Справа № 2а-369/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 березня 2011 року                                                                           смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого                                              Соболєва Є.О.

при секретарі                                             Савченко Є.К.,

за участю позивача                                   ОСОБА_1,

відповідача                                                Макаренка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Луганській області та Макаренка Олександра Олександровича про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив визнати протокол про адміністративне правопорушення ВВ1 № 287154 складений відносно нього незаконним, скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення та закрити провадження у справі.

В обґрунтування свого позову позивач посилаючись на неправомірність складання інспектором ДПС на нього протоколу про адміністративне правопорушення, який він підписав під психологічним тиском з боку інспектора ДАІ, та накладення адміністративного стягнення, зазначив, що воно було накладено на нього з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки він ніяких порушень ПДД не допускав.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, підтвердив обставини наведені у позові, додавши суду, що він ніяких порушень ПДР не допускав, що може підтвердити свідок Легенченко І.О., який у той день їхав з ним в одному автомобілі. Протокол про адміністративне правопорушення інспектором ДАІ на нього було складено з надуманих підстав –для показника. В протоколі про адміністративне правопорушення він погодився з порушенням під тиском робітника ДАІ, який йому погрожував у випадку не визнання провини скласти на нього протокол за більш серйозне порушення. З його слів про те, що він не порушував ПДР свідчить також та обставина, що йому на руки не була видана постанова про накладення на нього адміністративного стягнення, яку йому інспектор ДАІ не видав, посилаючись на те, що вона йому не потрібна.

Відповідач Макаренко О.О. позов не визнав, суду пояснив, що при несенні служби на автодорозі Луганськ –КПП Красна Талівка на його 42 кілометрі, рухаючись з с. Макарово до Луганська ним  було помічено автомобіль ВАЗ, який не дав дорогу пішоходу, що переходив дорогу пішохідним переходом. Після зупинки даного автомобілю з’ясувалося, що цим автомобілем керував ОСОБА_1. Оскільки останній провину в даному порушенні ПДР визнав ним пішохід не зупинявся і не допитувався. Також відповідач підтвердив, що в автомобілі позивача дійсно знаходився свідок, але не той, що прибув до суду.

Відповідач УДАІ УМВС в Луганській області в судове засідання свого представника не направив, письмових заперечень і доказів правомірності дій свого працівника не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, тому суд вважав можливим розглянути справу за наявними у неї матеріали у відсутності представника УДАІ.

Вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 287154 від 28.02.11 р. йдеться, що позивача  було притягнено до адміністративної відповідальності за те, що він 28.02.11 р.  о 12:20 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на 42 кілометрі автодороги Р-22 не дав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину пішохідним переходом, чи порушив вимоги п. 18.1 ПДР.

Також з протоколу про адміністративне правопорушення видно, що на момент його складання позивач з протоколом був згодний, вказавши, що він дійсно не дав дорогу пішоходу на пішохідному переході.

Допитаний в судовому засіданні свідок Легенченко І.О. суду підтвердив доводи позивача, що останній ПДР не порушував, при цьому суду пояснив, що він дійсно того дня їхав з позивачем на його автомобілі у якості пасажира. В районі автозаправочної станції «Вігос», розташованої на виїзді зі Станиці Луганська у с. Макарово, ліворуч за ходом руху їхнього автомобіля на узбіччі стояв автомобіль ДПС марки ВАЗ 2107, який як тільки вони проїхали, став рухатись за ними, після чого ОСОБА_5 зупинився. Автомобіль ДПС теж зупинився, а далі до них підійшов співробітник ДАІ і вони з ОСОБА_5 прослідували у їх службовий автомобіль. Далі ОСОБА_5 кудись їздив з працівниками ДАІ на їхньому службовому автомобілі, а коли повернувся, то повідомив, що на нього було складено адміністративний протокол за те, що він не дав дорогу пішоходу на пішохідному переході.

Аналізуючи наведене, за відсутності постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, суд, при суперечливих даних щодо обставин події правопорушення, на час розгляду цієї справи не може зробити висновків щодо законності складання протоколу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_5, тому у цій частині позову йому слід відмовити за необґрунтованістю.

Це ж стосується вимоги позивача щодо закриття відносно нього справи про адміністративне правопорушення, тому що виходячи із вимог ч. 3 ст. 17 КАС України при розгляді справи про оскарження дій щодо накладення на особу адміністративного стягнення суд не вправі розглядати справи про накладення адміністративного стягнення.

Разом з цим, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірності накладення на нього адміністративного стягнення, оскільки вважає, що інспектором ДПС Макаренком О.О. при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог наведених вище норм КУпАП, який звинувачуючи співробітника міліції у вчиненні правопорушення, маючи можливість всебічно і об’єктивно з’ясувати обставини справи шляхом відібрання свідчень у потерпілого та інших осіб-свідків порушення, не зважаючи - що це його обов’язок, цього не зробив, а задовільнився лише формальним визнанням особою провини, тому винесена ним постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159- 163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВВ № 071094  від 28.02.11 р., згідно якої на ОСОБА_1 було накладено за ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн..

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: