КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                  Справа № 2-1/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 року                                                                                                 м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючий суддя                          Єжов В.А.

при секретарі                                  Бєляєвій А.В.

за участю:

представника позивача                  Полозюка Д.О.

відповідача                                      ОСОБА_2

представників відповідача

адвоката                                           ОСОБА_3

                                                         ОСОБА_4

третьої особи                                   ОСОБА_5

прокурора                                         Блащіка Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал» до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічним позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області», треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки та договору застави недійсними,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2007 року закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області»(далі - «Промінвестбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

          21 березня 2007 року позивач уточнив і доповнив позовні вимоги, пред’явивши позов до ОСОБА_2, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі не виконують своїх зобов’язань за кредитним договором №1к-05-636 від 04.10.2005 року.

          Не погодившись з позовними вимогами, 25 травня 2007 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до «Промінвестбанку», треті особи: ОСОБА_8 і ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки та договору застави недійсними.

У зв’язку з тим, що 28 грудня 2007 року «Промінвестбанк»уклав з ТОВ «КФ «Шквал»договір про відступлення права вимоги № 2-07-167, за яким право на заборгованість по кредитному договору №1к-05-636 від 04.10.2005 року перейшло до останнього, і відповідно до договору про внесення змін №1 від 21 січня 2008 року перехід права визначений з 21 січня 2008 року (названі договори засвідчені приватним нотаріусом 28 грудня 2007 року і 21 січня 2008 року, відповідно),  ухвалою суду від 24 січня 2008 року позивач - закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області»замінений на товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал»(далі –ТОВ «КФ «Шквал»).

У судовому засіданні  представник позивача –провідний юрисконсульт товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал»Полозюка Д.О. підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких послався на обставини і факти, викладені в позовній заяві, та зазначив, що 4 жовтня 2005 року між «Промінвестбанком»і приватним підприємцем ОСОБА_6 (Позичальник) був укладений договір кредиту №1к-05-636, за яким Банк надав Позичальнику кредит на придбання товару –повітряної кукурудзи, у розмірі 180000 гривень на строк кредитування до 3 жовтня 2006 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 22 % річних. 6 жовтня і 12 грудня 2005 року «Промінвестбанк»і ОСОБА_6 уклали договори про внесення змін №1к-05-636/д373 і №1к-05-636/д441 відповідно до кредитного договору №1к-05-636 від 4 жовтня 2005 року, за якими сума кредиту збільшена спочатку до 230000 грн., а остаточно до 470000 грн. За умовами зазначеного спірного договору Позичальник здійснює погашення процентів рівними щомісячними платежами, які розраховуються за відповідної формулою, згідно з визначеним графіком, а кредиту –не пізніше 3 жовтня 2006 року.

На забезпечення виконання зобов’язань за даним договором 4 жовтня 2005 року між Банком, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 укладено договір поруки, за яким відповідач ОСОБА_7 виступив поручителем і взяв на себе зобов’язання щодо погашення заборгованості у повному обсязі за письмовою вимогою банку в разі невиконання позичальником умов кредитного договору. Крім того, між Банком та ОСОБА_2 4 і 6 жовтня 2005 року були укладені нотаріально посвідчений договір іпотеки належних відповідачу на праві власності будівель магазинів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та договір застави його автотранспорту –автомобіля uit», реєстраційний знак НОМЕР_1.

Позичальник ОСОБА_6, який у жовтні-грудні 2005 року отримав суму кредиту в повному обсязі, не виконав своїх зобов’язань по своєчасному поверненню кредиту, а ОСОБА_7 як поручитель не бажає добровільно виплатити грошові платежі за ОСОБА_6, унаслідок чого за цим договором заборгованість становить у загальному розмірі –415820,77 грн.

28 грудня 2007 року закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" уклало з товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська фірма "Шквал" договори про відступлення права вимоги, за якими до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором  від 4 жовтня 2005 р. на суму 415820,77 грн. та укладеними на його забезпечення договорами поруки та застави транспортного засобу.

Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідачів, якими суттєво порушуються законні права кредитора, представник позивача просить суд: стягнути солідарно із ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зазначену заборгованість –грошові кошти згідно предмету кредитного договору, звернути стягнення на предмети іпотеки і застави –належні відповідачу ОСОБА_10 будівлі магазинів і транспортний засіб, стягнути солідарно із ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_2 сплачені судові витрати у розмірі 1730 грн., звернути стягнення на все нерухоме та рухоме майно (у тому числі грошові кошти) ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, дозволивши його примусову реалізацію в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що 4 жовтня 2005 року уклав з «Промінвестбанком»кредитний договір і два договори про внесення змін до нього, за якими банк оплатив надані ОСОБА_7 доручення на загальну суму 470000 грн. Вважає, що не повинен нести обов’язки по цьому кредитному договору, оскільки коштами фактично розпорядився ОСОБА_7, який їх отримав і ними розпорядився.

Відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, зазначивши, що оскільки не він, а ОСОБА_6 отримав кредит, тому у нього відсутні зобов’язання по поверненню кредитних коштів Банку.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що не був стороною укладених договорів іпотеки, тому відсутні законні підстави для їх задоволення, підтримав зустрічний позов.

У судовому засіданні  представник відповідача –керуюча філією «Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області»ОСОБА_4 вважала, що є підстави для задоволення позову ТОВ «КФ «Шквал»і просила відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, оскільки вважає, що договори укладені в установленому законом порядку, вони були підписані у приміщенні Банку особисто відповідачем, кошти по кредитному договору позичальнику надані в повному обсязі, тому неповернута частина кредиту підлягає стягненню і повинно бути здійснено звернення на заставлене майно.

Третя особа - ОСОБА_8 вважала, що не має підстав для задоволення позову в частині звернення стягнення на майно ОСОБА_2 і просила задовольнити його зустрічний позов, оскільки він фактично не укладав договорів іпотеки і застави.

Представник прокурора Кіровського району – помічник прокурора Блащік Г.Є. вважав, що є передбачені законом підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідачів та їх представників, перевіривши матеріали справи і дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України), суд установив наступне.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

4 жовтня 2005 року юридична особа –«Промінвестбанк»(Кредитор) і громадянин України ОСОБА_6 (Позичальник) уклали договір кредиту №1к-05-636, за яким Банк надав Позичальнику кредит на придбання товару –повітряної кукурудзи, у розмірі 180000 гривень на строк кредитування до 3 жовтня 2006 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 22 % річних. За умовами договору видача кредитних ресурсів проводиться шляхом оплати розрахункових документів Позичальника (платіжних доручень). Позичальник зі своєї сторони зобов’язується використати кредит за цільовим призначенням та здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки. Згідно положень розділу восьмого зазначеного договору Позичальник здійснює погашення процентів рівними щомісячними платежами, які розраховуються за відповідної формулою, згідно з визначеним графіком, а кредиту –не пізніше 3 жовтня 2006 року.

6 жовтня 2005 року «Промінвестбанк»і ОСОБА_6 уклали договір про внесення змін №1к-05-636/д373 до кредитного договору №1к-05-636 від 4.10.2005 р., за яким сума кредиту збільшена до 230000 грн.

12 грудня 2005 року «Промінвестбанк»і ОСОБА_6 уклали договір про внесення змін №1к-05-636/д441 до кредитного договору №1к-05-636 від 4.10.2005 р., за яким сума кредиту збільшена до 470000 грн.

4 жовтня 2005 року юридична особа –«Промінвестбанк»(Кредитор) уклала з ОСОБА_7 (Поручитель) і ОСОБА_6 (Позичальник) договір поруки №1к-05-636/05-761, відповідно до предмету якого Поручитель зобов’язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов’язань по кредитному договору №1к-05-636 від 4.10.2005 р. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за договором в тому ж обсязі, що і Позичальник –за сплату кредиту (або кредитних коштів), процентів за користування кредитом (або кредитними коштами), неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов’язань –в повному обсязі.

12 грудня 2005 року «Промінвестбанк», ОСОБА_6 і ОСОБА_7 уклали договір про внесення змін №1к-05-636/05-756/д437 до договору поруки №1к-05-636/05-761 від 4.10.2005 р., за яким сума кредиту збільшена до 470000 грн.

У забезпечення виконання зобов’язань за названим кредитним договором №1к-05-636 від 4.10.2005 р. «Промінвестбанк»(Кредитор) уклала з ОСОБА_7 (Поручитель) договір застави товарів в обороті (обігу) №1к-05-636/05-758 на суму 223000 грн.

12 грудня 2005 року «Промінвестбанк»і ОСОБА_7 уклали договір про внесення змін №1к-05-636/05-758/д437 до договору застави товарів в обороті (обігу) №1к-05-636/05-758 від 4.10.2005 р., за яким сума кредиту збільшена до 470000 грн.

28 грудня 2007 року закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал»договори про відступлення права вимоги: № 2-07-166, за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №1к-05-636 від 4 жовтня 2005 р. на суму 415820,77 грн., та укладеними на його забезпечення договорами поруки та застави транспортного засобу; та засвідчений нотаріально № 2-07-167, за яким до ТОВ «КФ «Шквал»відійшло право вимоги за іпотечним договором №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року.

Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, в установленому порядку, підписаний уповноваженими на це посадовими особами «Промінвестбанка»та особисто ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства і на підставі статті 629 ЦК України ці договори є обов’язковими для виконання.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що Банк повністю виконав умови кредитного договору –ОСОБА_6 на підставі розпорядження начальника філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області»видані грошові кошти у сумі 470 000 гривень на придбання сировини, шляхом оплати наданих ним рахунків.

          Згідно довідки «Промінвестбанк»заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором станом на 28 грудня 2007 року становить 415820,77 грн. Суд визнає представлений Банком розрахунок суми неповернутої частини кредиту правильним.

Зазначені обставини відповідачі визнали у судовому засіданні, ними не оспорюється розмір нарахованої позивачем заборгованості.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 порушуються умови укладеного договору із своєчасного повернення суми кредиту, унаслідок чого утворився борг перед позивачем у сумі 415820,77 грн., а ОСОБА_7, незважаючи на письмові вимоги Банку, не виконує своїх обов’язків як поручитель і не сплачує позивачу заборгованості ОСОБА_6 Таким чином, суд визнає, що відповідачі в односторонньому порядку відмовились від належного виконання взятих на себе зобов’язань за договорами. Позичальник не довів у судовому засіданні, що порушення ним умов договору сталося унаслідок випадку або не переробної сили.

          У матеріалах справи відсутні будь-які об’єктивні дані, що відповідачі вживали заходів для належного виконання зобов’язання по даним правочинам, у зв’язку з чим порушення зобов’язання визнається судом таким, що сталося з їх вини.

          За таких обставин  суд не бере до уваги посилання відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо неотримання ними реальних коштів.

          Згідно з вимогами  статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Сторони договору поруки від 4 жовтня 2005 р. у пункті 1.3 визначили, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов’язань по договору.

Посилання відповідачів на зміну їх матеріального становища і фінансову неспроможність сплати заборгованості на теперішній час судом не приймаються до уваги. Як наголошується в частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України. Зазначені дії відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд визнає неправомірними.

Виконання зобов’язання, як зазначено в частині 1 статті 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 належним чином не виконують зобов’язання, передбачені укладеними в установленому законом порядку кредитним договором і договором поруки. Такі дії відповідачів є неправомірними, тому позовні вимоги ТОВ «КФ «Шквал»про стягнення із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у солідарному порядку заборгованості - неповернутої суми кредиту в розмірі 415820,77 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позов про звернення стягнення на все нерухоме та рухоме майно (у тому числі грошові кошти) ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1к-05-636 від 4 жовтня 2005 року, з вимогою дозволити його примусову реалізацію у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», задоволенню не підлягають, оскільки положеннями розділу VI Цивільного кодексу України віднесені до стадії виконання судового рішення і вирішуються після його звернення до виконання. Таким чином, зазначені вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

З матеріалів справи убачається, що у забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_6 за дійсним кредитним договором від 4 жовтня 2005 року №1к-05-636 з відповідними змінами до нього закрите акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(Кредитор) уклало з ОСОБА_2 (Заставодавець) договір іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року на суму 100000 грн. Предметом іпотеки є належні ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 1997 року будівлі магазинів, загальною площею 295,2 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.                             

12 грудня 2005 року «Промінвестбанк»і ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін №1к-05-636/05-768/д436 до договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року, за яким сума кредиту збільшена до 470000 грн.

Крім того, ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №1к-05-636 від 4.10.2005 р. уклав з ОСОБА_2 договір застави  автотранспорту від 4 жовтня 2005 року №1к-05-636/05-756 на суму 53300 грн., за яким ОСОБА_2 передав у заставу належний йому на праві приватної власності автомобіль «Renault», модель «Master», тип ТЗ –вантажний фургон, рік випуску 2000, номер шасі НОМЕР_2, колір білий, об’єм двигуна 2800 см3, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видане 27.07.2005 року Макіївським МРЕВ Донецької області.

6 жовтня 2005 року і 12 грудня 2005 року ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” і ОСОБА_2 уклали договори про внесення змін №1к-05-636/05-756/д375 та № 1к-05-636/05-756/д438 до договору застави автотранспорту № 1к-05-636/05-756 від 04.10.2005 р., за якими сума кредиту була збільшена відповідно до 230000 грн., а потім до 470000грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання наведених правочинів недійсними, ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що, маючи бажання отримати кредит на розвиток бізнесу, він погодився на пропозицію ОСОБА_7, з яким товаришував зі школи, на його допомогу в цьому. З цією метою вони разом приїздили до міста Шахтарськ, до відділення банку, де по кабінетах ходив саме ОСОБА_7 Проте саме договорів іпотеки та застави, а також змін до них, на забезпечення договору кредиту ОСОБА_6 він не укладав, оскільки бажав отримати кредит для власних цілей, який так і не отримав.

Заперечуючи сам факт укладення ним спірних договорів, ОСОБА_2 стверджував, що на пропозицію ОСОБА_7, при підготовці його документів з метою отримання кредиту для власних потреб, він декілька разів підписував чисті аркуші паперу. Можливо саме ці аркуші у подальшому були використані для виготовлення оспорюваних ним правочинів.

На підставі положень статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором  або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

За правилами статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Права заставодержателя у разі невиконання боржником (заставодержателем) зобов’язання, забезпеченого заставою, визначаються статтями 572, 589 і 590 ЦК України, приписами яких встановлено, що кредитор (заставодержатель) має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), та набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимогам пункту 3.1.5 спірного договору застави автотранспорту від 4 жовтня 2005 року № 1к-05-636/05-756 заставодавець має право звернути стягнення на предмет застави.

З висновку судової почеркознавчої експертизи від 2 лютого 2009 року № 38/02, проведеної експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_2 на договорі застави автотранспорту від 4 жовтня 2005 року № 1к-05-636/05-756, на договорах від 6 жовтня і 12 грудня 2005 року про внесення змін №1к-05-636/05-756/д375 та № 1к-05-636/05-756/д438, відповідно, до договору застави автотранспорту виконано ОСОБА_2.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів висновки судової почеркознавчої експертизи. Вона проведена з додержанням встановленого процесуального порядку, компетентною особою, яка володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед нею питань і має тривалий стаж експертної роботи. Висновки експерта науково обґрунтовані.

Твердження ОСОБА_2 щодо невчинення ним підписів у договорі застави автотранспорту від 04 жовтня 2005 року та змінах до нього у судовому засіданні не підтвердженні будь-якими об’єктивними, беззаперечними доказами, тому визнаються судом необґрунтованими і не беруться до уваги.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що договір застави зі змінами до нього вчинено згідно з волевиявленням позивача за зустрічним позовом –ОСОБА_2, який власноручно підписав оспорювані договори.

Зазначені спірні правочини укладені в установленій законом письмовій формі, підписані уповноваженими на це посадовими особами закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та особисто ОСОБА_2, зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства і на підставі положень статті 629 ЦК України ці правочини є обов’язковими для виконання.

За таких обставин вимоги ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про звернення стягнення на предмет застави –належний ОСОБА_2 автомобіль «Renault», модель «Master», тип ТЗ –вантажний фургон, рік випуску 2000, номер шасі НОМЕР_2, колір білий, об’єм двигуна 2800 см3, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видане 27.07.2005 року Макіївським МРЕВ Донецької області відповідають вимогам закону та підлягають задоволенню.

Положеннями Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV „Про іпотеку” передбачено, що іпотека –вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Недійсність правочину визначена правилами статті 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для чинності договору необхідно додержання сторонами правочину певних вимог, встановлених у статті 203 ЦК України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень статті 202 і 203 ЦК України зміст правочину становлять права та обов’язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники договору домовилися між собою. Основним елементом при цьому є воля сторін. Дії особи мають бути свідомими, вільними і виражати її дійсну волю, спрямовану на досягнення відповідного юридичного наслідку, яка закріплюється особистим підписом особи у правочині.

Твердження ОСОБА_2 у судовому засіданні про укладення ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області»договору іпотеки від 6 жовтня 2005 року №1к-05-636/05-768 без його участі та не вчинення ним підпису у спірному договорі об’єктивно підтверджуються висновком судової почеркознавчої експертизи від 2 лютого 2009 року №38/02, проведеної експертами Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно висновків якої підписи від імені ОСОБА_2 на двох примірниках договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У суду немає підстав ставити під сумнів висновки судової почеркознавчої експертизи. Вона проведена з додержанням встановленого процесуального порядку, компетентною особою, яка володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед нею питань і має тривалий стаж експертної роботи. Висновки експерта науково обґрунтовані.

При розгляді справи відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надали суду будь-яких об’єктивних, беззаперечних доказів на підтвердження вчинення саме ОСОБА_2 власноручного підпису в двох примірниках спірного договору іпотеки.

Таким чином, судом встановлено відсутність факту дійсного волевиявлення ОСОБА_2 на передачу належного йому на праві приватної власності майна в іпотеку для виконання зобов’язання за договором кредиту між ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” і ОСОБА_6, що свідчить про невідповідність зазначеного договору іпотеки вимогам закону і є підставою для визнання його недійсним згідно зі статтею 215 ЦК України.

За змістом частини четвертої статті 203 та частини другої статті 207 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір іпотеки відповідно до норм Закону України „Про іпотеку” є окремим видом застави (ст. 575 ЦК) і забезпечує виконання зобов’язання.

Відповідно до положень частини 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Правилами статті 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.    

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо недійсності договору іпотеки від  06 жовтня 2005 року №1к-05-636/05-768 за наведених обставин і підстав, у зв’язку з чим він не створює правових наслідків, передбачених в частині 1 статті 216 ЦК України. Позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині підлягають задоволенню.   

Як убачається з тексту договору №1к-05-636/05-768/д436 від 12 грудня 2005 року про внесення змін до договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року, в ньому зазначено, що сторони домовилися внести зміни до першого абзацу пункту 1.1 Іпотечного договору №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року, виклавши його в такій редакції: „Пункт 1.1 Цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №1к-05-636 від 4 жовтня 2005 року, укладеного між іпотекодержателем та підприємцем ОСОБА_6, за умови якого останній зобов’язаний в порядку, передбаченим кредитним договором, повернути Іпотекодержателю не пізніше третього жовтня дві тисячі шостого року кредит у розмірі 470 000, гривень, відсотки за користування ним у розмірі 22,0 % річних(сплата щомісячно в останній робочий день), комісію за управління кредитом у розмірі 1% річних від ліміту кредиту, відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 35 % річних, сплатити неустойку (пеню, штраф), а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником Кредитного договору у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.”

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 2 лютого 2009 року №38/02 підпис від імені ОСОБА_2 на договорі про внесення змін №1к-05-636/05-768/д436 до договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року виконано самим ОСОБА_2

У відповідності до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На думку суду, викладений текст договору про внесення змін №1к-05-636/05-768/д436 до договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року не має в собі усіх істотних умов: предмету договору та інших, тому не може вважатись укладеним.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 557 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно наданого договору про внесення змін №1к-05-636/05-768/д436 до договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року його укладено 12 грудня 2005 року. В той же час, згідно напису приватного нотаріуса Шахтарського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_11 про посвідчення угоди, воно виконано „восьмого” грудня 2005 року, тобто за чотири дні до настання події укладання правочину.

За таких обставин суд вважає, що не має підстав вважати договір від 12 грудня 2005 року про внесення змін №1к-05-636/05-768/д436 до договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року є посвідченим нотаріально.

Частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає договір іпотеки №1к-05-636/05-768 від 6 жовтня 2005 року та зміни до договору №1к-05-636/05-768/д436 від 12 грудня 2005 року недійсними.

          Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у розмірі 30 грн., які підлягають стягненню на користь позивача солідарно з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у сумі 1482,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 26,15 грн.,та з відповідача ОСОБА_2 судовий збір - 217,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 3,85 грн.

Відповідачем ОСОБА_2 при подачі зустрічної позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1535 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у розмірі 30 грн., які підлягають стягненню з відповідача закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: судовий збір - 999,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 19,57 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 81, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525-527, 554, 611, 629, 638, 1054 Цивільного кодексу України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал» та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати договір іпотеки №1к-05-636/05-768 від 06 жовтня 2005 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області»та ОСОБА_2, предметом якого є будівлі магазинів, загальною площею 295,2 м2, розташовані за адресою: місто Макіївка, вулиця Павлова, 49, та договір про внесення змін №1к-05-636/05-768/д436 від 12 грудня 2005 року до договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 06 жовтня 2005 року, недійсними.

Стягнути солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал» (ЄДРПУО 35538388) суму заборгованості за кредитним договором №1к-05-636 від 04 жовтня 2005 року, укладеним між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області»та ОСОБА_6: неповернуту суму кредиту - 415820,77 грн., а також понесені судові витрати: судовий збір у сумі 1482,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 26,15 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1к-05-636 від 04 жовтня 2005 року звернути стягнення на предмет застави –належний на праві приватної власності ОСОБА_2 автомобіль «Renault», модель «Master», тип ТЗ –вантажний фургон, рік випуску 2000, номер шасі НОМЕР_2, колір білий, об’єм двигуна 2800 см3, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видане 27.07.2005 року Макіївським МРЕВ Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал» (ЄДРПУО 35538388) понесені судові витрати: судовий збір у сумі 217,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 3,85 грн.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал»про звернення стягнення на все нерухоме та рухоме майно (у тому числі грошові кошти) ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1к-05-636 від 4 жовтня 2005 року, дозволивши його примусову реалізацію в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», відмовити.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська фірма «Шквал»про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 - належні йому будівлі магазинів, загальною площею 295,2 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які є предметом договору іпотеки №1к-05-636/05-768 від 06 жовтня 2005 року та договору про внесення змін №1к-05-636/05-768/д436 до договору іпотеки, дозволивши його продажу будь-якій особі, відмовити.

Стягнути із закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати: судовий збір у сумі 999,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 19,57 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами які не були присутніми в судовому засіданні –протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: