Справа №22-ц-92/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Швець

Категорія - 48 Суддя-доповідач - Хвостик

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Хвостика С. Г.,

суддів -  Сибільової  Л. О.,  Криворотенка  В. І.,

при секретарі - Чуприни В.І.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 01 грудня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 01 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Зменшено розмір стягуваних за рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 12 квітня 2007 року аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/3 частини від усіх видів заробітку до 1/4 частини його заробітку, щомісяця, до його повноліття, але не менш 30 відсоток прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 11 жовтня 2010 року та зазначено, що аліменти сплачувати матері - ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до її повноліття, але не менш 30 відсоток прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 11 жовтня 2010 року та зазначено, що аліменти сплачувати ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_1 державне мито в розмірі 51 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідачка ОСОБА_1 оскаржила рішення місцевого суду від 01 грудня 2010 року в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповноту з’ясування фактичних обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що суд не прийняв до уваги ряд істотних обставин справи, не надавши їм належної оцінки, як щодо стягнення аліментів на неповнолітню дочку, якій ні батько, ні бабуся, з якою  вона проживає, не можуть забезпечити нормальний догляд та її утримання і виховання, так і з приводу зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, оскільки суд не дослідив розміру її доходів, стан здоров’я батьків дітей і не врахував того факту, що у батька є своя нова сім’я.       

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення позивача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_5, які просили залишити рішення без змін, дослідивши матеріали справи, а також перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог позовної заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу 15 травня 2007 року сторони розірвали укладений між ними шлюб.

За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-8).

На підставі рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 12 квітня 2007 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, на утримання двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до їх повноліття, але не менше 30 відсоток прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22 березня 2007 року та аліменти сплачуються матері - ОСОБА_1 (а.с.17-18).

Неповнолітня ОСОБА_4 дійсно з травня 2010 року проживає, але не зареєстрована, по АДРЕСА_1 у бабусі ОСОБА_5, що підтверджується довідкою Зноб - Новгородської селищної ради за вих. № 747 від 4 жовтня 2010 року (а.с.10).

Також ОСОБА_4 з вересня 2010 року навчається у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Зноб - Новгородський професійний аграрний ліцей» на денній формі, строк навчання до 30 червня 2013 року, а також вона знаходиться на неповному державному забезпеченні.

ОСОБА_4 хоча і мешкає разом з бабусею, але утримується на кошти батька, так як мати участі в її утриманні не приймає, чого відповідачка не заперечувала в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Однак, мати неповнолітньої ОСОБА_4 продовжує отримувати аліменти на утримання дочки від колишнього чоловіка у відповідності з рішенням суду.

До того ж, позивач не працевлаштований, має лише тимчасові заробітки.

Зменшуючи розмір стягуваних аліментів на користь ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив зі зміни матеріального стану позивача, а саме його не працевлаштованості, так як він отримує періодичні заробітки, а також врахував факт перебування на його утриманні неповнолітньої дочки ОСОБА_4.

Постановлюючи рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача аліментів в розмірі ј частини з усіх видів її заробітку місцевий суд вважав, що мати, яка не приймає участі в утриманні її неповнолітньої дитини ОСОБА_4, проживає окремо від неї, зобов’язана утримувати її нарівні з її батьком ОСОБА_2 до досягнення дочкою повноліття і в змозі це робити, оскільки працює і має постійний дохід, про що відповідачка пояснила в судовому засіданні апеляційного суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджуються з вимогами закону, зокрема з нормами ст.ст.180-183,192 СК України, та ґрунтуються на досліджених обставинах справи.

На думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо зменшення розміру аліментів, стягуваних на підставі рішення місцевого суду від 12 квітня 2007 року на користь ОСОБА_1, судом вірно враховано зміну матеріального стану позивача, а при вирішенні питання про стягнення аліментів з відповідачки на  користь позивача – матеріальне становище та стан здоров’я сторін та їх дітей, наявність у платника аліментів на утриманні неповнолітньої дочки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд при зменшенні розміру аліментів не врахував розміру доходів відповідачки, стан здоров’я батьків і не врахував тієї обставини, що у батька є нова сім’я, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 192 СК України підставою для зміни розміру аліментів (їх збільшення або зменшення) є зміни матеріального або сімейного стану у платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров’я когось з них. Проте, апелянтом для спростування висновку місцевого суду щодо обґрунтованості зменшення розміру аліментів у даному спорі, не надано належних та допустимих доказів. Разом з цим, колегія суддів вважає, що апелянтка не позбавлена можливості звернутися із позовом до суду про зменшення розміру аліментів згідно з вимогами ч.1 ст.192 СК України, які стягуються з неї на утримання непоновнолітньої дочки, у разі виникнення підстав для цього.

Колегія суддів також знаходить непереконливими доводи відповідачки про відсутність підстав для стягнення з неї аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, так як такий обов’язок батьків, у тому числі і матері, ґрунтується на вимогах закону і він не ставиться в залежність від наявності чи відсутності можливості батьків утримувати дітей. Крім цього, оскільки дитина не проживає разом з матір’ю, остання в добровільному порядку матеріальної допомогу дочці не надає, а дитина утримується фактично батьком, хоча і мешкає разом з бабусею, тобто з матір’ю батька, тому суд дійшов правильного висновку про необхідність стягувати аліменти з  матері на утримання неповнолітньої дитини.       

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду і не містять посилань на такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

У зв’язку з цим, рішення суду, як законне і обґрунтоване, необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу, відповідно, – відхилити.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 01 грудня 2010 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -