами для зазначених потреб. Таким чином, як зазначив третя особа ОСОБА_7 між позивачем  та відповідачем виникли договірні відносини доручення. Зазначені транспортні засоби відповідач, серед іншого, використовував для надання ОСОБА_7 послуг перевезення вантажу. Так, між ним та відповідачем ОСОБА_6 було досягнуто домовленості про те, що, у випадку необхідності, він замовлятиме відповідача, як перевізника, а отримані ним - ОСОБА_7 від відповідача послуг перевезення зобов'язувався оплачувати щоразу по факту їх надання. Щоразу, коли він користувався послугами відповідача ОСОБА_6 між ними виникали відносини перевезення. Заперечив твердження відповідача і його представника про те. що між ними фактично існували трудові відносини. Оскільки жодного трудового договору між ними укладено не було, трудова книжка відповідачем ОСОБА_7 не передавалась, і останній не проводив виплату відповідачеві заробітної плати. Також відповідач за власний кошт здійснював ремонт автомобіля, у випадку, якщо пошкодження відбулись з його вини, він же доставляв ТЗ в органи ДАІ для проходження ТО. З приводу обставин пошкодження. транспортного засобу, третя особа - ОСОБА_7 пояснив, що на складі належному ТзОВ «Західавіабуд» ОСОБА_6 розвантажувався приблизно 5 разів. У випадку виникнення якихось труднощів у розвантаженні, відповідач щоразу телефонував йому і вже за його участі і контролю закінчував. Того разу, на думку ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_6 просто неналежно поставився до своїх обов'язків. Оскільки відповідач самостійно змінив місце розвантаження, яке йому було рекомендоване завідуючим складом ТзОВ «Західавіабуд» ОСОБА_9 (а.с.101-102)

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Західавіабуд» Горін Т.Б. надав суду письмові пояснення відповідно до котрих зазначив, що 17.11.2009 р. відповідач ОСОБА_6 здійснював розвантаження сипучого вантажу на території складу, який належить ТзОВ «Західавіабуд», в результаті чого було пошкоджено керований ним транспортний засіб. Одержувачем, покупцем або замовником вказаного вантажу ТзОВ «Західавіабуд» не являлось, будь-які взаємні зобов'язання між ТзОВ «Західавіабуд» та відповідачем ОСОБА_6 відсутні. Підставою для здійснення відповідачем ОСОБА_6 розвантаження на території сктаду ТзОВ «Західавіабуд» була усна домовленість керівника товариства з ОСОБА_7, згідно якої останній, у випадку необхідності, безоплатно використовуватиме частину площі складу ТзОВ «Західавіабуд» для зберігання власного вантажу. При цьому, було домовлено, що заїзд на склад та розвантаження матеріалів здійснюватиме визначений ОСОБА_7 водій. Зазначені домовленості були разовими, не мали системного характеру та не створювали для ТзОВ «Західавіабуд» будь-яких прав та обов'язків, в тому числі щодо стану під'їзних шляхів і вантажно-розвантажувального майданчика, забезпечення схоронності вантажу, оплати місця зберігання тощо. Кожного разу ОСОБА_7, маючи намір скористатись складом ТзОВ «Західавіабуд», в тому числі 17.11.2009 р., узгоджував напередодні з керівником товариства конкретне найбільш придатне місце відвантаження на території складу, яке вказувалось водієві завідуючим складом ТзОВ «Західавіабуд». Безоплатний характер періодичного користування складом ТзОВ «Західавіабуд» для ОСОБА_7 пояснюється, наявністю вільних площ складу, партнерськими стосунками та метою досягнення спільного господарського інтересу. Представник в своїх поясненнях зазначив, що ТзОВ «Західавіабуд» не заперечує проти заявленого ОСОБА_5 позову та просить суд розглянути справу за відсутності представника ТзОВ «Західавіабуд».(а.с. 96,156)

           Заслухавши пояснення сторін, їх представників, заслухавши допитаних в судовому засіданні свідків, оглянувши усі матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав та мотивів.

           Так судом встановлено та підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, що позивачеві ОСОБА_5 належить на праві власності транспортний засіб -КАМАЗ 54112 р. н. НОМЕР_3 ( а.с.6)

           Так судом встановлено та підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, що позивачеві ОСОБА_5 належить на праві власності транспортний засіб - ПП WILСОХ-SEМІ р.н. НОМЕР_2. ( а.с.7)

            Так судом встановлено та підтверджено письмовим доказом, що 27 травня.2008 року на підставі нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 довіреності, позивач уповноважила відповідача представляти її інтереси як власника приватного транспортного засобу КАМАЗ 54112 р.н. НОМЕР_3, що пов’язані з його експлуатацією та утриманням, управляти (без права розпорядження) для вказаних потреб. (а.с. 4)

          Так судом встановлено та підтверджено письмовим доказом, що 27 травня 2008 року на підставі нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 довіреності, позивач уповноважила відповідача представляти її інтереси як власника приватного транспортного засобу - ПП WILСОХ-SEМІ р.н. НОМЕР_2. що пов’язані з його експлуатацією та утриманням, управляти (без права розпорядження) для вказаних потреб. (а.с. 5)

          Згідно Висновку № 17-с/09 комплексного експертного автотехнічного товарознавчого дослідження від 12.01.2010 року, причиною руйнування елементів вузлів агрегатів напівпричепа-самоскида є деформаційне зміщення кузова під час вивантаження вантажу через встановлення причепа на негоризонтальній поверхні. Вартість матеріальної шкоди заподіяного власникові напівпричепа становить 119786, 00 гривень.  (а.с.9-12)

           Відповідно до письмових пояснень  ОСОБА_6 від 08.12.2009 р. вбачається, що він ОСОБА_6 17 листопада приблизно о 12.00 год. заїхав на територію бази ТзОВ «Західавіабуд» завантажений відсівом, для того щоб розвантажитись. Під’їхав на місце вигрузки, почав підіймати кузов причепа. Коли вийшло три штоки, кузов почав хилитися і він його опустив, і переїхав на інше місце. Почав знову підіймати кузов і коли вийшли чотири штоки, побачив, що кузов знову хилиться на бік, коли намагався його опустити, в цей момент він почав хилитися на праву сторону більше і впав. (а.с. 8)

Виходячи із цих пояснень, які до того ж підтверджуються іншими матеріалами справи, суд вбачає наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та наслідками у вигляді пошкодження майна позивача.

           Так, цивільним інтересом є об'єкти цивільних прав, блага, прагнення особи, які не визначені законом або угодою сторін як цивільні права, але є предметом цивільних відносин. Прикладом цивільного інтересу є заінтересованість особи у збереженні її майна.

При розгляді даної справи суд приходить до висновку, що в інтереси ОСОБА_5, як власника транспортного засобу, в числі іншого входило збереження в належному стані переданого за довіреністю майна. В свою чергу, обов’язок відповідача ОСОБА_6 зберігати майно переданого йому за довіреністю.

  Згідно із ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Протиправною у цивільному законодавстві є поведінка, яка порушує імперативні норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Такою імперативною нормою є ч. 2 ст. 13 ЦК України, яка зобов’язує учасників цивільних відносин утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутись до суду за захистом свого майнового права, способом якого може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1209 ЦК України виконавець робіт (послуг) зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній особі внаслідок технологічних та інших недоліків робіт (послуг). Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

  Відповідно до норм ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

           В предмет доказування у справах про відшкодування шкоди входять діяння відповідача, наслідки та причинний зв’язок між ними, а також розмір заподіяної шкоди.

Суд приймає як належний доказ висновок № 17-с/09 комплексного експертного автотехнічного товарознавчого дослідження від 12.01.2010 року, оскільки такий містить інформацію про технічні причини руйнування елементів кузова напівпричепа та розмір заподіяних його власнику збитків, у зв’язку з чим він є належним та допустимим доказом обставин, на які посилається позивач.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків експерти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повністю підтримали складений ними висновок № 17-с/09 комплексного експертного автотехнічного товарознавчого дослідження від 12.01.2010 року. (а.с.176-177)

Зокрема, експерт-металознавець ОСОБА_12 показав, що висновок про встановлення пошкодженого причепа на негоризонтальній поверхні випливає саме з того, що його перевертання відбулось по вертикалі. ( а.с.178-179)

Експерт-автотоварознавець ОСОБА_13 пояснив, що вартість пошкодженого причепа визначалась шляхом огляду тижневиків оголошень, що передбачено методикою проведення подібних експертиз. ( а.с.178-179)

           Відповідачем ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлено клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи. Заявлене клопотання відповідач та його представник аргументували тим, що у поданому суду, стороною позивача, висновку комплексного експертного автотехнічного та автотоварознавчого дослідження визначена вартість заподіяної шкоди ОСОБА_5 і виходячи з тексту даного висновку, експерти, що проводили дослідження не врахували ряд обставин, що мають значення при визначенні вартості заподіяної шкоди. Зокрема не встановлено фізичний знос транспортного засобу, невизначена ринкова вартість причепа, не визначено утилізаційної вартості транспортного засобу. (а.с.188)

         Ухвалою суду від 13 жовтня 2010 року дане клопотання було задоволено і у справі призначено авто-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам  Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оплату за проведення вказаної експертизи судом покладена на відповідача. (а.с.189)

         14 грудня 2010 року  ухвала суду повернута без виконання, оскільки відповідачем не виконано ухвалу суду в частині проведення оплати та неможливості надати у розпорядження експерта частину додаткових матеріалів, вихідних даних та забезпечити частину дій, що необхідні для вирішення поставлених перед експертом питань.

          Таким чином суд приймає до уваги  розмір заподіяних позивачу збитків, зазначений у висновку № 17-с/09 комплексного експертного автотехнічного товарознавчого дослідження від 12.01.2010 року, так як такий не викликає сумнівів в об’єктивності, а відповідачем не представлено суду доказів на підтвердження протилежного.

           Подані представником відповідача витяги з опублікованих в мережі Інтернет оголошень про ціну вантажних причепів не відповідають вимогам закону щодо належності доказів, оскільки містять відомості про пропозицію продажу причепів «WILCOX Tri Axle» і «WILCOX Tipping», тоді як в даному випадку пошкодженим є вантажний причіп «WILCOX-SEMI».(а.с.162-169)

Не ґрунтуються на законі та не підтверджуються фактичними обставинами справи твердження відповідача та його представника про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_6 обов’язку відшкодувати заподіяну позивачу шкоду.

Так, відповідно до п. 8.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України N 363 від 14.10.97 р., відкриття та закриття люків автоцистерн, вмикання (вимикання) насосів (двигунів), маніпуляції зі  шлангом, встановленим на автомобілі, виконує водій.

Як було зазначено відповідачем в ході дачі пояснень у судовому засіданні 14 квітня 2010 року, насос, який підіймає кузов самоскида приводиться в дію двигуном, а виконання всіх маніпуляцій, пов’язаних з розвантаженням, є обов’язком водія. Кожного разу, окрім одного випадку, розвантаження причепа проводив безпосередньо він.  (а.с.91-94)

Третя особа по справі ОСОБА_7, будучи допитаним в судовому засіданні 14 квітня 2010 року в якості свідка, показав, що в обов’язки ОСОБА_6 при розвантаженні транспорту, згідно досягнутої між ними домовленості, входили заїзд на територію розвантаження, підняття кузова, опускання кузова та залишення місця розвантаження. (а.с.91-94)

Допитаний у справі свідок ОСОБА_14 пояснив, що відповідач ОСОБА_6, неодноразово розвантажував керований ним автомобіль з причепом на території складу ТзОВ «Західавіабуд», де він ОСОБА_14 перебуває на посаді завідувача складом. ОСОБА_6 17.11.2009 р. заїхав на територію складу ТзОВ «Західавіабуд». Місце розвантаження було вказано ним, ОСОБА_14 Однак, ОСОБА_6 відмовився розвантажуватись у вказаному місці, вибравши більш придатну, на його погляд, ділянку на складі. Розмістивши у вибраному ним місці причеп, відповідач здійснив декілька спроб розвантажитись, зокрема частково підняв кузов причепа, після чого відбулось його перевертання по вертикалі. ( а.с.68,170-174)

Таким чином в ході судових засідань було встановлено, що попередньо на зазначеному складі відповідач ОСОБА_6 неодноразово розвантажувався успішно, окрім випадку 17.11.2009 р. з ним жодних подібних подій не траплялося, отже суд вважає, що відповідач мав об’єктивну можливість здійснити розвантаження причепу на цій території.

На думку суду не можуть бути аргументами для звільнення ОСОБА_6 від відшкодування заподіяної позивачу шкоди його доводи з приводу надмірної завантаженості керованого ним самоскида, а також використання такого не за цільовим призначенням.

Виходячи із пояснень в судовому засіданні відповідача ОСОБА_6, перезавантаженість причепа ним було виявлено лише візуально, при завантаженні він був присутній. В подальшому, знаючи про нібито надмірне навантаження причепа, відповідач ОСОБА_6 все ж здійснив перевезення вантажу.

Відповідачем не надано суду доказів існування трудових відносин між ним та третьою особою ОСОБА_7, що унеможливлює застосування ст. 1172 ЦК України щодо відповідальності роботодавця за шкоду, спричинену працівником.

Так, в ході судових засідань встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 трудового договору не укладалось, відповідач з такою ініціативою до ОСОБА_7 не звертався, до початку виконання перевезень і в подальшому трудову книжку не подавав, заробітна плата відповідачу не виплачувалась.

Долучені відповідачем до матеріалів справи газетні оголошення ОСОБА_7 про пошук водія на роботу не можуть на думку суду констатувати факт трудових відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7  ( а.с.88-89)

Допитаний у справі свідок ОСОБА_16 пояснив, що він, а також відповідач ОСОБА_6 та ОСОБА_17 працювали у ОСОБА_7 на вантажних автомобілях, домовленості між ними були досягнуті усно. Офіційно на роботу влаштуватись до ОСОБА_7 бажання не виявляв, виконували разові замовлення щодо перевезення вантажів. Автомобіль на якому працював інколи обслуговував власним коштом, коли з його вини траплялась поломка. З приводу пригоди, котра мала місце з ОСОБА_6 17.11.2009 року нічого пояснити не може, оскільки очевидцем тієї події не був.   ( а.с. 103-107)

Допитаний у справі свідок ОСОБА_17 надав пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_16 ( а.с. 103-107)

Оцінюючи правовідносини між ОСОБА_19, ОСОБА_7 та ТзОВ «Західавіабуд», суд виходить з наступного.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані, що ТзОВ «Західавіабуд» являвся одержувачем, покупцем, замовником та ін. вантажу,  доставленого на їхній склад відповідачем. Немає також даних про будь-які взаємні зобов’язання між ТзОВ «Західавіабуд» та відповідачем ОСОБА_6

Як вбачається із пояснень представника ТзОВ «Західавіабуд», допитаних в якості свідків ОСОБА_7 та завідуючого складом ОСОБА_14, підставою для здійснення відповідачем ОСОБА_6 розвантаження на території складу ТзОВ «Західавіабуд» була усна домовленість керівника товариства з ОСОБА_7, згідно якої останній, у випадку необхідності, безоплатно використовуватиме частину площі складу ТзОВ «Західавіабуд» для зберігання власного вантажу. При цьому, було домовлено, що заїзд на склад та розвантаження матеріалів здійснюватиме визначений ОСОБА_7 водій. Зазначені домовленості були разовими, не мали системного характеру та не створювали для ТзОВ «Західавіабуд» будь-яких прав та обов’язків, в тому числі щодо стану під’їзних шляхів і вантажно-розвантажувального майданчика, забезпечення схоронності вантажу, оплати місця зберігання тощо. Щоразу ОСОБА_7, маючи намір скористатись складом ТзОВ «Західавіабуд», узгоджував напередодні з керівником товариства конкретне найбільш придатне місце відвантаження на території складу, яке вказувалось водієві завідуючим складом ТзОВ «Західавіабуд». Безоплатний характер періодичного користування складом ТзОВ «Західавіабуд» для ОСОБА_7 треті особи пояснювали наявністю вільних площ складу, партнерськими стосунками та метою досягнення спільного господарського інтересу.

В спростування вищезазначеного жодних доказів відповідачем надано не було. В зв’язку з цим, не заслуговують на увагу суду його доводи щодо покладення відповідальності за спричинену ОСОБА_5 шкоду на ТзОВ «Західавіабуд».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 частково, суд виходить з того, що витрати, за проведене комплексне експертне автотехнічне товарознавче дослідження від 12.01.2010 року № 17-с/09, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.01.2010 року на суму 900 гривень, понесені ОСОБА_7 від так немає жодного доказу, що позивач зазнала матеріальних збитків через проведення такого дослідження, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 13, 15, 16, 22, 237, 244, 245, 248, 249, 386, 1000, 1166, 1192, 1209, 1210 ЦК України, ст. ст. 1, 3,10, 11, 15, 60, 107, 109, 147, 208, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7; Товариство з обмеженою відповідальністю «Західавіабуд» про відшкодування шкоди -  з а д о в о л ь н и т и   ч а с т к о в о.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 119 786, 00 грн. (сто дев’ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень, 00 копійок) - відшкодування матеріальної шкоди.

           Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 2500, 00 грн. (дві тисячі п’ятсот гривень, 00 копійок) – витрати за отримання правової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5    51, 00 грн. (п’ятдесят одну гривню, 00 копійок)  державного мита та 120, 00 грн.(сто двадцять гривень. 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_6  1146, 86 грн. (одну тисячу сто сорок шість гривень вісімдесят шість копійок) державного мита в дохід місцевого бюджету Шевченківського району м. Львова.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд  м. Львова шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:П. Т. Едер